- •§ 1. Предмет і завдання юридичної психології
- •§ 2. Історія розвитку юридичної психології
- •§ 3. Система юридичної психології
- •§ 1. Методологічні принципи в юридичній психології
- •§ 2. Методи пізнання в юридичній психології
- •§ 3. Методи психологічного впливу на особистість
- •§ 1. Поняття про психіку і свідомість особистості
- •§ 2. Психічні процеси
- •§ 3. Психічні властивості особистості
- •§ 4. Психічні стани особистості
- •§ 5.Соціально-психологічні аспекти юридичної діяльності
- •§ 1. Правова соціалізація
- •§ 2. Правова соціалізація і правослухняна поведінка особистості
- •§ 3. Психологічні умови дієвості правових норм
- •§ 1. Поняття особистості злочинця і типологія злочинців
- •§ 2.Соціально-демографічна характеристика особистості злочинця
- •§ 3. Психологія неповнолітніх злочинців
- •§ 4. Психологія організованої злочинності
- •§ 1. Психологічні причини злочинної поведінки
- •§ 2. Психологічна структура злочинного діяння
- •§ 3. Психологічні наслідки скоєного злочину
- •§ 1. Психологія огляду місця події
- •§ 2. Психологія обшуку і вилучення
- •§ 3. Психологія впізнання
- •§ 4. Відтворення обстановки і обставин події
- •§ 5. Психологія перевірки свідчень на місці
- •§ 6. Судово-психологічна експертиза
- •§ 1. Психологія формування показань
- •§ 2. Психологія допиту потерпілого
- •§ 3. Психологія допиту підозрюваного і обвинуваченого
- •§ 4. Психологія допиту свідків
- •§ 5. Психологічні особливості допиту неповнолітніх
- •§ 6. Психологія очної ставки
- •§ 1. Психологічна характеристика судової діяльності(при розгляді кримінальних справ)
- •§ 2. Психологія судді
- •§ 3. Психологічні особливості судового допиту
- •§ 4. Психологія судових суперечок і винесення вироку
- •§ 1. Психологія прокурорської діяльності
- •§ 2. Психологічні особливості діяльності адвоката
- •§ 3. Психологічні аспекти відносин адвоката і прокурора в суді
- •§ 4. Судова етика в діяльності прокурора й адвоката
- •§ 1. Загальна характеристика психологічних засобів мови юриста
- •§ 2. Психотехніка судової промови
- •§ 3. Психологічні особливості промови судді, прокурора й адвоката в суді
- •§ 1. Деякі психологічні питання цивільно-правового регулювання у сфері економіки
- •§ 2. Психологічна характеристика цивільного процесу
- •§ 3. Психологічні особливості діяльності господарського суду
- •§ 1. Психологічна консультація в кримінальному процесі
- •§ 2. Судово-психологічна експертиза в кримінальному процесі
- •§ 3. Судово-психологічна експертиза в цивільному та адміністративному праві
- •§ 1. Психологія засудженого, завдання і умови ресоціалізації
- •§ 2. Психологічні аспекти організації життєдіяльності засуджених
- •§ 3. Методи вивчення особистості засудженого і психологічного впливу на нього в процесі перевиховання
§ 3. Система юридичної психології
«Під системою юридичної психології розуміється логічне розташування проблем і питань, що вивчаються нею і які відображають рівень її розвитку, тенденції і перспективи».
Аналізом системи юридичної психології займаються різні спеціалісти — юристи, психологи, юридичні психологи. Розглянемо окремі підходи щодо розв'язання цього питання.
К. Платонов виділяв у юридичній психології правову психологію (предмет — правосвідомість), кримінальну (предмет — причини злочинності, пов'язані з якостями особистості), судову психологію і виправно-трудову.
О. Ратінов вважає, що до системи юридичної психології входять:
- загальні питання (предмет, система, методи);
- правова психологія (психологія нормативно-правової регуляції);
- кримінальна психологія (психологія злочинності і особистості злочинця);
- судова психологія (психологія слідчої і судової діяльності);
- виправна психологія (психологія виправлення і перевиховання правопорушників).
А. Дулов як прихильник самостійної юридичної психології висловлював думку про те, що юридична психологія складається із загальної і особливої частини. Загальна частина охоплює її предмет, методи, завдання, психологічну структуру діяльності щодо здійснення правосуддя, психологічний аналіз злочинної діяльності, а особлива частина — психологічні основи попереднього слідства, судової діяльності, діяльності виправно-трудових закладів.
Досить поширеною є система юридичної психології, запропонована В. Васильєвим. Вона складається з таких блоків.
Загальна частина включає предмет і завдання юридичної психології, методи, історію розвитку, зв'язок з іншими науками, основи загальної і соціальної психології, правосвідомість, психологію юридичної праці та психологію правовідносин у сфері підприємництва.
Особлива частина містить такі дисципліни: психологія потерпілого, психологія неповнолітнього, кримінальна психологія, слідча психологія, психологія судового розгляду кримінальної справи, виправно-трудова психологія, адаптація особистості звільненого до умов нормального життя, судово-психологічна експертиза.
