11 Особливості мануфактурної доби у Франції

12 Меркантилізм. Сутність та етапи розвитку

Меркантилізм — перша школа політичної економії — виник наприкінці XV — середині XVI ст. Передумови:

1. Для формування національних держав і зміцнення їх внутрішніх і зовнішніх позицій монархам необхідні були кошти (на утримання армії, двору), і щоб їх добути через торговельні компанії, мануфактурну промисловість у суспільних умовах, що ускладнилися, необхідний був план дій.

2. Великі географічні відкриття привели до розширення масштабів і збільшення обсягів торгівлі, а також до подальшого розвитку товарно-грошових відносин, відбувається первісне нагромадження капіталу, — у таких умовах зростає потреба в інформації і знаннях про систему, що формується, щоб уникнути помилок і економічних втрат.

Тому і виникає меркантилізм, з одного боку, як економічна політика феодальних держав, а з іншого боку — як система поглядів купецької буржуазії, що зароджується. Предметом дослідження представників школи стало багатство, що виникає в сфері торгівлі, і способи його нагромадження. Головна форма багатства для меркантилістів — гроші. _ч

У своєму розвитку меркантилізм пройшов дві стадії. Ранній (XV — середина XVI ст.) ґрунтувався на концепції активного грошового балансу (надходження грошей у країну повинне бути більше, ніж їхній вивіз), підтримка якого забезпечувалася законодавчо за допомогою політики протекціонізму і призвела до меркантилістичної дилеми: велика кількість золота вела до його знецінювання та збідніння населення. На зміну ранньому приходить пізній (розвинений) меркантилізм (кінець XVI — XVII ст.), що базується на теорії активного торговельного балансу, який забезпечується на практиці політикою фритредерства.

У кожній розвиненій феодальній державі були представники школи меркантилізму, що оцінювали застосування його принципів у конкретних умовах. Так, в Англії в період раннього меркантилізму економіст У. Стаффорд обґрунтував ідею регламентування торгівлі, відповідно до якої державні «закони про витрачання» зобов’язували іноземних торговців витрачати виторг на придбання англійських товарів. Пізніше, коли в країні перейшли до активізації зовнішньої торгівлі, Т. Ман у «Міркуванні про торгівлю з Ост-Індією» критикував ранній меркантилізм, а в роботі «Багатство Англії в зовнішній торгівлі» обґрунтував принцип позитивного сальдо торговельного балансу, рекомендуючи розширювати сировинну базу, скорочувати споживання імпортних товарів, активніше конкурувати з іноземними купцями.

Французький меркантилізм представлений міністром Людовика XIV Ж. Б. Кольбером, що проводив не тільки політику активного торговельного балансу, але й політику розвитку мануфактур і державних підприємств. Також можна назвати А. Монкретьєна, який у роботі «Трактат із політичної економії» крім основ меркантилізму виклав думку про необхідність колоніальних захоплень, а також увів у наукову лексику термін «політична економія».

Італійський меркантилізм представлений Г. Скаруффі. Він був прибічником нагромадження грошей, пропонував ліквідувати національні торговельні бар’єри і створити загальноєвропейську грошову систему з єдиною валютою.

Не слід забувати, що меркантилізм адекватний періоду первісного нагромадження капіталу, і коли цей процес вийшов на завершальну стадію, з’явилися критичні зауваження і вносилися коректування в його ідеї. їх висловлювали як самі меркантилісти, так і ті дослідники, що не належали до школи. Дж. Локк, наприклад, вважав, що «багатство» країни варто вимірювати не в кількості грошей, а в порівнянні з іншими країнами. Д. Юм був прибічником ідеї природного права, існування якого обґрунтовував на прикладі грошового обігу (закони, що діють на ринку, не вимагають втручання ззовні). Д. Норс висував ідею «природної людини», відмінної від середньовічної «штучної», що позбавлена корпоративізму. Він уперше використовує метод логічної абстракції.