10.4. Глобальна екологічна ситуація

Звертаючись до проблеми відношення людина-природа, ми звертаємось до фундаментальної проблеми, яку вже давно сформулювали філософи. Питання полягає в тому чи людина – частина природи, чи людина – володар природи, тобто, стоїть над природою.

Значно ускладнює оцінку того, що відбувається в сучасному світі, наявність поряд зі світом природним і світом суспільним ще і третього світу – світу техніки. Нині зрозуміло, що витоки світу техніки слід шукати у матеріальній природі і творчій сутності людської діяльності. Можна стверджувати, що світ техніки спричинив масштабний вплив людини на оточуюче природне середовище, який набув кризових розмірів.

На фоні таких складних проблем більш зрозуміла картина занурення і виходу з екологічної кризи. Витоки її пов’язані з великим техногенним впливом на оточуюче середовище індустріальних країн першої хвилі, які в сере-дині ХХ ст. швидкими темпами будували гідравлічні, теплові та атомні електростанції, розвивалась теплоенергетика, металургія, автомобілебудування, хімічна промисловість, видобуток вугілля, нафти, поліметалевих руд і відповідних переробних комбінатів. Могутній і всебічний техногенний вплив продуктивних сил суспільства на навколишнє середовище в 1950-60-і роки призвів до явних ознак екологічної кризи (oikos – житло), тобто до руйнування природи, до порушення природного балансу, до важких умов проживання людей. Темпи руйнування оточуючої природи, забруднення повітря, водоймищ, поверхні землі, знищення багатьох видів рослин і тварин стали вже в 1960-і роки настільки вражаючими і очевидними, що вчені і громадські діячі, які об’єднались під егідою Римського клубу, почали бити на сполох.

Біологічна природна сутність людини пов'язує кожного з нас з навколишнім природним середовищем. Адже ми повинні дихати, пити, їсти, вдягатися і мати житло, а всі ці потреби може задовольнити тільки природа. Слід брати до уваги, що людина – істота соціальна. Адже кожен із нас формується у певній системі суспільних відносин у родині, у побуті, у процесі спільної трудової діяльності. Слід брати до уваги ще й те, що трудова діяльність людини поза використанням природних матеріалів, ресурсів природи, корисних копалин і т.п. неможлива.

Трудова діяльність людини починається з виготовлення знарядь праці, для чого людина використовує природні матеріали. Людина живе на Землі в природних для її життя умовах, у певному географічному середовищі, у певних кліматичних умовах. Сфера проживання людини – це і сфера докладання нею своєї праці. Простір проживання давньої людини включав у себе ліси, степи, ріки, моря, гори, рослинний і тваринний світ. Простір проживання сучасної людини істотно змінився і розширився за рахунок створених нею каналів, штучних лісових насаджень, сільськогосподарських угідь, гідравлічних гребель з електростанціями, міст, мегаполісів і інших населених пунктів. Такий розвиток людської цивілізації загалом відповідає ідеям філософів і вчених, які давно звернули увагу на те, що ефективна життєдіяльність людей можлива лише у певному географічному середовищі, де досить повно задоволені основні біосоціальні потреби людини.

Вплив суспільства на природне навколишнє середовище виражається в тім, що людство перемістило в інші кліматичні умови безліч видів рослин і тварин, винищило ряд видів тварин, насамперед великих ссавців, яких легко було використати як джерело багатої на білки їжі. Вплив людини на природу обумовлено також глобалізацією матеріального виробництва, розвитком науки і техніки, зміною суспільних відносин. Протягом багатьох сотень років цей вплив стабільно наростав, що стало особливо помітно вже в XIX ст.

Зараз об’єктивно існує загроза життю багатьох вищих видів рослин і тварин. Втрати в біологічному різноманітті дуже небезпечні для майбутнього людства, особливо в зв’язку з не передбачуваними змінами в біосфері і кліматі взагалі. Щоденно може втрачатись 20-50 видів живого. Такі міркування мають підстави. В 1600 р. було 3 млн. видів, в 1800 р. – 2,9 млн., в 2000 році залишилось вже тільки 2 млн. видів. Нам здається, що торгівля і ринкові механізми сприяють збільшенню різноманіття, бо на прилавках магазинів стає все більше товарів. Але це ілюзія.

