2. Поняття соціальний інститут. Інституалізація як соціальний феномен

Соціальні інститути — це стійкі види соціальних взаємодій, які склалися історично, само відтворюються і задовольняють певні життєво важливі потреби людей.

Виділяють основні соціальні інститути: сімейний — відповідає за опіку і виховання дітей, їх соціалізацію, впорядкування сімейного життя; обрядовий — встановлює звичаї, обряди, регулює щоденну поведінку людей;

політичний — відповідає за організацію й розподіл влади в суспільстві (держава, армія, суд, партії, вибори тощо); релігійний — згуртовує суспільство, встановлює моральні норми і принципи людського життя;

економічний — регламентує соціальні відносини в сфері виробництва, розподілу і споживання матеріальних благ та послуг (власність, гроші, ринок, трудова діяльність тощо).

Інституціалізація — це заміна спонтанної й експериментальної поведінки на передбачувану поведінку, яка є очікуваною, а також моделюється та регулюється.

Інституалізація робить поведінку кожного окремого члена суспільства передбачуваною за орієнтацією і за формою вияву. Зрозуміло, що завжди є окремі винятки, існують, наприклад, сексуальні відносини поза сім'єю, корупція, проституція чи наркоманія, але такий, позаінституційний тип поведінки негативно оцінюється суспільством.

3. Соціологія політичних партій як складова соціології політики.

Складові культури, які відокремилися в процесі диференціації

соціального знання, складають предмет окремих галузевих соціологій. Це,

наприклад, соціологія освіти, соціологія навчання, соціологія виховання,

соціологія вільного часу, соціологія книги, соціологія читання, соціологія

музики тощо. Останні співвідносні з соціологією культури як частина та ціле

і перебувають у тісній взаємодії, збагачуючи одна одну.

Основні функції культури у суспільстві: людино творча, гуманістична,

цивілізаційна; пізнавальна (гносеологічна); інтерактивна (комунікативна);

регулятивно-нормативна; ціннісно-орієнтаційна; освітньо-виховна.

У соціології склалося декілька підходів до визначення структури

культури. Оскільки культура як явище пов'язана виключно з діяльністю

людини, то структура культури може бути представленою відповідно до

сутнісних характеристик самої людини.

Відповідно до сутності першого порядку: "Людина як природна

істота", можна виокремити культуру природних потреб людини та засобів

їх задоволення, а саме: культура їжі, сексуальна культура, культура житла,

побуту, одягу тощо.

Відповідно до сутності другого порядку: "Людина як діяльна істота"

розрізняють культуру людської діяльності, яка суттєвим чином відрізняється

від тваринної.

Відповідно до сутності третього порядку: "Людина як предметна

істота", слід виділити культуру виробництва, культуру технологій, культуру

самої людини як безпосередньої виробничої сили.

Відповідно до сутності четвертого порядку: "Людина як свідома

істота", можна виокремити культуру мислення, культуру наукового

пошуку, культуру суспільної свідомості.

Відповідно до сутності п'ятого порядку: "Людина як суспільна

істота", необхідно назвати культуру міжособистісного спілкування,

шлюбну культуру, етнонаціональну культуру, політичну культуру тощо.