6. Двостороння монополія на ринку праці

Іноді спостерігається, так би мовити, “накладення” монопсонії й монополії на ринку праці, коли робітники, які виходять на монопсонічний (олігопсонічний) ринок праці, мають сильну профспілку.

Профспілка й адміністрація підприємства ведуть боротьбу одна з одною. Завдання профспілки – добитися високої заробітної плати й зайнятості; мета адміністрації – використати оптимальну кількість праці при мінімальному рівні заробітної плати. Щоб з’ясувати, який вигляд має механізм визначення заробітної плати й кількості робітників (кількості праці) в умовах двосторонньої монополії, треба проаналізувати рис. 12.12.

Ставка заробітної плати, MRC

граничні витрати S

на працю, граничний

продукт праці W_u

W_с

W_m D, MRP

Q_m Q_с Кількість праці

Рис. 12.12. Двостороння монополія на ринку праці:

D, MRP – крива попиту на працю (крива граничного продукту праці); S – крива пропозиції праці; MRC – крива граничних витрат фірми на працю; W_с – рівень зарплати, який відповідає стану рівноваги за умови, що ринок праці є конкурентним; W_u – рівень зарплати, встановлення якого вимагає профспілка; W_m – рівень зарплати, прийнятний для підприємця; Q_с– кількість праці, яка відповідає стану рівноваги за умови, що ринок праці є конкурентним; Q_m – оптимальна кількість праці з точки зору

наймача-монопсоніста

Наймач робочої сили може купити тільки Q_m одиниць праці, при цьому він хоче платити зарплату W_m. Профспілка вимагає встановити зарплату W_u, і це є справедливим (W_u = MRP при використанні Q_m одиниць праці).

Але можливості профспілки є дуже обмеженими, бо вона має справу з наймачем-монопсоністом. Очевидно, обом сторонам доведеться піти на поступки. Тоді заробітну плату буде встановлено в інтервалі між W_m і W_u, наприклад W_c. При цьому фірма все ж таки буде у виграші, бо W_c  MRC, W_c  MRP при використанні Q_m одиниць праці.

Тема 13. Загальна ринкова рівновага та економіка добробуту

План

1. Часткова та загальна економічна рівновага.

2. Загальна рівновага і економічна ефективність.

3. Економічна ефективність і соціальна справедливість.

1. Часткова та загальна економічна рівновага

Рівновага, яка аналізується на кожному окремому ринку за припущення незмінності всіх зовнішніх стосовно цього ринку умов, називається частковою рівновагою.

Часткова конкурентна ринкова рівновага – рівновага на ізольованому ринку певного товару – є ефективною, оскільки у точці рівноваги економічна цінність продукту для споживача і граничні витрати його виробництва співпадають. Рівноважна ціна дорівнює граничним витратам і граничній цінності продукту.

За будь-яких відхилень від рівноваги ці величини не співпадають, розподіл ресурсів не є Парето-ефективним. Ринок досконалої конкуренції автоматично забезпечує їх перерозподіл через зміну ціни. За умови рівноваги не існує жодної можливості покращити стан покупців чи продавців, економіка стає ефективною за Парето. У стані рівноваги споживчий і виробничий надлишки досягають максимальної величини. Сукупний надлишок споживачів і виробників показує виграш всього суспільства.

На відміну від часткової рівноваги, аналіз загальної рівноваги передбачає вивчення цін та обсягів виробництва і споживання благ на всіх ринках з врахуванням фактору зворотних зв’язків. Ефектом зворотного зв’язку називається зміна цін і кількості товарів на певному ринку як реакція на аналогічні зміни, що виникають при споріднених ринках. Наприклад: На ринку відбувається подорожчання нафти. Це негайно зсуває криву пропозиції ліворуч і піднімає ціну на нафту. Звідси, вища ціна на нафту підвищила б попит (а, відповідно, і ціни) на газ. Це, в свою чергу, спричинило б збільшення попиту на нафту (зсув праворуч) і ще більше підвищило б ціну на неї. Ринки газу і нафти продовжували б взаємодіяти до тих пір, доки не настала б рівновага, за якої попит і пропозиція на обох ринках зрівноважилися б.

