Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Білет1-30.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
644.1 Кб
Скачать

1. Початок Української соціології

Історія соціологічної думки в Україні як цілісний процес донедавна практично не досліджувалася.

Другий період розвитку соціологічної думки в Україні безпосередньо пов'язаний з виникненням соціології як окремої науки. У наукових колахйого називають періодом академічної соціології. Розпочинається він за існування та інституціалізації соціології на Заході.

Прийнято вважати, що українська соціологія заявила про себе у 80-х роках XIX ст. дослідженнями Женевського гуртка українських учених, праці яких друкувалися найчастіше в тамтешньому журналі «Громада». А перші українські соціологи були передусім громадськими діячами, а вже потім науковцями. Визначальна риса соціологічної думки в Україні — тісний взаємозв'язок із суспільно-політичними проблемами, з завданнями утвердження національної державності, боротьбою за незалежність, національно-культурне відродження.

Домінувало у тогочасній соціологічній думці звернення до соціально-культурних проблем. Водночас вона виявляла помітну зацікавленість соціально-політичними, економічними аспектами.

С. Подолинський значну увагу приділяв аналізу соціального становища різних груп, причин соціальної диференціації соціальної мобільності.

Серед учених-дослідників українського суспільства кінця XIX ст. насамперед вирізняється постать Михайла Драгоманова, Максима Ковалевського, Володимира Антоновича, М. Грушевський, Іван Франко.

Помітно збагатив українську соціологічну думку Іван Франко, який роздумував над проблемами справедливості, нового соціального порядку, за якого торжествуватиме самоуправління народу, його праця задля власного розвитку.

Видатний вчений-економіст Михайло Туган-Барановський вважав соціологію однією з стрижневих суспільних наук. У більшості своїх праць він зосереджувався на обґрунтуванні ролі господарства у соціальному житті.

Отже, у другій половині XIX — на початку XX ст. Соціологічні проблеми хвилювали більшість провідних українських вчених. Але вони досліджували окремі соціологічні аспекти.Таким чином, усім національним соціологіям за часів їх становлення була притаманна проблема визначення свого предмета або демаркації з сусідніми дисциплінами. Для України вона виглядатиме як проблема виділення з суспільно-політичної публіцистики. Це спричинило швидке поширення серед гуманітаріїв і громадських діячів України інтересу до ідей, поглядів та теорій провідних соціологів Європи, насамперед Е. Дюркгейма, М. Вебера, К. Маркса, В. Парето та інших.

2. Основні функції сім’ї

Функція відтворення людини. Йдеться не тільки про біологічне

продовження роду, а передусім про виховання, соціалізацію молодого

покоління. В історії людства були спроби як теоретично, так і практично

зробити дітей "суспільними", "власністю держави". Все ж людство стихійно

"трималося" на сім'ї.

Економічна функція. Спочатку це була найголовніша функція сім'ї,

оскільки вона виступала економічним осередком суспільства, а процеси

виробництва концентрувалися переважно саме в сім'ї. Родина селянина «чи

ремісника володіла власними засобами виробництва, мала внутрішній

розподіл праці та постачала на ринок вже готову продукцію.

Господарсько-побутова функція. Зміст її полягає в тому, що, незважаючи на всі зусилля суспільства, головний тягар організації лікування, харчування, санітарно-гігієнічного та інших видів побутового обслуговування, підтримки фізичного здоров'я, догляду за дітьми майже завжди лежав на сім'ї.

Рекреаційна функція сім'ї набуває усе більшого значення. Суспільне життя потребує інтенсивного витрачання фізичних і психічних сил, і людина повинна знаходити відпочинок у лоні сім'ї. Духовне спілкування, емоційна стабілізація, організація дозвілля — все це може дати сім'я. Медична статистика дтверджує це. Самотні чоловіки та жінки більше хворіють, менше живуть, ніж сімейні.