1. Експертиза неповнолiтнiх

Судово-психологiчна експертиза призначається в даному випадку стосовно психiчно здорових неповнолiтнiх підозрюваних, свiдкiв, потерпiлих. Виокремлення цього виду судово-психологiчної експертизи зумовлене, насамперед, своєрiднiстю пiдлiткового вiку.

Пiдлiтковий вiк оцінюється не просто як перехідний, а як складний i критичний. Це зумовлене численними кількісними та якiсними змiнами, яких зазнає у цей час органiзм та особистість, що iнодi мають характер докорiнної змiни попереднiх особливостей, iнтересiв i стосункiв. Такі змiни часто супроводжуються появою у пiдлiтка ускладнень у стосунках із оточуючими: вiн не пiддається впливу дорослих, виявляє рiзнi форми неслухняностi, спротиву (впертість, грубiсть, негативiзм тощо).

Часто протиправнi дiї пiдлiтка здаються незрозумiлими, маломотивованими, навіть, протиприродними. I лише пiсля ретельного вивчення його внутрiшнього свiту стає зрозумiлим, що вони зумовленi не тiльки глибокими, прихованими суто особистісними причинами, але й чинниками соцiально-психологiчного характеру. Наприклад, психiчно здоровий пiдлiток, вихований у несприятливих умовах, може мати недостатній ступінь соціальної зрілості особистостi. Ознаки її виявляються, насамперед, у примiтивнiй мотивацiї мети своїх дiй, у наївно-дитячих спробах її досягнення, у недостатньо адекватній оцiнцi вчиненого злочину тощо.

При проведеннi судово-психологiчної експертизи неповнолiтнiх визначається відповідь на такi запитання:

1) якi індивідуально-психологічні, зокрема, емоцiйно-вольові особливостi характерні для підекспертної особи;

2) якi мотиви дiяльностi та поведiнки підекспертного є типовими для його повсякденного життя; якими мотивами він керувався при вчиненні злочину;

3) чи вiдповiдає рiвень розумового розвитку пiдлiтка його біологічному (паспортному) вiку;

4) яким чином сприйнята конфлiктна ситуацiя та її суб’єктивна оцiнка пiдлiтком змогла вплинути на його дiї;

5) чи не властива підекспертному пiдвищена навiюванiсть? Якщо так, то яким чином це може вплинути на його дiї у конкретнiй кримiнальнiй ситуацiї чи свідчення стосовно вчиненого злочину;

5) чи не спостерiгається у підекспертного схильності до фантазування? Якщо так, то як це може вплинути на його здатнiсть давати правдивi свiдчення;

2. Експертиза особистих властивостей, основних мотивiв поведiнки, закрiплених у життєдiяльностi суб’єкта, та рівня його інтелектуального розвитку

Вивчення злочину в кримiнальному процесi передбачає аналiз як об’єктивної, так i суб’єктивної сторони злочинної поведiнки. При цьому пiд суб’єктивною стороною мається на увазi визначення особою характеру ситуацiї i сутностi своїх дiянь. Часто у свiдомостi суб’єкта злочинної дiяльностi суб’єктивне значення ситуацiї злочину не збiгається з її змiстом або ж значно рiзниться вiд нього, відіграючи при цьому роль вирішального чинника у виборi альтернатив поведiнки.

У психологiї термiни „суб’єктивна оцiнка”, „суб’єктивне значення ситуацiї” та інші подібні об’єднуються узагальненим, досить широким поняттям „суб’єктивний свiт особистостi”, що загалом характеризує особливості перебігу пізнавальних (відчуття, сприймання, пам’яті, мислення, уяви, уваги) та емоційно-вольових процесів (емоцій, почуттів, переживань, вольової регуляції поведінки), темпераментні та характерологічні властивості та якості, а також ставлення особи до себе, до iнших людей, до суспiльства загалом, її спрямованість (мотиви, цілі і цінності, установки та ін.). Юридичні поняття „суб’єкт” i „суб’єктивна сторона злочину” у психологiчнiй iнтерпретацiї i означають експертизу особливостей суб’єктивного світу особистості.

При її призначеннi перед експертами-психологами можуть бути поставленi такi питання:

1) якi індивідуально-психологічні особливостi особи, що пiдлягає експертизi, та як вони могли проявитися в конкретному протиправному вчинку;

2) чи не суперечать протиправнi (злочиннi) дiї особи, що пiдлягає експертизi, основним рисам її характеру;

3) чи здатен підекспертний, враховуючи рiвень його розумового розвитку i стан психiчних пiзнавальних процесiв, правильно розумiти значення своїх дiй, їх наслiдкiв i давати щодо них достовірні свідчення;

4) якi риси характеру особи, що пiдлягає експертизi, могли б позначитися на характерi її свiдчень; чи властиві їй підвищена навіюваність та схильність до фантазування;

5) чи може особа, яка пiдлягає експертизi, враховуючи її індивідуально-психологічні особливостi, рiвень розвитку пiзнавальної сфери, правильно сприймати та оцінювати виявленi у справi факти (або здiйснюванi з нею дiї).

Експертиза особистих властивостей, основних мотивiв поведiнки, закрiплених у життєдiяльностi суб’єкта, та рівня його інтелектуального розвитку тiсно пов’язана з відповіддю на запитання щодо наявностi у підозрюваного на момент вчинення протиправної дiї особливого емоцiйного стану, зокрема, стану фiзiологiчного афекту; встановлення деяких індивідуально-психологічних дозволяє більш точно визначати специфіку емоцiйних станiв у зв’язку з встановленням нездатностi потерпiлої особи чинити опiр у момент вчинення з нею насильницьких дiй.