1предмет та завдання курсу

Предметом історії економічних вчень є вивчення історичного процесу виникнення і розвитку економічних ідей, течій, шкіл, поглядів формування і розвиток економічної науки на різних ступенях розвитку суспільства як особливої системи знань.

Чому вивчаємо історію економічних вчень: - знати економічні школи, ідеї і течії, судження, у чому їх схожість та відмінність.

Історія економічних вчень – складова частина історії економічної думки – ширше поняття, тому що вона вивчає не лише теоретичні погляди, але й історію податків, грошей, фінансів, ведення домогосподарства, форм управління і т.д.

Курс історії економічних вчень не лише вивчає джерела і погляди економістів, але й виявляє взаємозв”язок ідей та трансформацію підходів і висновків.

Історія економічних вчень допомагає зрозуміти загальний її взаємозв”язок з економічною політикою.

Історія економічних учень – самостійна наука, основний зміст якої складає дослідження історії розвитку економічної теорії в роботах мислителів від давності до сучасності.

Цілі історії економічних учень:

1. Оволодіння історичним методом дослідження, засвоєння на конкретних прикладах основних прийомів та способів аналізу економічної дійсності.

2. Вивчення основних досягнень економічної науки, виділення спадкоємності економічних поглядів минулого та сучасності.

Задачі історії економічних учень:

1. Формування масштабного, варіантного і реалістичного фундаментального економічного мислення.

2. Підвищення загального рівня культури, формування сучасного сві

2 Первісна доба _ періодизація та основні риси господарства

немає і спільної думки про те, коли на Землі з’явилися перші люди — вказують- ся дати від 5 млн до 500 тис. років тому, коли з’явилася людина вміла. Спірним є і питання  про господарсько-культурні типи і час їх виникнення.

Матеріальна культура первісного суспільства поділяється на кам’яний (палеоліт, мезоліт, неоліт), бронзовий і ранній залізний вік. Найважливішими рисами первісної доби були перехід від привласнюю  чого до відтворюючого  господарства,  існування роду як господарської одиниці, який поділявся на великосімейні виробничі колекти- ви, колективна форма власності на землю.

§ 2. Господарство кам’яного віку

Палеоліт, або давній кам’яний  вік (5 млн — 10 тис. р. до н.е.), був найважчим  і найдовшим  періодом, який  збігся  з льодовиковим періодом  в історії Землі.  Завер- шилася ця епоха виникненням людини сучасного типу близько 100 тис. років тому.

Найдавніший період людської історії прийнято називати епохою первісного люд- ського стада. Назва ця не випадкова: людина в той час ще практично  ніяк не відділи- лася з тваринного  світу. Господарський побут пралюдей майже повністю вкладався  в порядки, які існують в інших тварин.

Протягом  цього періоду знаряддя праці еволюціонували від палиці-копалки і примітивних кам’яних знарядь до мікролітів  (невеликих відщепів і пластин),  склад- них знарядь  з вкладками.  Поширилося використання кістки  і рогу. Головними  за- няттями населення були  збиральництво, загінне  полювання,  рибальство.  Людина навчилася видобувати  та підтримувати вогонь, що було найвизначнішим технічним досягненням. З’явилися постійні житла.

У мезоліті, або середньому кам’яному віці (X–VI тис. до н.е.) умови життя людей істотно змінилися, що було пов’язано з із закінченням льодовикового періоду, поте- плінням  клімату. Зникли великі звірі, такі як мамонти  та шерстисті носороги. Люди були змушені харчуватися дрібними тваринами,  птахами. Поряд із збиральництвом і полюванням одним з головних занять було рибальство вудкою. Тоді ж були винайдені гарпуни, лук, стріли, рибальські  голки, плетені сітки, тенета. Зроблені перші спроби приручити диких  тварин.  Виник  найдавніший транспорт  — водний  (плоти,  човни, видовбані зі стовбурів дерев). Вдосконалюються способи виготовлення кам’яних знарядь.  Для мезоліту  характерні  подальше  полегшення їх ваги, зменшення  об’єму. Прикладами мезолітичних знарядь  праці були так звані мікроліти  — маленькі,  до- вжиною 1–2 см., загострені вироби з твердих порід каменю. Особливістю цього пері- оду є винайдення досить складних комбінованих  знарядь — ножів, кинджалів,  сокир.

Зміни  у суспільних  відносинах призвели до об’єднання родів у племена. Мезоліт став епохою початку патріархату.  Найважливішим науковим  досягненням цього пе- ріоду була поява передписемності — піктографії  (рисуночної писемності). Був нако- пичений  солідний запас знань з географії, астрономії, зоології, ботаніки, мінералогії, астрономії, метеорології, медицини. Розпочався процес формування народів.

Перехідною  епохою від мезоліту  до неоліту  був протонеоліт.  Цей період харак- теризувався виснаженням мисливських ресурсів, кризою привласнюючого і заро- дженням  відтворюючого  господарства,  яке  розпочалося з тваринництва. Першими прирученими тваринами були собака, бик і свиня. В цей час виникло  землеробство  і виникли  перші постійні житла.

У неоліті (новому  кам’яному віку) (VI–IV тис. до н.е.) відбувся перехід від при- власнюючого  до відтворюючого  господарства.  Цей процес дістав назву «неолітична революція». Складовою частиною цієї епохи був мідний вік, або енеоліт, коли відтво- рююче господарство стало домінуючим.

Причини переходу до відтворюючого господарства:

1) зменшення  запасів дичини і рослин;

2) зростання  чисельності населення;

3) високий технічний рівень знарядь праці;

4) наявність  сприятливих умов для розвитку  землеробства  і скотарства.  Місця переходу — Таїланд, Передня Азія, долина Нілу, Індія, Китай, Центральна Америка.

Значення переходу до відтворюючого господарства:

1) вирішення проблеми їжі;

2) у людей з’явилися  ресурси  часу, які відкривали перспективи для створення приватної власності та держави;

3) поява додаткового продукту і виникнення обміну.

Неоліт характеризується більш високою технікою обробки каменю, появою гон- чарства, ткацтва. Поряд з відомими способами обробки каменю — оббивкою, ско- люванням,  з’являється його шліфування, свердління.  Просунулася вперед  техніка обробки  кістки  та рогу. Широко  розповсюджувалися сокири,  долота, серпи, зерно- терки, ступки, кам’яні та кістяні мотики, сокири.