Тема 15.Поняття та зміст трудових правовідносин.

1) Трудове право : поняття,предмет,метод,джерела

Трудове право - одна з галузей в системі права України, що регулює трудові та інші, тісно з ними пов'язані суспільні відносини, які виникають між роботодавцем та найманим працівником у процесі реалізації останнім його конституційного права на працю.

Предметом трудового права є трудові відносини, які виникають у результаті укладання та реалізації трудового договору, а також відносини які виникають під час вирішення трудових спорів, відносини навчання на виробництвах, відносини щодо працевлаштування та інші тісно пов'язані з ними.

Для трудового права характерними є два основних методи правового регулювання:

-метод автономного регулювання, який виходить з координування інтересів та цілей сторін суспільних відносин, де суб'єкти насамперед задовольняють свої приватні інтереси;

-метод централізованого регулювання, який ґрунтується на відносинах субординації учасників суспільних відносин, де в приватні інтереси втручається держава.

Але найбільш широко використовується в трудовому праві автономний метод, оскільки держава лише визначає основні засади правового регулювання найманої праці.

Трудове право ґрунтується на таких принципах:

- свобода праці та зайнятості,

- захист від безробіття,

- рівноправність у праці,

- справедлива винагорода за працю,

- охорона праці,

- право на відпочинок,

- право на професійну підготовку,

- захист трудових прав,

- право на виробничу демократію,

- право роботодавця вимагати від працівника виконання обов'язку сумлінної праці тощо.

Джерела трудового права - це різноманітні нормативні акти органів державної влади та управління, що регулюють трудові та інші відносини, тісно з ними пов'язані. 

нормативні акти за змістом можуть бути двох видів: а) що містять лише норми трудового права, наприклад, Кодекс законів про працю України; б) що містять норми різних галузей права, у тому числі трудового (їх називають комплексними).

2. Поняття та зміст трудових правовідносин

Трудові правовідносини - це двосторонній правовий зв'язок між працівником і роботодавцем, що виникає на підставі трудового договору, і зміст якого полягає у сукупності суб'єктивних прав і обов'язків з виконання працівником за винагороду роботи за певною професією, спеціальністю, кваліфікацією, посадою з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, та зі створення належних умов для її виконання й оплати праці роботодавцем.

Трудовим правовідносинам притаманні загальні ознаки правовідношення:

- сторони правовідносин завжди мають суб'єктивні права і несуть юридичні обов'язки;

- правовідносини завжди являють собою двосторонній зв'язок;

- правовідносини є суспільними відносинами, де права та обов'язки сторін забезпечені можливостями державного примусу;

- правовідносини виступає як конкретний правовий зв'язок.

Крім загальних ознак, специфічними ознаками трудового правовідношення є те, що:

- воно виникає тільки з початком роботи за трудовим договором;

- трудове правовідношення є індивідуальним; його суб'єктами є працівник і роботодавець;

- юридичним змістом його є сукупність прав та обов'язків суб'єктів;

- робота за трудовим правовідношенням виконується працівником особисто, і він не вправі передоручити її нікому іншому;

- робота виконується за певною професією, спеціальністю, кваліфікацією, посадою;

- працівник підпорядковується внутрішньому трудовому розпорядку;

- працівник виконує міру праці;

- оплата праці провадиться на підставах, визначених законодавством, локальним регулюванням і договором сторін.

У трудових правовідносинах умовно виділяють організаційно-трудовий, майновий (відплатний) і особистісний елементи.

Організаційно-трудовий елемент у трудовому правовідношенні проявляється у включенні фізичної особи до складу працівників організації, у підпорядкуванні його внутрішньому трудовому розпорядку як необхідної складової організації праці.

Майновий (відплатний) елемент полягає:

- в оплаті праці працівника за встановленими нормами, розцінками, матеріальними способами стимулювання праці;

- в обов'язку працівника ефективно використовувати засоби виробництва, надані працівникові для виконання його трудової функції;

- в обов'язку дбайливо ставитися до майна власника та відповідальності (у тому числі матеріальної) за невиконання цього обов'язку;

- у компенсації використаного в процесі праці працівником інструмента, захисних засобів, спецодягу.

