3. Труднощі післявоєнної відбудови

 

Повоєнне відновлення зруйнованого господарства відбувався за надзвичайно складних умовах. Упродовж років війни змінилася структура економіки.

Відновлення промисловості здійснювалося однобоко. Лідирували галузі важкої промисловості, а легкий і харчова відставали.

У результаті війни" та колективної системи господарювання сільському господарстві повністю деградувало. Хронічно бракувало техніки, устаткування, робочого худоби, робочих рук.

По закінченні війни селяни залишалися найбільш защемленої категорією суспільства. катастрофу сільського господарства збільшила посуха. Почався голод, близько 800 тис. чол. загинуло.

Завдяки героїчним зусиллям українського народу вдалося досягти значних б у відновленні зруйнованого війною господарства. Було відновлено заводи “Запоріжсталь”, “Азовсталь”, машинобудівні заводи, Дніпрогес.

Характерною рисою післявоєнної відбудови було те, що економічного розвитку здійснювалося на екстенсивної основі. Ігнорування світового досвіду, ідеологічні амбіції завдали великої шкоди науково-технічному та соціального прогресу.

Важливою проблемою у відновленні країни була нестача капіталовкладень. США відмовили у видачі кредитів Радянському Союзі, який став учасником плану Маршалла. Поставки з допомогою репарацій в Німеччині були незначні. Основним джерелом інвестицій були внутрішні резерви.

 У грудні 1947 р. з метою зміцнення фінансів (скорочення грошової маси, випущеною під час війни) було проведено грошова реформа, котра ще більш погіршила становище простого народу.

Після голоду 1946-1947 років почалося повільне відновлення сільського господарства за західні області України. У цілому нині на початок 1950-х років сільському господарстві залишалося збитковим, попри зростання посівних площ, валова продукція землеробства становила лише 84% рівня.

У великих містах почалося поновлення промислового потенціалу.

У 1948-1949 рр. сталінський режим провів колективізацію сільського господарства. Її проводили тими самими методами, що у 30-х років у УРСР: посилення податкового тиску заможних селян, примус, депортація до Сибіру і Середньої Азії. На початку 1950 р. булоколлективизировано 96% селянських господарств і 99,4% оранки.

Отже, у відновленні народного господарства України було певних успіхів, але довоєнний рівень у провідних галузях промисловості досягнуто не було, темпи розвитку сільськогосподарського виробництва відставали темпів розвитку промисловості, не задовольнялися потреби у предметах споживання.

42 Економічні експеременти м.С. Хрущова 50-60х років

 Економічні реформи 50 - 1960-х років ХХ в.  і в Україну

У 50-х – першій половині 1960-х років основних напрямів економічної політики у Україні залишалися практично незмінними. Та після смерті Сталіна було здійснено спроби переглянути деякі аспекти економічної політики, не чіпаючи у своїй основ тоталітарного суспільства.

Передусім розпочато реорганізація управління промисловістю. Замість староївертикально-министерской системи в 1957 р.Н.С.Хрущев і запровадив новутерриториально-горизонтальную систему управління, засновану на радах народного господарства (>совнархози) У цьому зберігався Держплан. На території України була створено 11 раднаргоспів. Це спричинило пожвавленню діяльності заводів. Внутрішній ринок наповнився телевізорами,радиоприемниками, пральними машинами, холодильниками та інші товарами.Наблюдался зростання темпів промислової продукції.

Але реформи М.С. Хрущова носили половинчастий характер,т.к. за нинішньої командно-адміністративної системі не міг істотно поліпшити економічне становище.

Разом з експериментами у промисловості, Хрущов зайнявся реформуванням сільського господарства. Було підвищено знизили сільськогосподарський продукцію, збільшено фінансування аграрного сектора. Разом з цим, Хрущов вирішив впровадити у СРСР деякі досягнення американських фермерів.Колхозам наказали збільшити посіви кукурудзи, гороху, що мало підсилити рівень кормової бази тваринництва. Ці культури засівали навіть у пшеничних полях, в західних областях, непридатних їм (наприклад, в Архангельської).

Це експериментування призвело до кризи сільському господарстві. У 1962 р. СРСР уперше був в змушений закупити зерно по закордонах.

У 1965 р. до партії влади прийшло керівництво, очолюване Л. Брежнєвим. У цей час почалися економічних реформ,отождествляемие безпосередньо з ім'ям Про. Косигіна.

Реформа мала забезпечити подолання таких негативних явищ економіки, як зростання потреби у капіталовкладень, незавершене будівництво, масовий випуск товарів, які мають збуту, диспропорція у розвитку галузей господарства. Перший етап реформи приніс позитивні результати: пожвавилося сільськогосподарське виробництво, поліпшилося забезпечення міст продовольством.

Та на початку 70-х років темпи реформ почали поступово знижуватися. Радянське керівництво поступово відмовилося від реформ. Настали “золоті роки стабільності”.

Причини невдач економічних реформ 50-60-х років лежать у основі тоталітарної економіки. Економічне реформування могло принести успіх без політичних змін, демократизації і реальної економічної самостійності республік.