7.3. Аналітична психологія юнга

Карл Густав Юнг (1875-1961) – видатний швейцарський мислитель, філософ і психолог, універсально освічений вчений багато зусиль доклав до пошуків “внутрішньої людини”. Його перу належить значна кількість робіт про колективне несвідоме, психологію, релігії східні і західні, про проблему душі тощо, з якими сьогодні може ознайомитись і вітчизняний читач. Загалом його філософсько-психологічну систему визначають як аналітичну психологію.

Юнг зазначив, що в процесі свого пізнання світу і спілкування люди користуються словами, поняттями і символами, щоб висловити смисл того, що вони хочуть передати. Найбільш цікавими засобами спілкування виступають символи: терміни, імена чи зображення, які відомі у повсякденні, але несуть у собі ще додаткове значення. Наприклад, на куполі православної церкви ви бачите зображення тварин під образами євангелістів. Хтось, не знайомий з християнством, міг би зазначити, що християни поклоняються тваринам, хоча насправді це не так. Також і мандала – поєднання хреста і колеса – символ, який має декілька тлумачень.

Особливість людського сприйняття світу полягає в тому, що людина ніколи нічого не сприймає повністю і ніколи нічого повністю не розуміє. Ми можемо підсилити наші почуття застосуванням бінокля або мікрофона з підсилювачем, але завжди буде межа, за якою ми втрачаємо впевненість у наших знаннях. До того ж існують несвідомі аспекти нашого сприйняття реальності. Особливо вони проявляються у формі снів, які несуть в собі багату символічну мозаїку. Саме дослідження снів і націлило психологів на вивчення несвідомого аспекту свідомих психічних явищ.

Свідоме і несвідоме в мозку тісно пов’язані. Скажімо, ви хотіли представити свого друга, а його ім’я випало з вашої пам’яті у саму важливу хвилину. Ви йшли за чимось у сусідню кімнату і на порозі забули за чим йшли. Буває таке? Але коли щось випадає з свідомості, воно не перестає існувати. Адже автомобіль, який повернув за ріг, існує. Він просто зник з поля зору, а думка, яку ми на мить втратили, повертається. Просто вона переходила із свідомого в несвідоме. Забуваємо ми тому, що свідомість може утримувати в повній ясності лише обмежену кількість думок.

Важливим внеском в науку стало визначення Юнгом сутності колективного несвідомого. Беззаперечно існує прошарок особистісного несвідомого. Але слід припустити, спираючись на відомі факти, що він покоїться на більш глибокому прошарку несвідомого, який веде своє начало не від особистого досвіду. Цей вроджений прошарок і є колективне несвідоме. Колективне несвідоме ідентичне у всіх людей і створює тим самим загальне підґрунтя душевного життя кожного, будучи по природі надособистим. Зміст колективного несвідомого складають так звані архетипи. Говорячи про зміст колективного несвідомого, ми маємо справу з стародавніми, висхідними типами, всезагальними образами.

Знаною формою прояву архетипів виступають міфи і казки. Міфи намагались тлумачити солярними, лунарними та метеорологічними уявленнями. При цьому не брали до уваги психічну їх сторону, оскільки вони – демонстрація глибинної сутності душі.

Спроба проникнення у сутність колективного несвідомого може виявитись продуктивною для зацікавленої особи. Слід ясно усвідомити, що існують проблеми, які просто неможливо вирішити власними звичними засобами. Колективне несвідоме виконує компенсаційну роль. І тому, хто перебуває в складному напруженому пошуку, важливо зуміти почути думку, яка приходить на допомогу, сприйняти те, що не висловлюване в слові. Тоді він починає звертати увагу на сни, обдумувати ситуації, які з ним трапляються. Якщо людина має таку установку, то можуть прокинутись і втрутитись сили, які дрімають у глибинній природі людини і які готові прийти на допомогу.

Сни також служать цілям компенсації. Тому сон – це нормальне психічне явище, яке передає несвідомі реакції або спонтанні імпульси свідомості. Деякі сни здатен витлумачити сам сновидець, оскільки він зможе навести певні асоціації. В момент сну подія може ще перебувати в майбутньому. Але, оскільки наші думки зайняті переживанням можливостей майбутнього, то таким же чином може діяти несвідоме з своїми снами. Часто пророчі сни приходять ніби з небес. Наша свідомість не може знати, що станеться, а несвідоме вже знає! Фактично несвідоме може досліджувати ситуації і робити свої висновки не гірше за свідоме. Воно може зробити належні висновки навіть з того, що ми не усвідомлюємо.

Існує багато людей, які вважають, що психіка або розум виникли самі собою, самі себе створили. Фактично ж розум виріс до свого нинішнього стану так же, як каштан виріс в дерево, а ящірки розвинулись у ссавців. Нами рухають не тільки сили, що всередині нас, а й ті, які у вигляді стимулів діють ззовні. На жаль, є єдина річ, яку ми відмовляємось визнати: що ми залежимо від “сил”, які існують поза сферою нашого контролю.

Безсилля і слабкість людини – це вічні її проблеми, і вічні питання людства, а тому на них існують такі ж вічні відповіді, інакше б людина давно вже зникла з лиця землі. Неприємно знати, що ми лише об’єкт впливу якихось припустимих факторів. Але краще знати те, що нам загрожує, і свідомо зустрічати небезпеку. Відповіді на наші проблеми вже є, але ми їх не бачимо і не усвідомлюємо, що могли б побачити, якби...

Щоб підтримати віру у своє всесилля, сучасна людина розраховується дивною відсутністю самоспостереження. Людина сліпа до того, що, незважаючи на свої раціональність і ефективність, вона одержима “силами”, що знаходяться поза її контролю. Демони і боги людини зовсім не щезли, вони лише отримали нові імена. І вони утримують нас на ходу своїм неспокоєм, неясним розумінням, психологічними труднощами, невгамовною жагою ліків, алкоголю, цигарок, їжі і величезною масою неврозів.

Людина здатна подолати неймовірні труднощі, якщо впевнена, що це має сенс. Але людина терпить крах, якщо під тиском усіляких нещасть змушена визнати, що грає роль «в казці, яку розповів ідіот».