Перше вересня

Жовтіє листя на тополі,

Летять у синяві хмарки

Відкриті навстіж двері в школі –

Ідуть до школи первачки.

З гілок тополь злітає листя

Кружляє й падає до ніг.

Уперше діти урочисто

Переступають цей поріг.

ПАЛЬЧИКОВА ГІМНАСТИКА

В школу в вересні піду «йдуть» вказівним та середнім

Друзів там собі знайду пальцями по столу

Буду вчитись: малювати, згинають пальці по одному починаючи

І читати, і писати з великого

Ще навчусь я рахувати

Щоби добрим учнем стати.

«Режим дня. Людина»

Чорне сукно лізе у вікно (ніч)

Звечора вмирає, вранці оживає (день)

Довгий гість прийшов на ґанок,

Ще й замовив на сніданок

Темряви і трохи ночі.

Як поїв – розплющив очі (день)

Вони не схожі на обличчя.

Різниця вічна є у них:

Він завше всіх до праці кличе,

Вона до сну скликає всіх (день і ніч)

Тихо-тихо підкрадалась,

До сусіда приглядалась.

Він помітив гостю враз,

Посірів і зовсім згас (ніч і день)

Сіла дівчина спочити

На краю села,

Розчесала довгі коси,

Чорні мов смола.

В них засяяли Зорини.

Як же звати цю дівчину?

Он підказує нам сич:

- Чорні коси чеше... (ніч)

Махнула птиця крилом,

Закрила півсвіту

Чорним рядном (ніч)

Він першим прокидається,

Чепуриться, умивається,

Вийде з терема хутенько,

Привітає землю-неньку.

Є така в нього турбота –

Всіх підняти до роботи (ранок)

Завжди в роті, а не проковтнеш

(язик)

Брат з братом через дорогу живуть,

А один одного не бачать (очі)

Було собі два брати

І обидва Кіндрати,

Через доріжку живуть

І один одного не бачать (очі)

Віконця то зачиняються, то відчиняються

(очі)

Маленьке, кругленьке, а весь світ бачить

(око)

Дві матері, по п’ять синів мають (руки)

У хлівці два ряди баранців, і всі біленькі (зуби)

Тридцять двоє козаків

Все молотять без ціпків.

Лиш цукерку показати,

Зникне вмить, годі шукати (зуби)

Два ряди сорочок,

А між ними фартушок (зуби і язик)

За стіною кістяною

Сидить дядько з бородою.

Хочеш, казочку розкаже,

Оповідачок нав’яже.

Коли їсть – тоді мовчить,

Треба ж і йому спочить (зуби і язик)

Без рук, без ніг, а всіх кладе в постіль

(сон)

По доріжці ходимо,

По лісочку бродимо.

По травичці гупаєм,

У спортзалі тупаєм (ноги)

Усе життя один одного обганяють,

А випередити не можуть (ноги)

Між двох світил

Я посередині один (ніс)

Сюди – туди повертає,

Хропе, сопе, часом чхає (ніс)

П’ять братів, п’ять силачів

Хоч і здаються малими,

Можеш все робити ними:

І писати, й майструвати...

Хто вони, зумій вгадати. (пальці)

На обличчі у людини

Дві маленькі пташини.

Одна одну не знають,

Та парі літають. (очі)

Густий ліс, чисте поле,

Дві тополі, два озерця,

Рамбабуля, лепету ля.

(волосся, лоб, брови, очі, ніс, рот)

Лежать в погребі два ряди

крашанок білих (зуби)

Двоє лисенят

Завжди поруч сидять (брови)

В. Паронова

РАНОК

Вранці сонечко ясне прокидається

І у росяній траві умивається.

Будить і мене, і татка:

- Мийтесь і робіть зарядку!

Я лице старанно мию,

Милю вуха, милю шию.

Мама скаже: “Ти чистенький,

Як тарілочка новенька!”

З татом хлопці дужі ми,

Бо із спортом дружимо,

І завжди разом із татком

Вранці робимо зарядку,

Потім одягаємся,

З мамою прощаємся.

Тато на роботу йде,

А мене в садок веде.

Там зарядка і сніданок.

Ось і закінчився ранок.

В. Паронова

ДЕНЬ

Розпочався день цікаво.

Світить сонечко ласкаво,

Заглядає у кімнату:

- Що ви робите, малята?

- Ми малюєм і співаєм,

Лічимо й вірші складаєм.

Потім підемо гуляти,

Пообідаєм – і спати.

Після сну – фізичні вправи,

Потім підем на виставу.

Сонце каже: “Ой, які

Роботящі малюки!

Буду гарно вам світити,

Щоби встигли все зробити”.

М. Стельмах