Не вдаючись в детальну наукову суперечку, можна висловити незгоду з такою системою юридичної психології по кількох пунктах. Не зрозуміло, чому проблема правосвідомості виявилася в загальній частині системи? Чим пояснити необхідність виділення проблеми, пов'язаної з адаптацією особистості звільненого з місць позбавлення волі до умов нормального життя, з дисципліни виправно-трудова психологія? Нарешті, чому особлива частина носить назву «Судова психологія», хоча включає в себе і кримінальну психологію, і слідчу, і виправно-трудову?
З погляду організації навчального процесу у вищому навчальному закладі необхідно більш точно і логічно побудувати систему юридичної психології. Чим же керуватися, розв'язуючи це питання?
«При розгляді системи юридичної психології необхідно виходити з того, що вона є самостійною галуззю знання, яка знаходиться на стику психології і юриспруденції, і як будь-яка наука повинна мати: методологію, теорію, історію, технологію практичного застосування теоретичного знання, спрямованість практичного застосування цього знання».
Враховуючи наведені вимоги до системи юридичної психології і сьогоднішній рівень її розвитку, пропонується такий варіант системи юридичної психології (див. рис. 1).
Щодо особливої частини юридичної психології, то її основні складові вирішують свої специфічні завдання:
1) правова психологія, яка вивчає психологічні особливості відображення людиною правових явищ, досліджує психологічні аспекти ефективної правотворчості, психологію правової соціалізації особистості, психологію індивідуальної і суспільної правосвідомості;
2) кримінальна психологія вивчає психологічні механізми правопорушень і психологію правопорушників, проблеми освіти, структури, функціонування і розпаду злочинних груп;
3) судова психологія розглядає коло психологічних проблем, які стосуються судочинства (психологію суддів, слідчих та інших працівників правоохоронних органів і адвокатури, психологічний зміст їхньої діяльності; психологію звинувачених, підозрюваних, потерпілих, свідків; психологічні основи слідчих дій; методологію і методику судово-психологічної експертизи);
4) виправна (пенітенціарна) психологія досліджує умови і особливості виправлення і перевиховання правопорушників переважно у виправно-трудових закладах (процес адаптації цих осіб до перебування у виправних закладах; їхній психічний стан, викликаний позбавленням волі; формування установки на виправлення; реадаптація звільненого до життя на волі та ін.).
Синтез психології та юридичних наук в юридичній психології повинен привести до взаємного збагачення і більш успішного розв'язання складних і актуальних проблем, пов'язаних із підвищенням ефективності правоохоронної і правозастосовної діяльності.
Розділ 2
МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ І МЕТОДИ ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
Постійною інформацією для юридичних працівників є факти, події, явища про правопорушення, котрі відображаються у зовнішньому середовищі у формі матеріально зафіксованих слідів, різних образів у свідомості людей. Виявлення інформації, її аналіз і оцінка складають суть пізнавального аспекту в діяльності юриста, спрямовану на розкриття, розслідування і запобігання будь-яким злочинам.
Слід відзначити специфіку соціального пізнання: людина не завжди має можливість спостерігати те, що пізнає, мати безпосередній контакт із тим, що доступне при пізнанні природних об'єктів. Для соціального пізнання характерно й те, що явище, подія не лише може не збігатись із сутністю, а й викривляти її. Коли ті чи інші явища, які лежать на поверхні, наприклад, предмети, виявлені на місці події, викривляють дійсну суть явищ.
Результатом пізнавальної діяльності юриста є встановлення об'єктивної істини, під якою розуміється адекватне відображення того чи іншого об'єкта людиною, відтворення його таким, яким він є незалежно від суб'єкта, який пізнає цей результат, і його свідомості. Встановлення істинності пізнання відбувається за допомогою доведення, яке здійснюється шляхом визначених логічних роздумів і чуттєвого сприйняття предметів і явищ. Доведення в юридичній психології як процес, що складається з єдності розумових і практичних операцій щодо відтворення реальної картини значущого з будь-якої юридичної справи фрагмента дійсності, визначення його правових властивостей і наслідків, засвідчених висновків, пов'язано і з теорією пізнання, і з логікою — наукою про мислення.
Пізнавальну і засвідчувальну сфери діяльності юриста відзначають видатні дослідники В. Васильєв, А. Дулов, О. Ратінов та ін.
У зв'язку з цим підвищується роль методології пізнання в юридичній психології. Чіткість методологічної позиції юридичного працівника не дає можливості йому надмірно захопитися збором лише емпіричного матеріалу, віддати себе у володіння фактам на шкоду теоретичних узагальнень, відволіктися на побічні явища, збитися з основної лінії пошуку істини. Вона також не дасть можливості обмежуватися лише теоретичними шуканнями, спонукає слідчого і прокурора, суддю й інспектора, адвоката і захисника вникати в соціальні реальності, вивчати правову проблему в самій дійсності, керуючись при цьому суворими науковими критеріями оцінок.