Особистість План

1. Співвідношення понять людина - індивід - індивідуальність - особистість

2. Визначення особистості

3. Біологічне і соціальне в особистості

4. Проблема активності особистості:

а) джерело активності;

б) спрямованість особистості;

в) мотиви і мотивація поведінки

5. Структура особистості

6. Самосвідомість особистості

1. Співвідношення понять людина - індивід - індивідуальність - особистість

Вивчення особистості допомагає окреслити підходи до з'ясування причин поведінки, що мають своїм джерелом взаємозв'язки суспільства і людини. Знання цих питань допомагає розв'язати задачу про те, як сприяти максимальному виявленню можливостей людини, її сил на користь суспільства. В психології можна зустріти терміни: людина, індивід, індивідуальність, особистість, суб'єкт діяльності, які іноді є синонімами, але кожне з цих понять фіксує лише певний аспект у загальній сукупності психічних властивостей. Найширше поняття серед названих - людина. Це жива істота, яка володіє мовленням, свідомістю, здатна створити знаряддя і користуватись ними у спільній праці. Це вид "Ното заріепс", якому відповідає система ознак, що відрізняє людину від інших видів живих істот.

Індивід - це окремий представник виду, якому властиві і загальні, і часткові, і неповторні якості. Загальні якості характеризують всіх людей без винятку, часткові - притаманні окремим групам людей (професійним, віковим, релігійним, національним тощо), неповторні якості унікальні і одиничні, які наявні тільки у певної людини.

Індивідуальність - це сукупність особливостей, що відрізняють одну людину від інших. Цей термін відображає неповторні риси людини, серед яких є і біологічно обумовлені особливості організму, і соціально визначені риси характеру. Стосовно інших понять індивідуальність становить: 1) сторону особистості, що фіксує її унікальність, цінність для суспільства, її своєрідність; 2) вищий рівень розвитку індивіда, як особистості (Б.Г.Ананьєв).

До особистіших властивостей з усієї різноманітності рис людини, відносять ті, які обумовлюють суспільну поведінку або діяльність. Це, в першу чергу, мотиви і задачі, які людина ставить, риси характеру, що обумовлюють вчинки; здібності, які забезпечують придатність людини до суспільно корисної праці. Слово особистість застосовується до людини лише з певного етапу її розвитку. Ознаки появи особистості: підпорядкування мотивів, вживання висловлення "я сам", довільна поведінка. З одного боку, індивідуальність - ширше поняття, ніж особистість, бо включає не тільки соціально, але й біологічно обумовлені властивості. А з іншого - вужче, бо охоплює лише неповторні риси, в той час як особистість включає також часткові і загальні суспільно обумовлені властивості людини. Іноді ми можемо назвати людину індивідом, але не особистістю. Наприклад: 1) немовля; 2) при глибоких розумових розладах (ідіотія); 3) відомі факти, коли діти виростали у вовчій зграї. В індійських джунглях знайшли двох дівчат - Амалу і Камалу, приблизно двох і восьми років. їх поведінка більше нагадувала тваринну, ніж людську.

Пересувались вони на чотирьох кінцівках, не вміли розмовляти, відтворювали звуки, схожі на вовчі. Спроби навчити їх суспільним формам поведінки були невдалими. Вони оволоділи приблизно десятьма словами. Коли за ними стежили, пересувались на двох кінцівках, а коли ні - повертались до звичного пересування на чотирьох. Було зафіксовано кілька подібних випадків, сукупність яких назвали "діти Мауглі", або "вовчі діти".