13 Загальна характеристика та основні етапи розвитку класичної школи політ економії

В рамках класичної політичної економії (або просто класичної школи) в працях її основних представників - А. Сміта, Д. Рікардо і ін. - вперше був даний систематичний виклад економічній теорії як єдиної цілісної наукової дисципліни. Тому саме після виникнення класичної політичної економії можна говорити про закінчення етапу становлення економічної теорії. Класична школа - найбільший напрям в економічній науці за II період її існування. Більш того, ототожнення економічної теорії цього періоду з класичною школою не буде сильним перебільшенням. Звідси витікає, що ледве не найважливішою властивістю класичної школи є а) акцент на аналізі проблем виробництва і розподілу матеріальних благ. Саме класики закріпили здійснене фізіократамі зрушення методології економічного аналізу від проблем етики господарювання до дослідження комплексу чинників, пов'язаних із створенням і розподілом матеріального багатства.  Серед інших елементів загальної характеристики класичної школи необхідно виділити наступні. б) Вироблення і застосування прогресивних (для економічної науки того часу) методологічних прийомів дослідження типу причинно-наслідкового методу, методу логічної абстракції, дедуктивного методу. в) Ядро економічного аналізу класиків - проблема цінності. Розвиток економічної науки в II періоді її існування проходив під знаком акцентування уваги на цій проблемі. г) Всі класики трактували цінність як величину, визначувану виробничими витратами. Проте класичний підхід до аналізу цінності зовсім не був однозначним. В рамках вчення про цінність класичної школи існувало дві теорії цінності. По-перше, це трудова теорія цінності, що розроблялася засновником класичної школи А. Смітом і Д. Рікардо (а потім що одержала надзвичайно поглиблений розвиток в працях До. Маркса). Згідно цієї теорії, цінність товару визначається витратами праці на його виробництво. По-друге, це теорія чинників виробництва, також закладена А. Смітом, і що розвивалася Ж.Б. Се і Т.Р. Мальтусом (а потім що ввійшла як важливий складовий елемент в неокласичну мікроекономіку). Відповідно до цієї теорії цінність товару складається з доходів власників виробничих чинників, що брали участь у виготовленні даного товару. д) Сприйняття економічної системи як системи, аналогічної об'єктам дослідження фізики того часу (а точніше, механіки). Це, у свою чергу, привело до наступних особливостями економічного аналізу класичної школи: переконаність у тому, що в ринковому (капіталістичному) господарстві домінують універсальні і об'єктивні (економічні) закони; і ігнорування суб'єктивно-психологічних чинників господарського життя. е) Недооцінка ролі грошей і впливу сфери обігу на сферу виробництва. Гроші сприймалися класиками як технічний засіб, що допомагає полегшити обмін. Класики ігнорували роль грошей як самого ліквідного засобу збереження цінності. Завершувач класичної політичної економії Дж. С. Мілль писав: «Коротше кажучи, навряд можна відшукати в суспільному господарстві річ більш незначну по своїй важливості, ніж гроші, якщо не торкатися при цьому способу, яким економляться час і праця». ж) Великий акцент на вивченні «законів руху», тобто закономірностей тенденцій динаміки, капіталістичної економіки. Класики були схильні до дослідження трендів змін економічних змінних, і, перш за все, економічного зростання і змін частки основних груп власників чинників виробництва (праці, капіталу і землі) в національному продукті. з) Негативне відношення (за рідкісними виключеннями типа Дж. З. Мілля) до активного втручання держави в економіку. Класики вслід за фізіократамі виступали за ідеологію laissez-faire.