§ 3. Господарство мідного, бронзового та залізного віків

Мідного віку у чистому вигляді не було. Розклад первісного господарства хроно- логічно пов’язаний  з періодом енеоліту  — мідно-кам’яного  віку (IV–III тис. до н.е.), який простежується лише в окремих районах Європи. Його істотною рисою була по- ява перших металевих  (мідних) знарядь  праці. Однак  мідь — метал рідкісний,  туго- плавкий  і м’який — не отримала  широкого  розповсюдження при виготовлення знарядь праці, і не витіснила камінь. Відтворююче господарство в е неолітичну добу стає домінуючим.

Найвідомішою культурою цієї доби на території України  була трипільська. Основним заняттям трипільців було хліборобство.  Сіяли  ячмінь,  просо, пшеницю, вирощували майже  всі садово-городні  культури,  відомі сьогодні. Ріллю  обробляли дерев’яною мотикою  з кам’яним чи кістяним  наконечником, пізніше — ралом. Зер- но на борошно мололи кам’яними зернотерками (жорнами). Збіжжя жали кістяними або крем’яними серпами. Трипільці  розводили велику і дрібну рогату худобу, коней, свиней.  Розвивалися ремесла  (гончарство,  ткацтво).  Трипілля ставить  Україну  в один ряд з найдавнішими світовими культурами.

За мідним віком настав бронзовий, який охопив III–II тис. до н.е. на Стародав- ньому Сході, а в Європі — II тис. до н.е. Визначальними рисами цього періоду було існування  відтворюючого  господарства,  швидкий  розвиток  тваринництва і орного землеробства,  виділення  скотарських племен. Високим  був рівень громадського  ре- месла, насамперед гончарного і бронзоливарного. Виникли місцеві центри металургії та обробки бронзи. Обмін набув постійного та регіонального  характеру. Обмінювала- ся мідь, бронза, золото, бурштин, сіль.

Бронза  була досить твердим металом, але не витіснила  камінь повністю. Це від- булося лише з відкриттям заліза. Але бронза постійно ставала основним  матеріалом для виготовлення зброї, прикрас.

Знаряддя праці з бронзи були більш досконалими кам’яних та мідних. Використан- ня металевих знарядь праці зіграло велику роль у розвитку усіх галузей господарства, але особливо у розвитку  землеробства  і скотарства. У багатьох країнах Азії та Європи в епоху бронзи вже застосовувалися дерев’яні знаряддя для обробки землі — плуги.

Удосконалення знарядь праці, розширення виробництва їх з металу, поділ вироб- ничої сфери на сільське господарство і ремесло, виробництво додаткового продукту, підготували економічні умови для створення держав (кінець IV тис. до н.е.).

Перехід до виробництва заліза на межі II–I тис. до н.е. стає визначальним момен- том початку раннього залізного віку. У Західній Європі він поділявся на два періоди: гальштадський (900–500 рр. до н.е.) і латенський (500 р. до н.е. — початок нашої ери). Для гальштадської культури  характерними були співіснування бронзових  і залізних знарядь  праці, перехід від мотики  до сохи та плуга. У латенський період з’явилися залізні  серпи, плужні  лемеші, розвивалися ремесла, особливо  ковальство,  ювелірна справа, гончарство.

Основними ремісничими професіями були ковалі, зброярі,  гончарі, будівельни- ки. Зразки їхніх виробів  знайдено  у великій  кількості  як в розкопаних  поселеннях, так і в могильниках.  Виявлено  чимало ремісничих  майстерень, у тому числі коваль- ських, гончарських, ювелірних. Серед знайдених виробів найчастіше зустрічаються залізні  сокири,  серпи, ножі, рибальські  гачки, наконечники списів,  стріл,  бронзові пряжки, браслети, шпильки, посуд, античні прикраси, кераміка, намиста, амфори.

Отже, на ранній стадії господарства первісної доби переважало полювання, ри- бальство, збирання плодів. Згодом з удосконаленням знарядь праці почалась обробка шкіри, глиняного  посуду, будівництво  наземних споруд. Протягом  бронзового та за- лізного віків відбулись великі зрушення  в розвитку скотарства, а особливо земле- робства. Між ними виник  перший поділ праці, налагодився економічний обмін між окремими родами, общинами, племенами.