Скільки місцевих прохолоджуючих напоїв зникло з появою кока-коли? Скільки сортів овочів і фруктів втрачено внаслідок стандартизації ринку? Відомо, що до 1990 року зникло 97% видів овочів, які були зареєстровані в 1903 році. З 35 сортів ревеню – залишився один. З 7098 сортів яблук нині залишилось 977. Втрачені не тільки різнобарвність або розмір яблук і овочів, втрачено вітаміни, різноманіття смаків, стійкість до шкідників. Говорячи мовою Дарвіна, тільки декілька сортів огірків, ревеня або персиків змогли вижити в умовах великомасштабної економіки.

Екологічна криза пов'язана, по-перше, з колосальним ростом чисельності населення на нашій планеті; а, по-друге, з величезним військово-промисловим потенціалом людства, який негативно впливає на природу. Власне і природи в її споконвічному вигляді практично на Землі не залишилося. Знищено величезні лісові масиви, з надр планети вийнято численні кубічні кілометри породи, які нагромаджуються у вигляді відвалів, осушені болота і створені нові пустелі. Однак виявився і протилежний процес – евтрофікація, або заболочування.

Повітряний басейн забруднений відходами хімічного виробництва, вихлопними газами автомобілів, продуктами згоряння палива на теплових електростанціях, попелом і пилом, окислами азоту, сірки, вуглецю, аміаком, фтором і хлором у величезних, часом небезпечних для здоров'я людини, масштабах. Так, автомобілі Японії в рік викидають до 150 млн. тонн вуглекислого газу, а відтворення кисню рослинним світом не компенсує втрат.

Ріки, моря й океани стали місцем скидання рідких і твердих відходів виробництва і повсякденного побуту людей. Основними джерелами забруднення тут є промислові стоки, стоки сільськогосподарських виробництв і населених пунктів. Хімічні забруднювачі, якщо вони не досягають смертельної концентрації, накопичуються в найпростіших мешканцях вод, по живому ланцюжку харчування, просуваючись до живих організмів, безпосередньо уживаних у їжу людьми. Загальний обсяг стічних вод у світі близький до 2000 км³ на рік. Можливості самоочищення у багатьох водоймищ на сьогодні практично вичерпані. Безліч аварій на очисних спорудах вносять свою лепту в цю брудну справу.

Поверхня Землі також забруднена масою відходів. Це наслідки неефективного використання ресурсів природи. Вчені США з’ясували, що приблизно 93% матеріалів, які ми використовуємо, взагалі ніколи не втілюються в продукцію. 80% товарів викидають як непотріб після однократного використання. Тільки 3% енергії пального теплової електро-станції доходять до нас у вигляді світла в лампах накалювання. Тільки 10-15% енергії пального в автомобілі використовується для його руху.

Ефір пронизують потоки електромагнітних вібрацій різної частоти, що також поза сумніву деструктивно впливає на все живе. Шумові забруднення на транспорті, виробництві і будівництві також вносять свою долю в погіршення екологічної ситуації. (Надто небезпечні для здоров'я людини шуми частотою 400-800 Гц і силою більше 80 дБ).

Уже наприкінці 1960-х років у світі виникло кілька добровільних фондів, які фінансували дослідження екологічної і демографічної ситуації, яка на той час склалася на Землі. Учасники “Римського клубу”, створеного Ауреліо Печчеї у 1968 році, досліджували всю сукупність взаємозалежних проблем людства: голод, вбогість, енергетична криза, виснаження природних ресурсів, деградація природи, неграмотність і застаріла система освіти, втрата віри й ін. Сьогодні людство більш уважно стало ставитись до можливих наслідків своєї виробничої діяльності. Існує ряд міжнародних природоохоронних програм.