Особистісний елемент знаходить прояв у тому, що у процесі праці кожен працівник виявляє унікальне поєднання знань, умінь, навичок, досвіду. Особистісний елемент трудового правовідношення виявляється у:

- виконанні працівником дорученої роботи особисто, коли він не вправі передоручити її виконання нікому іншому (ст. 30 КЗпП);

- у персональній відповідальності працівника за доручену роботу;

- у регулюванні в процесі трудової діяльності міжособистісних відносин;

- в обов'язку працівника утримуватися від дій, що заважають іншим працівникам виконувати їх обов'язки, поводитися гідно, дотримувати правил співіснування (п. 11 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку від 20.07.1984 р.);

- у можливості звільнення окремих категорій осіб, для яких виховання є одним із основних елементів змісту трудової функції, за аморальний проступок.

Крім того, особистісний елемент у трудовому правовідношенні проявляється у праві працівника на трудову честь і гідність, трудовому престижі, авторитеті, діловій репутації.

3. Форми і види трудових договорів.Контракт

Трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Сторонами трудового договору є працівник та власник підприємства, установи організації або уповноважений ним орган чи фізична особа.

Розрізняють такі форми трудового договору:

- письмову;

- усну;

- контракт.

Згідно з ч. 1 ст. 24 КЗпП трудові договори, як правило укладаються в письмовій формі. З такого законодавчого закріплення випливає, що допускається укладення трудового договору і в усній формі. Що стосується контракту, то відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП контракт є особливою формою трудового договору.

У письмовій формі трудові договори мають укладатися в обов’язковому порядку в таких випадках:

- при організованому наборі працівників;

-при укладені трудового договору про роботу в районах з особливими природними геологічними і географічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я;

- при укладені трудового договору з неповнолітніми;

- при укладенні трудового договору з роботодавцем – фізичною особою;

- при укладенні контракту;

-у випадках коли працівник наполягає на укладенні трудового договору в письмовій формі;

-в інших випадках, передбачених законодавством (наприклад при прийнятті на роботу пов’язану з державною чи комерційною таємницею).

Трудовий договір вважається укладеним в письмовій формі, якщо він виражений у вигляді одного документа під назвою „трудовий договір”, що підписаний сторонами. Письмовий трудовий договір оформляється в двох примірниках, один з яких залишається у роботодавця, а інший – у працівника. Саме укладення трудового договору обов’язково оформляється наказом (розпорядженням) роботодавця про прийняття працівника на роботу.

В усній формі вважається укладеним такий трудовий договір, який виражений у вигляді заяви працівника про прийняття на роботу та наказу (розпорядження) роботодавця про зарахування працівника на роботу. Крім цього. Згідно з ч. 4 ст. 24 КЗпП трудовий договір вважається укладеним навіть тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника було фактично допущено до роботи. 

Контракт — це особливий вид строкового трудового договору, що укладається в письмовій формі. Контракт є підставою для видання наказу або розпорядження про зарахування на роботу; інших документів, наприклад заяви, не потрібно.

Застосування трудового контракту є можливим тільки у випадках, прямо передбачених законами України.

В контракті  є можливість передбачати додаткові (не передбачені чинним законодавством) обов'язки та права, як працівника, так і власника (уповноваженого органу).

У контракті передбачається:

* обсяги пропонованої роботи та вимоги до якості і строків її виконання;

* строк дії контракту;

* права, обов’язки та взаємна відповідальність сторін;

* умови оплати й організації праці;

* підстави припинення та розірвання контракту;

*соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання взятих на себе сторонами зобов’язань, з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства, установи, організації чи роботодавця.

Трудові правовідносини виникають одразу з прийняттям працівника на роботу.