26 Еволюція сільського господарства. Аграрні реформи 1848-1861 рр.

>Панская система господарювання у Східній Галичині, Закарпатті, Буковині була малоефективною, гальмувала розвиток господарства і вимагала ліквідації кріпацтва. Хоча становище західноукраїнських селян проти їх земляками у складі імперії було значно найкращим.

Поштовхом до ліквідаціїпанщини стали революційні події  1848 р. Австрія. У 1848 р. було проголошено ліквідація кріпацтва на Закарпатті, Галичині, Буковині.

Селяни, як і поміщики, ставали власниками землі. Поміщики отримали компенсацію з державної скарбниці від. Вони звільнялися від опікунських зобов'язань над селянами. У панства залишалисясервитутние землі (лісу, луки, пасовища). Селяни користуваннясервитутами мали платити панам.

>Т.о. під час проведення аграрній реформі не враховувалися інтересів селян. Крім грошову компенсацію за землю, селяни мають були передплачувати користуваннясервитутами, що робив їх залежать від панів у господарському відношенні. Але, попри ці недоліки, аграрну реформу 1848 р. на Західній Україні загалом сприяла господарському розвитку, формуванню індустріального суспільства.

Передумови ліквідації кріпацтва у Росії Україні формувалися впродовж багато часу. Дедалі частіше відбувалися бунти селян.

Масові селянські руху 1855-1856 рр. вплинули на поміщиків й у значною мірою визначили політику царського уряду щодо кріпацтва. Проти кріпацтва виступила ліберально налаштована інтелігенція. Промисловці й фабриканти також не були проти кріпацтва, яке перешкоджало вільного розвитку торгівлі, промисловості. Проект аграрній реформі було підписано Олександром II 19 лютого 1861 р. Реформа повністю зберегла поміщицьке землеволодіння. Практично повсюдно скоротилися земельні наділи, якими селяни користувалися до реформи.

Селянам віддавали гірші землі. Земельні наділи селяни мають були викуповувати протягом 49 років у поміщиків відповідно до встановлених реформою цінами, що ринкові ціни на всі землю. Отже, селяни викуповували як землю, а й волю.

Але з цим реформа 1861 р. створила сприятливі умови для активізації господарську діяльність, перетворила кріпаків на людей. Реформа сприяла господарському зростанню, завершення промислового перевороту і здійсненню індустріалізації.

27 Столипінська аграрна реформа та її значення.

Селянські реформи 1848 р. в Австрійської і 1861 р. у складі імперіях мали багато схожих ознак. Передусім, створили сприятливі умови для індустріального розвитку. Земля стала об'єктом купівлі-продажу, розвивалося селянське підприємництво, розширювалися ринкові відносини. Одночасно реформи мали ряд недоліків. Зокрема всі питання було вирішено на користь поміщиків. Селянство мусить були викуповувати землі, реформи не зрівняли селян на цивільних правах коїться з іншими верствами суспільства. Залишки кріпацтва і невирішеність аграрного питання стали причинами невгаваючої боротьби в селі.

Царське уряд намагалося стабілізувати становище у країні шляхом перебудовиземельно-аграрних відносин. Значну роль цьому зіграв голова Ради міністрів Росії Петра Столипіна.

Йому належить ідея проведення аграрній реформі. Мета реформи полягала у рішеннінаболевшего у Росії Україні аграрного питання.

У листопаді 1906 р. вийшов указ, який скасовував обов'язкові “земельні громади” й особисто давав кожному селянинові право вимагати виходу із громади і виділення йому землі однією ділянці, що отримав назву “>отруб”, і якщо селяни переносили туди свої ділянки - “хутір”. До того ж, істотним доповненнямстолипинского указу, допомога фермерам через Селянський банк, у якому селяни могли брати кредити на купівлю земель. Ще одна важлива напрям реформи - переселення селян на Сибір, за Урал і Далекий Схід з густозаселених регіонів (було переселено більш 2 млн. селян ).

У цілому нині, столипінська аграрну реформу мала успіх у Україні. Їй скористалися, насамперед, селяни, котрі й вміли господарювати. Реформа прискорила перехід українського села на індустріальну основу, створила сприятливі умови у розвиток приватного селянського землеволодіння, стимулювала б розвиток аграрних заходів. Продуктивність сільського господарства за 1909-1913 рр. зріс у півтора разу було, але модернізація техніки в українських селах здійснювалася повільніше, аніж у країнах Західної Європи, і було перервана війною 1914 року.