5 Форми землеволодіння та соц економічні відносини в епоху середньовіччя

Господарство епохи Середньовіччя (феодальне господарство) характеризується, передусім, пануванням приватної власності на грішну землю. Основний прибуток і можливість вижити люди одержували від землі, яка вважалася основним багатством. Розділ землі відбувався відповідно до порядків родового ладу. У результаті завоювань поруч із громадою власністю на грішну землю з'являлася приватна –аллод. Поступовоаллод замінявся в іншу форму земельного володіння –бенефиций, який давався не у власність, а в користування за умови несення військової служби. Земля давалася разом із котрі жили у ньому селянами, зобов'язаних були нести феодальні повинності. Згодомбенефиций перетворився на феод.Феод був спадкової земельної власністю представників панівного класу.

>Феодальное суспільство епохи Середньовіччя свого розвитку минуло три основні етапи, відповідно до якими історія середньовіччя ділиться таких періоди:

1) Раннє Середньовіччя (>V-X ст.). У цей час з'явилися перші паростки феодалізму: земля концентрувалася у вищих верств українського суспільства; формувався шар залежного селянства

2) Розвинений феодалізм (XI-XV ст.) – період зрілості феодального господарства. Характеризується освітою феодальних міст, розвитку внутрішнього ринку, товарного виробництва.

3) Пізніше Середньовіччя (кінецьXV-середина XVIII ст.) – епоха розкладання феодального суспільства, зароджується ринкове господарство.

Для феодальної економіки характерні наступні риси:

- панування великої земельної власності, перебувала до рук класу феодалів;

- поєднання її із дрібними індивідуальними господарствами безпосередніх виробників – селян, часто зберігали в індивідуальної власності основні знаряддя праці, худобу, садибу;

- своєрідний статус селян, які були власниками землі, а були її власниками в різних умовах, до права спадкового користування;

- різноманітні форми і рівня зовнішньоекономічного примусу селян – особиста і поземельна залежність, судове підпорядкування влади феодала, становенеполноправное селянство;

- переважання аграрного сектора над торговим і промисловим;

- панування натурального господарства;

- переважно низький рівень техніки і якості знань, ручне виробництво, що надавало особливе значення індивідуальним виробничим навичок.

Селяни наділялися землею і мали своє господарство. Користуючись землею феодала як наділом, зобов'язані були при цьому обробляти землю феодала з допомогою своїх знарядь чи віддавати йому додатковий продукт своєї праці – ренту.Рента (від латів. – повертаю, виплачую). Відомі три формах феодального ренти: відробіткова (панщина), продуктова (натуральні оброк), грошова (грошовий оброк).

6 Середньовічні міста . Ремесла. Цехи

Ранній європейський феодалізм не було міст та міського господарства. Міста творяться у ХІ ст. і починають швидко зростати. Передусім оживають міста, побудовані римлянами: Лондон, Париж, Венеція, Генуя, Неаполь.

Причиною виникнення та швидкого зростання міст, було відділення ремесла від землеробства. Розвиток ремесла йшло шляхом його спеціалізації.

У разі феодалізму, коли ринок залишався ще вузьким, ремісник й у місті не відразу знаходив достатньо покупців. Західноєвропейські ремісники об'єдналися в цехові організації.

Цех – воно ремісників одного чи низки професій у межах міста, у союзи.

Передусім, цеху були об'єднаннями економічного характеру, які скоїли завдання організації виробництва та збуту, і навіть охороняли економічних інтересів ремісників.

Цехова організація булаекономически-рациональной в XIII-XV ст. й мала тоді прогресивне значення у розвитку середньовічної промисловості. Та згодом цеху стали стримувати розвиток продуктивних сил. У XIV-XV ст. у Європі почали з'являтися мануфактури як більше високі форми виробництва. На змінукустарям-ремесленникам прийшли тим більше організовані великі майстерні.

У XI-XV ст. у країнах Західної Європи інтенсивно розвивалася торгівля, чому сприяла розвиток ремесла і урбанізація.

Торгівля була морської авіації та сухопутної. Велику роль міжнародну торгівлю грали ярмарки, які у XI-XII ст. в Англії, Німеччини, Італії, Франції.

Розширення торгівлі дозволяло накопичення засобів у руках купців і лихварів й виникнення грошового ринку. Розмаїття монетних систем і одиниць породило необхідність операцій з обміну грошей. Так виділилася професія змінював, які займалися також перекладом грошових сум і лихварством. Стали виникати банківські контори.

Також у цей період відбувається зародження податкової системи.

З населення брали земельний податок і податок із душі. Королі й їх намісники об'їжджали країну на збору податей. Поступово податки були сталими, росли їх ставки. Феодали і духовенство звільнялися з податків. Особливість середньовічної комерції полягало у поєднанні оптової торгівлі з банківськими і кредитними операціями.

У цей час відбувається формування централізованих національних держав у Європі: Франції, Англії, Німеччини.