2. Методи дослідження соціально-економічних явищ

Методи дослідження соціально-економічних явищ складні за своєю структурою. Щоб з'ясувати суть та природу того чи іншого способу виробництва, необхідно розкри­ти властиву саме йому специфічну систему соціально-економічних явищ. У пізнанні будь-яких явищ дуже важливими є методи, за допомогою яких здійснюється дослідження.

Поділяються методи на загальнонаукові та специфічні, характерні лише для економічних досліджень. Основні методи пізнання соціально-економічних явищ, які характерні і для інших суспільних наук:

Діалектичний - метод, за яким вивчення явищ і про­цесів відбувається в русі і розвитку.

Історизм - метод, за яким вивчення явищ і проце­сів відбувається в тій послідовності, у якій вони зміню­ють одне одного.

Структурно-функціональний - метод, що пере­дбачає розгляд будь-якого економічного явища як систе­много з обов'язковим аналізом функцій взаємодіючих елементів.

Наукової абстракції - метод, що полягає у виді­ленні найбільш суттєвих сторін процесу, що вивчається, абстрагуванні від усього другорядного, випадкового.

Логічний - метод, за яким теоретичне відображення реальності відбувається у відповідних категоріях і зако­нах формування думки.

Математичні і статистичні методи аналізу забезпечують поєднання кількісного і якісного аналізу.

Аналіз - метод, за яким предмет дослідження роз­членовується, мислення йде від видимого, конкретного до абстрактного.

Синтез - метод, за яким економічне явище дослід­жується у взаємозв'язку і взаємодії його складових частин і виводяться закономірності існування і суті.

До специфічних методів можна віднести метод економічного аналізу, економічної статистики, аналіз соціологічних досліджень економічних інтересів і потреб.

Важливе значення у наукових дослідженнях мають методи, які пов’язані з практикою економічної діяльності і теоретичними обґрунтуваннями.

Гіпотеза – це науково-обгрунтоване припущення про можливі зв’язки, відносини, причини явищ. Економічні дослідження здійснюються не наздогад, а цілеспрямовано, виходячи переважно з потреб практики, і саме гіпотеза ставить проблеми, які сприяють більш ефективному веденню наукових пошуків. Через експеримент можна визначити практичні програми економічної дії. Тому в експерименті особливе місце відводиться економічним реформам, що здійснюються на переломних етапах економічного розвитку, в період криз і стабілізації економіки.

3. Особливості економічних законів

Економічні закони - це стійкі, істотні, причинно-наслідкові зв'язки і взаємозалежності між явищами і процесами економічного життя.

Якщо економічна категорія виражає який-небудь один момент або одну сторону економічних відносин, суть одного явища, то економічні закони розкривають взаємозв'язок, внутрішню залеж­ність кількох або багатьох однотипних явищ. Крім того, в ка­тегоріях фіксується статичний стан, а в законах - динаміка, про­цеси руху й розвитку економічного життя. Пізнання економічних законів дає змогу визначити основні тенденції економічного роз­витку суспільства, передбачити його перспективу і зорієнтувати поведінку господарюючих суб’єктів відповідно до певного економічного середовища. Адже економічний розвиток відбувається відповідно до вимог економічних законів. Вони фактично визначають логіку економічної поведінки.

Економічні закони в своїй сукупності утворюють систему економічних законів розвитку суспільства. Розрізняють загальні (діють в усіх економічних системах, наприклад: закон економічного зростання, закон зростаючих потреб); особливі (діють не в усіх, а в частині економічних систем – закон попиту і пропозиції, обміну); специфічні закони (діють в окремій економічній системі – закони конкуренції, планової економіки).

Досить складним є процес пізнання економічних законів. Науковий шлях пізнання містить кілька ступенів.

На першому ступені закони розглядають як об’єктивно існуючі зв’язки в суспільстві, виробничих відносинах. Другий етап реалізується у процесі наукової діяльності, коли формуються теоретичні основи економічних законів. Третій етап полягає у практичному застосуванні законів, коли вивчаючи практику господарювання, вчені роблять певні висновки і узагальнення, потім вносять доповнення і зміни до наукових визначень і описів економічних законів. Водночас удосконалюється і механізм їх використання.