41 Господарство України в роки Другої Світової війни. Післявоєнна відбудова народного господарства.

Початок Другої світової війни принесло Україні значні територіальні зміни. Західноукраїнські землі було приєднано ще до Радянської України та у цілому.

Відразу після приєднання відбулися суттєві економічні зміни. Була ліквідована приватна власності коштом виробництва, націоналізовані поміщицькі землі, промислові підприємства, торгівля, транспорт. На селі здійснювалася експропріація власності заможного селянства, якого позбавляли земель, інвентарю, худоби. Одночасно радянська влада асигнувала значні вартість реконструкцію промислових підприємств. У рішенні земельного питання радянська влада на західноукраїнських землях не ставила головна мета колективізацію. Важливішим було встановлення контролю за потенційно ворожим суспільством. Ця мета досягалася, насамперед, репресіями. Найпоширенішим і страшним їх виглядом стала депортація. З Західної України у 1939-1940 рр. було вислано, за розрахунками, від 10 до 20 % населення.

За невеликий відтинок часу зросли черги, у магазинах, розквітла спекуляція. Це негативно вплинула матеріальним становище населення.

Важким за умов комуністичного режиму залишалося становище населення східних областей України. Попри те що, що у кінець тридцятих років масовий терор припинився, її наслідки, зокрема іморально-психологические, продовжували впливати на суспільство. Практично, будь-якою великому підприємстві відчувалася дуже гостра нестача фахівців та керівників промисловості.

На початок 1940-х рр. остаточно визначилося призначення лише побудованої “матеріально-технічної бази соціалізму” як інструмента потужного військово-промислового комплексу. Причому українська промислова база займала істотне місце у СРСР. Але, попри форсовані темпи індустріалізації і досягнення у низці галузей важкої промисловості, їх результати значною мірою знищили політикою комуністичного режиму на чолі з Й.Сталіним. Особливо це з початком війни з фашистською Німеччиною..

2. Економічний стан України у 1941-1944 рр.

У червні 1941 р. почалася війну з німецько-фашистськими загарбниками. Господарство України на початку війни було переорієнтоване потреби оборони. Почалася масова евакуація сходові заводів, робітників і інженерів. Перед вторгненням фашистів збіжжя та решта видів продовольства форсованими темпами вивозилися за державні заготівельні пункти.

Фашистський режим, встановлений на українських теренах, поставив собі завдання завоювати і колонізувати Україну, знищити її народ. Масові розстріли відбувалися майже кожному місті. Іншим способом знищення мирного населення має був стати голодомор. Серед інших заходів окупаційної влади окремої уваги заслуговує примусова мобілізація робочої сили з України. З літа 1942 р. упровадили обов'язковий дворічний термін праці для людей у віці 18-20 років. Українських земель фашистський і більшовицький режим багато в чому виявилися схожі. Так фашисти запозичили і зберегли колгоспну систему разом із трудоднями і адміністративним апаратом. Німці визнали колгоспи і радгоспи найефективнішим способом вилучення з місцевого населення хліба і низки продовольства.

Промислові підприємства, що залишилися неушкодженими, фашистська адміністрація проголосила власністю Німеччини.

Відступаючи із Держоркестром України, фашисти, застосовували тактику “спаленої землі”, тобто. знищували у себе усе, що міг використовувати противник. Безпосередні збитки, завдані господарству республіки, склали 285 млрд. крб. (42% від збитків СРСР). Багато міст й знову сіла були зруйновані. Люди залишалися без даху над головою.

Але найстрашнішими були людські втрати, які, за даними, України склали від 7 до 15 млн. людина.

2,4 млн. мирних жителів було вивезено до фашистську Німеччину примусові роботи.