- •Розділ 1.Інструктаж з техніки безпеки
- •Розділ 2. Ознайомлення з підприємством
- •Розділ 3. Ознайомлення з головними розділами річного плану товариства
- •Розділ 4. Ознайомлення з роботою економічних служб
- •Розділ 5. Обладнання, що застосовується в процесі торгівлі
- •Розділ 6. Капітальні вкладення і капітальне будівництво
- •Розділ 7. План матеріально-технічного забезпечення та збуту
- •Розділ 8. Вивчення організації контролю якості продукції
- •Розділ 9. Організація і планування ремонту обладнання
- •Розділ 10. Організація та планування інструментального господарства
- •Розділ 11. Організація та планування роботи транспорту товариства
- •Розділ 12. Організація і планування енергетичного господарства
- •Розділ 13. Організація і планування складського господарства
- •Розділ 14. Праця та кадри
- •Розділ 16. Прибуток, рентабельність, ефективність
- •Розділ 17. Фінанси та кредит
- •Розділ 18. Соціальний розвиток підприємства
- •Розділ 19. Охорона природи та раціональне використання природних ресурсів
- •Висновок
- •Список використаноі літератури
Розділ 17. Фінанси та кредит
Фінансові ресурси — це кошти, що перебувають у розпорядженні підприємств і призначені для виконання ними певних фінансових зобов'язань.
Формуються за рахунок створення підприємства, власних та прирівняних до них коштів, мобілізуються на фінансовому ринку, надходять у порядку розподілу грошових надходжень.
Класифікаційні ознаки фінансових ресурсів: За джерелами:
власні фінансові ресурси (внутрішні і зовнішні)
залучені (інвестиції)
позичені (кредити)
За етапами формування:
початкові
набуті
За використанням:
матеріалізовані
грошові
За формою реалізації:
матеріальні
нематеріальні
фінансові
Кредит — кошти й матеріальні цінності, що надаються кредитором у користування позичальнику на визначений строк та під відсоток. Кредит поділяють на фінансовий, товарний і кредит під цінні папери, які засвідчують відносини позики.
Щоб розвивати й підтримувати свою власну справу, ТОВ «Всесвіт» має допуск до фінансових ресурсів. Найпоширеніший шлях фінансової підтримки - одержання банківського кредиту.
Відповідно до Положення Національного Банку України "Про кредитування", затвердженим Постановою Правління Національного Банку України N 246 від 28 вересня 1995 року, кредитування підприємницької діяльності здійснюється шляхом проведення кредитних операцій.
Кредитна операція - це договір про видачу кредиту, супроводжуваний записами по банківських рахунках, з відповідним відбиттям у балансах кредитора й позичальника.
Визначаються такі види кредитних операцій:
Товарний кредит - господарська операція, що передбачає реалізацію продукції на умовах відстрочки платежу, якщо така відстрочка є більшої, ніж звичайні строки банківських рахунків або перевищує 30 календарних днів з дати реалізації.
Комерційний кредит - господарська операція, що передбачає авансування продукції з відстрочкою дати реалізації, якщо така відстрочка є більшої, ніж звичайні строки поставки.
Фінансовий кредит - господарська операція, що передбачає видачу засобів у борг на певний строк і під певні відсотки з поверненням основної суми заборгованості й нарахованих відсотків.
Кредитування властиво підприємницької діяльності здійснюється методом видачі банками фінансових кредитів.
Кредит - позичається капитал, що, банку в грошовій формі, переданий у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, терміновості, платності й цільового характеру використання.
Для кредитування підприємницької діяльності банки можуть використати наступні форми кредиту: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорциумный.
Кредити, видавані банками, підрозділяються на:
короткострокові - до 1 року;
середньострокові - до 3 років;
довгострокові - понад 3 років.
Комерційні банки можуть видавати кредити всім суб'єктам господарської діяльності незалежно від їхньої галузевої приналежності, статусу, форми власності у випадку наявності в них реальних можливостей і правових форм забезпечення своєчасного повернення кредиту й сплати відсотків (комісійних) за користування кредитом. Кредити видаються суб'єктам підприємницької діяльності в безготівковій формі як у національної, так і в іноземній валюті.
Кредитні взаємини регламентуються на підставі кредитних договорів, що містяться між кредитором і позичальником тільки в писемній формі, які визначають взаємні зобов'язання й відповідальність сторін і не можуть змінюватися в однобічному порядку.
Кредитний договір може бути укладений як методом складання одного документа, підписаного кредитором і позичальником, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами, підписаними стороною, що їх посилає.
Для одержання кредиту позичальник звертається в банк. Форма звертання може бути у вигляді листа, клопотання, заяви, заявки. У документах визначається:
необхідна сума кредиту;
напрямок засобів;
строки погашення;
забезпечення (застава);
розмір відсотка;
гарантії у випадку неповернення у встановлений строк;
відповідальність за невиконання умов договору.
Розмір процентних ставок і порядок їхньої сплати встановлюються банком і визначаються в кредитному договорі залежно від кредитного ризику, поданого забезпечення, попиту та пропозицій, що зложилися на кредитному ринку, строку користування кредитом, дисконтної ставки й інших факторів. У випадку зміни дисконтної ставки умови договори можуть переглядатися й з лише на підставі взаємної згоди кредитора й позичальника.
Комерційний банк аналізує, вивчає діяльність потенційного з, визначає його кредитоспроможність, прогнозує ризик неповернення кредиту й ухвалює рішення щодо видачі або відмові у видачі кредиту.
Кредитоспроможність - це здатність позичальника в повному з і в зазначений кредитним договором строк розрахуватися зі своїми борговими зобов'язаннями.
Основні критерії оцінки кредитоспроможності позичальника:
забезпеченість власними засобами не менш чим на 50 відсотків його витрат;
репутація позичальника (кваліфікація, здатності керівника, дотримання ділової етики, договірної, платіжної дисципліни);
конкурентоспроможність на внутрішньому й зовнішньому ринках, попит на продукцію, послуги, обсяги експорту;
економічна кон'юнктура (перспективи розвитку позичальника, наявність джерел засобів для капіталовкладень) і ін.