Стан загальної рівноваги є такою сукупністю обсягів усіх факторів виробництва, товарів, послуг та цін на них, за яких усі ринки факторів і кінцевої продукції перебувають у стані часткової рівноваги. Можна вважати, що стан загальної є композицією всіх станів часткової рівноваги на взаємопов’язаних ринках факторів і продукції.

Аналіз загальної рівноваги пов’язують із французьким економістом Л.Вальрасом, який досліджував ці проблеми, починаючи із 70-х років минулого століття. Основні постулати теорії рівноваги Л. Вальраса :

1. Зміни цін впливають на попит і пропозицію і навпаки; зміна попиту впливає на пропозицію і навпаки. Отже, їхній взаємозв'язок впливає на встановлення рівноваги.

2. Рівноважна ціна встановлюється в результаті конкуренції, співвідношення попиту і пропозиції, наявності ресурсів та інших чинників.

3. Загальна рівновага здійснюється щодо всіх товарів. Це пояснюється тим, що потреба у цьому товарі залежить від наявності інших товарів. Наприклад, споживання м'яса залежить від наявності кави.

4. Рівновагу характеризує, як правило, мінова вартість. Мінова цінність товарів — це рівень економічної рівноваги. В умовах конкуренції діють механізми, які усувають диспропорції та встановлюють таку мінову вартість, що ґрунтується на ціні рівноваги. В умовах монополії диспропорції зберігаються.

5. Рівновага досягається на основі дії всіх учасників ринку.

6. Рівновага здатна забезпечити максимально високий рівень задоволення потреб (безумовно, за наявності ресурсів).

7. Попит на кожний товар залежить не тільки від його ціни, а й від цін на всі інші товари. Наприклад, зростання цін на деякі продукти харчування призвело в Україні до зменшення попиту на періодичні видання.

8. Сума попиту споживача на всі закуплені ним товари і покупки за вартістю дорівнює сумі всіх проданих ним товарів і послуг (у тому числі послуг праці).

9. Ринок безперервно здійснює «пошук» так званих рівноважних цін.

10. Конкуренція — це важливий чинник встановлення рівноваги (через ціни). Існуючі цінові сигнали регулюють ринок, з допомогою їх досягається рівновага.

11. Для рівноваги потрібний ринковий механізм, який діє значно ефективніше, ніж у минулому так звана планова система.

Модель загальної економічної рівноваги Вальраса відображає взаємозв’язок ринків готової продукції і ринків факторів виробництва в умовах досконалої конкуренції, яка дозволяє забезпечити одночасну рівновагу множини ринків. Закон Вальраса визначає залежність між окремими ринками за умов досконалої конкуренції: сума надлишкового попиту на всіх ринках повинна дорівнювати нулю.

В аналізі загальної рівноваги основними вважаються три проблеми:

- чи існує стан загальної рівноваги взагалі (математично – чи існує додатний розв’язок системи рівнянь, які описують модель загальної рівноваги);

- чи буде стан рівноваги, якщо він існує, єдиним (інакше можливе існування кількох станів для однієї економічної системи, які відповідають умовам загальної рівноваги, тобто кількох систем рівноважних цін одночасно);

- чи буде система стійкою, тобто чи може економічна система без зовнішнього втручання знову повернутися до стану рівноваги, коли внаслідок якихось збурень умови рівноваги будуть порушені.

Ефективність функціонування конкурентної ринкової системи оцінюється за двома рівнями – часткової та загальної рівноваги.

Загальна рівновага – це стан рівноваги, за якого у всій економічній системі, на всіх ринках встановлюються ціни рівноваги. Цінами загальної рівноваги називаються ціни, за якими загальний обсяг споживання кожного блага не перевищує обсягу його виробництва. Загальна рівновага відображає ефекти зворотного зв’язку. Ефектом зворотного зв’язку називається зміна цін і кількості товарів на певному ринку як реакція на зміни, що виникають на споріднених ринках.

Аналіз загальної рівноваги розширює можливості оцінки ефективності функціонування ринкової економіки.