Типаж тролейбусів

В даний час типаж тролейбусів нормативно не визначений, тому тип тролейбуса визначають зазвичай за місткістю і за кліматичним виконанням. У технічній літературі для позначення типу за місткістю прийнято розрізняти:

- тролейбуси великої місткості (до 100 пасажирів);

- тролейбуси особливо великої місткості (понад 100 пасажирів).

За кліматичним виконанням тролейбуси поділяються на три категорії:

1) тролейбуси, призначені для експлуатації в нормальних (середньоєвропейських) кліматичних умовах;

2) тролейбуси, призначені для експлуатації в районах Сибіру і Далекого Сходу (умовно - «північні»);

3) тролейбуси, призначені для експлуатації в південних районах Росії та країнах Середньої Азії (умовно - «південні»).

За останні роки в багатьох містах Росії: Енгельса, Санкт-Петербурзі, Вологді, Архангельські, Уфі, Оренбурзі, а також в Україні та Білорусії розроблені та виготовляються в невеликих кількостях нові моделі тролейбусів. При цьому здійснюється спроба вирішити дві досить істотні для нашого часу проблеми:

1) завантажити місцеві підприємства військово-промислового комплексу і використовувати їх науково-технічний потенціал при виробництві тролейбусів;

2) збільшити термін служби тих тролейбусів, термін експлуатації яких наближається до кінця або вже закінчився. При цьому посилюють найбільш «слабкі» місця конструкції, встановлюють раму замість основи, використовують нові матеріали в конструкції кузова, а також замінюють реостатно-контактуючі системи управління на системи з використанням напівпровідникової техніки.

Подібного роду проблеми іноді вирішують і шляхом створення нових тролейбусів з використанням кузовів, головним чином, закордонних автобусів.

При цьому зберігають їх автомеханічне обладнання та встановлюють вітчизняні системи управління тяговим електродвигуном.

Основні частини тролейбусу

Прийнято вважати, що основними частинами міського тролейбуса є шасі, кузов, пневматичне та електричне обладнання.

Провідні і ведений мости, система підвішування кузова і механічна частина тягового приводу разом з основою або рамою, на якій вони розміщені, складають шасі тролейбуса.

Воно служить опорою кузова і забезпечує передачу ваги кузова через підвіску на мости, передачу обертального моменту від тягового електродвигуна до провідних коліс, а також управління рухом тролейбуса.

Кузов з основою або рамою є конструкцією, у просторі якою обладнані приміщення для пасажирів і кабіна водія, а також розміщені окремі пристрої та пристосування для обслуговування пасажирів та управління тролейбусом.

Пневматичне обладнання тролейбуса забезпечує отримання та акумулювання стисненого повітря, подання його до тормозних пристроїв, пневматичної підвісці і механізмів обслуговування кузова, а також приведення їх у дію.

Пневматичне обладнання розташоване під кузовом і всередині нього.

Електричне обладнання підрозділяється на електричне обладнання, що працює при напрузі контактної мережі (високовольтне), та електричне обладнання, що одержує енергію від бортової мережі постійного струму напругою, як правило, 24 В (низьковольтне).

Тяговий електропривод отримує електроенергію від тягових підстанцій через контактні дроти та власні струмоприймачі ковзного типу. Регулювання процесу руху здійснюється водієм через пускорегулювальну електричну апаратуру. Електричне обладнання розміщено практично по всій конструкції тролейбуса: на даху, під підлогою, в приміщенні для пасажирів та у кабіні водія, а також у бортових відсіках кузова.