Стаття 101. Висновок експерта

1. Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.

2. Кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях.

3. Висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність.

4. Запитання, які ставляться експертові, та його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

5. Висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими.

6. Експерт, який дає висновок щодо психічного стану підозрюваного, обвинуваченого, не має права стверджувати у висновку, чи мав підозрюваний, обвинувачений такий психічний стан, який становить елемент кримінального правопорушення або елемент, що виключає відповідальність за кримінальне правопорушення.

7. Висновок експерта надається в письмовій формі, але кожна сторона має право звернутися до суду з клопотанням про виклик експерта для допиту під час судового розгляду для роз'яснення чи доповнення його висновку.

8. Якщо для проведення експертизи залучається кілька експертів, експерти мають право скласти один висновок або окремі висновки.

9. Висновок передається експертом стороні, за клопотанням якої здійснювалася експертиза.

10. Висновок експерта не є обов'язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.

Стаття 102. Зміст висновку експерта

1. У висновку експерта повинно бути зазначено:

1) коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта) та на якій підставі була проведена експертиза;

2) місце і час проведення експертизи;

3) хто був присутній при проведенні експертизи;

4) перелік питань, що були поставлені експертові;

5) опис отриманих експертом матеріалів та які матеріали були використані експертом;

6) докладний опис проведених досліджень, у тому числі методи, застосовані у дослідженні, отримані результати та їх експертна оцінка;

7) обґрунтовані відповіді на кожне поставлене питання.

2. У висновку експерта обов'язково повинно бути зазначено, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

3. Якщо при проведенні експертизи будуть виявлені відомості, які мають значення для кримінального провадження і з приводу яких не ставилися питання, експерт має право зазначити про них у своєму висновку. Висновок підписується експертом.

Отже, висновок складається з трьох частин: вступної, описової та заключної (пiдсумкової). У першiй частинi вказується вид експертизи, час i мiсце її проведення, хто призначив експертизу, у чиїй присутностi вона проводиться, сформульовані запитання, якi матерiали були наданi в розпорядження експертiв, де знаходиться особа, яка пiдлягає експертизi.

В описовiй частинi коротко вказуються обставини справи в iнтерпретацiї експертiв (однак у межах, встановлених постановою про призначення експертизи), анамнестичнi данi на підекспертну особу, результати бесiди i спостереження, використанi експериментально-психологiчнi методики, одержанi за їх допомогою результати та їх iнтерпретацiя. На цiй основi здійснюється психологiчний аналiз ситуацiї вчиненого злочину, психологiчна характеристика особи, яка пiдлягає експертизi, i її поведiнки у кримiногеннiй ситуацiї.

У заключнiй частинi даються вiдповiдi на поставленi запитання, якi воднораз є висновками щодо проведеного аналiзу, вказується дата складення документа; кожен експерт учиняє особистий підпис.

Згiдно зi ст. 94 КПК слідчий, прокурор, слідчий суддя та суд оцiнюють докази, у тому числi й висновок судово-психологічної експертизи, з точки зору належності, допустимості, достовірності. Жоден з доказів не має наперед встановленої сили.

При оцiнцi встановлюється:

1) чи було у розпорядженнi експертiв достатньо матерiалiв для обгрунтування висновку;

2) науковiсть висновку, для чого з’ясовують, чи грунтувався вiн на спецiальних знаннях i даних науки, чи пов’язаний вiн iз конкретними результатами дослiдження, чи були застосованi експериментальнi методи i якою мiрою вони стосуються дослiджуваного предмета, чи вiдповiдає дослiдження положенням психологiчної науки;

3) чи справдi у кримiногеннiй ситуацiї у особи, яка пiдлягала експертизi, є особливостi та ознаки, встановлені судово-психологічною експертизою.

Ознайомившись iз висновком судово-психологiчної експертизи, сторони обвинувачення та захисту, відповідно до ч.7 ст.101 КПК, мають право звернутись до суду з клопотанням про виклик експерта для допиту під час судового розгляду для роз’яснення чи доповнення його висновку.

У тому випадку, коли навiть пiсля допиту експертів неяснiсть, неточнiсть, неповнота дослiдження не була усунута, може призначитися додаткова судово-психологiчна експертиза. Коли ж висновок експертизи визнано необгрунтованим, таким, що суперечить iншим матерiалам справи, викликає сумнiв щодо науковості та достовірності, коли додаткова експертиза суперечить первiснiй, призначається повторна судово-психологiчна експертиза з новим складом експертiв.

У чинному кримiнально-процесуальному законодавствi не передбачена можливостi проведення так званої контрольної експертизи в тому випадку, коли у справi вже проведено двi та бiльше експертиз із одного й того ж предмета дослiдження. На практицi випадки призначення „контрольних” судово-психологiчних екпертиз непоодинокі. Пiсля додаткової i повторної експертиз, замiсть ретельної оцінки їх результатів, слiдчий або суд, щоб перестрахуватися, призначають ще одну, виносячи на розгляд ті ж запитання, що й раніше.

Учасники процесу, ознайомившись iз дозволу слiдчого з висновком судово-психологiчної експертизи пiсля її проведення чи пiсля завершення досудового слідства, можуть заявити прохання, зауваження, в тому числi щодо призначення повторної або додаткової експертизи. Слiдчий вирiшує, задовольнити прохання чи вiдмовити в ньому. Своє рiшення вiн викладає в постановi, з якою ознайомлює тих, хто заявив прохання, та iнших зацiкавлених учасникiв процесу.

Завершуючи досудове розслідування, слiдчий складає обвинувальний акт як пiдсумковий процесуальний документ. У ньому проводиться аналiз зiбраних у справi доказiв винуватості або невинуватості особи та їх оцiнка. Такiй же оцiнцi пiдлягає i висновок судово-психологічної експертизи. У практицi бувають випадки, коли він або iгнорується, або оцiнюється неповно, однобiчно. Це неприпустимо, оскiльки є свiдченням неповноти досудового розслідування.