3. Соціальний статус і соціальні ролі особистості

Соціальний статус особистості — це її позиція в соціальній системі, пов´язана з належністю до певної соціальної групи чи спільноти, сукупність її соціальних ролей та якість і ступінь їх виконання.

Він охоплює узагальнюючу характеристику становища індивіда в суспільстві: професію, кваліфікацію, освіту, характер виконуваної праці, посаду, матеріальне становище, наявність влади, партійну і профспілкову належність, ділові відносини, належність до демографічних або етнічних груп.

Соціальні статуси поділяються на привласнені, або одержані незалежно від суб´єкта, найчастіше від народження (раса, стать, вік, національність) і досягнуті, або надбані власними зусиллями індивіда (сімейне становище, професійно-кваліфікаційний рівень тощо). Серед статусів вирізняють інтегральний та допоміжні. Іноді їх взаємодія може спричиняти внутріособистісні конфлікти.

Соціальна роль — типова поведінка людини, пов´язана з її соціальним статусом, яка не викликає негативної реакції соціального середовища.

Людина в суспільному житті, як правило, виконує кілька соціальних ролей, які утворюють, за термінологією Р. Мертона, «рольовий набір». Соціальні ролі можуть закріплюватися формально (через посередництво закону чи іншого правового акту) або мати неформальний характер (моральні норми поведінки в певному суспільстві).

4. Сучасні тенденції розвитку культури і завдання соціології.

Соціологія культури – спеціальна соціологічна теорія, яка вивчає закономірності функціонування культури в суспільстві.

Тенденції розвитку:

• посилення культурної багатоманітності світу за умов діалогічності різних

культур між собою, пошук компромісів та взаємодії різних культур;

• виважений баланс між етноцентризмом (прагненням оцінювати інші

культури з позиції власної культури) та культурним релятивізмом (тобто

оцінювати іншу культуру з позиції її власних цінностей);

• надання реальних можливостей для розвитку національних культур,

збереження їхньої самостійності та унікальності;

• створення сприятливих умов для розвитку культурних універсалій -

загальних рис розвитку, притаманних всім культурам (спорт, мода, освіта,

мова тощо);

• пошук компромісу та взаємодоповненості між національною культурою та

масовою культурою, яка є породженням новітніх комунікаційних

технологій та ринкового попиту.

5.Соціальний контроль як механізм соціального регулювання поведінки

Повноцінний соціальний контроль — це сукупність засобів і методів впливу суспільства на небажані форми поведінки з метою їх знищення або мінімізації.

Отже, дієвим соціальний контроль може бути лише тоді, коли використовують різні його механізми, враховуючи особливості самих відхилень.

До таких механізмів належать:

власне контроль, який здійснюється зовні, у тому числі шляхом покарань та санкцій;

внутрішній контроль, який забезпечується інтеріоризацією соціальних норм та цінностей;

побічний контроль, зумовлений ідентифікацією з референтною законослухняною групою;

«контроль», оснований на широкій доступності різних засобів досягнення цілей та задоволення потреб, альтернативних протиправним або аморальним.

Враховуючи якість, спрямованість та поширеність соціальних відхилень нині в нашій країні, можна запропонувати таку стратегію соціального контролю:

заміщення;

витіснення найнебезпечніших норм соціальної патології суспільно корисними або нейтральними;

спрямованість соціальної активності у суспільно схваленому або нейтральному напрямі;

легалізація (як відмова від карного чи адміністративного переслідування) «злочинств без жертв» (гомосексуалізм, проституція, алкоголізм тощо);

створення організацій соціальної допомоги: суїцидологічних, наркологічних, геронтологічних;

реадаптація та ресоціалізація осіб, які опинилися поза громадськими структурами;

лібералізація та демократизація режиму утримання у в’язницях та колоніях за відмови від примусової праці та скорочення частки цього виду покарання у системі правоохоронної діяльності;

безу мовне скасування страти.

Соціальний контроль буде лише тоді ефективним, коли його методи відповідатимуть суті відхилення та враховуватимуть причину його походження.

Білет №7