4. Поняття та порядок укладення трудового договору (документи,які необхідні для прийому на роботу ).Випробування при прийнятті на роботу

Порядок прийняття на роботу — це процедура юридичного оформлення трудових відносин, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом.

Для укладення трудового договору працівник має надати такі документи: заяву про прийняття на роботу (для укладення трудового договору в письмовій формі, скажімо контракту, подання заяви не потрібно), паспорт або інший документ, що посвідчує особу (свідоцтво про народження), трудову книжку, а в разі її відсутності довідку з місця проживання про останнє заняття, військовий білет (для військовозобов'язаних), медичну довідку.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

У разі, коли наказ (розпорядження) не було видано, а особа фактично стала до роботи чи була допущена до виконання трудових функцій, трудовий договір вважається укладеним, а працівник — прийнятим на роботу.

Забороняється укладення трудового договору з особою, якій за медичним висновком запропоновано роботу, протипоказану за станом здоров'я.

Якщо працівника приймають на роботу вперше, йому оформляють трудову книжку — основний документ про трудову діяльність працівника.

При укладанні трудового договору угодою сторін може бути обумовлено випробування з метою перевірки відповід­ності працівника роботі, яка йому доручається.

Умови випробування мають бути зазначені в наказі (розпо­рядженні) про прийняття на роботу (ст. 26 КЗпП України).

Ініціатива про встановлення випробування звичайно вихо­дить від власника або уповноваженого ним органу. Законодавс­твом обумовлено встановлення випробування тільки за погодженням сторін.

У період випробування на працівників поширюється зако­нодавство про працю. Випробування не встановлюється при прийнятті на роботу осіб, які не досягли 18 років, молодих робітників після закінчення професійно-технічних і техніч­них училищ, молодих спеціалістів після закінчення вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, звільнених у за­пас із військової або альтернативної служби, інвалідів, на­правлених на роботу відповідно до рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Випробування не встановлюється також при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також в інших ви­падках, якщо це передбачено законодавством (ст. 26 КЗпП України).

У ст. 27 КЗпП України встановлено терміни випробування при прийнятті на роботу в межах:

— 1 місяця — для робітників;

— З місяців, а в окремих випадках за погодженням із профспілковим органом — 6 місяців для інших категорій пра­цівників.

Якщо працівник у період випробування був відсутнім на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або з інших поважних причин, то термін випробування може бути про­довжено на відповідну кількість днів, протягом яких праців­ник був відсутнім.

Встановлені законодавством граничні терміни випробу­вання не можуть бути збільшені чи продовжені ні власником, ні уповноваженим ним органом, ні самим працівником.

Якщо термін випробування закінчився, а працівник пра­цює і далі, то він вважається таким, що витримав випробу­вання, і розірвання трудового договору допускається тільки на загальних підставах. Видання в такому разі спеціального наказу (розпоряджен­ня) про прийняття на роботу особи, яка витримала випробу­вання, не потрібно (за винятком державних службовців).

У разі незадовільного результату випробування, тобто при встановленні невідповідності працівника роботі, на яку його приймали, звільнення здійснюється власником або уповнова­женим ним органом (без згоди на це профспілкового органу) за ст. 28 КЗпП України.