Добровільні пожежні дружини.
Добровільні пожежні дружини (ДПД) створюються відповідно Закону України "Про пожежну безпеку" на підприємствах, установах і організаціях незалежно від форм власності з кількістю працюючих, як правило не менше 50 осіб,
ДПД створюються з метою проведення заходів щодо запобігання пожежам, організації їх гасіння, здійснення громадського контролю за додержанням вимог пожежної безпеки.
Створення ДПД та організація її роботи покладається на власника підприємства.
В інституті, у відповідності з діючими законодавчими актами створена ДПД.
В кожному структурному підрозділі інституту окремим розпорядженням визначено осіб, на яких покладається відповідальність за дотримання правил пожежної безпеки.
4.Засоби гасіння пожеж
Одним з найбільш поширених засобів боротьби з вогнем є вода, Виняток становлять такі випадки, коли пожежа виникла від легкозаймистих і горючих рідин, електроструму чи хімічних речових, які сполучаються з водою І утворюють речовини, що є шкідливими або підсилюють горіння.
Для подавання води на кожному поверсі влаштовано по два пожежні крани, які укомплектовані прядивними не прогумованими рукавами, що з'єднуються з гідрантами швидко з’єднувальними гайками Ротт". На кінець рукава встановлюється металевий ствол.
Біля кожного пожежного крану встановлено вуглекислотні вогнегасники СО2. В лабораторному корпусі, крім того, додатково встановлено ще два вогнегасники. В автогаражі для протипожежних потреб змонтовано 3 пожежні крани, приміщення обладнано вуглекислотними вогнегасниками СО2 та укомплектовано одним бачком ОВП, а також ящиком з піском, відрами, багром.
Застосування вогнегасників ОХП для електрообладнання та електроприладів категорично забороняється, в таких випадках слід негайно здійснити знеструмлення і гасити вогонь піском або вуглекислотним вогнегасником.
Із закачними порошковими вогнегасниками слід працювати так:
спрямувати насадок на осередок пожежі;
зірвати пломбу, висмикнути чеку;
натиснути на важіль;
розпочати гасіння пожежі.
Питання
Охарактеризуйте причини і наслідки пожеж.
Розкрийте системи протипожежного забезпечення.
Назвіть відповідальність за порушення пожежної безпеки.
Охарактеризуйте засоби гасіння пожеж.
Матеріали для самостійного вивчення з дисципліни «Охорона праці»
Травматичний шок і колапс як наслідок ускладнення тяжкого травматичного пошкодження.
При значних травмах - пораненнях, струсах мозку, переломах, поширених опіках нерідко розвиваються загальні важкі стани організму - шок і колапс. ЦІ ускладнення супроводжуються різким послабленням кровотечі в артеріях, венах і капілярах внаслідок зниження напруги судинних стінок або відносно великої втрати крові. Свідомість потерпілих збережена, але спостерігається повна байдужість потерпілого до всього оточуючого. Слабкий частий пульс, тихий голос, поверхневе дихання, блідість шкіри, холодний липкий піт. Обидва ці важкі, загрозливі для життя стани, мають дещо неоднакове походження, але за зовнішніми ознаками і наданню першої допомоги не відрізняються один від одного. Різниця полягає в тому, що для травматичного шоку характерним є фазовий розвиток і порівняно повільний перехід з першої фази в другу, що в основному залежить від накопичення в центральній нервовій системі больових подразників з місця пошкодження; колапс розвивається стрімко (різко падає кров'яний тиск), особливо часто це буває при стрімкій втраті великої кількості крові.
Потерпілим, які знаходяться в стані шоку, надається така допомога: на пошкоджене місце необхідно накласти пов'язку, провести іммобілізацію пошкоджених кінцівок, зігріти потерпілого - укутати, забезпечити повний спокій, напоїти міцним чаєм, кавою, дати вина або горілки, викликати лікаря.
РЕАНІМАЦІЙНІ (ОЖИВЛЯЮЧІ) ЗАХОДИ ПО ВІДНОВЛЕННЮ ДИХАННЯ І КРОВООБІГУ.
Деякі спеціальні питання. Раптова зупинка дихання і кровообігу при тяжких механічних травмах призводить до смерті. Між іншим, життя потерпілого може бути врятоване, якщо своєчасно відновити і підтримати дихання і кровообіг до прибуття лікаря. Кисень. (О2) поступає в організм людини через легені, доставка його органам і тканинам І виведення вуглекислоти (С02) здійснюється завдяки функціям дихання І кровообігу. Зміна повітря в легенях — наслідок періодичних дихальних рухів - 16-70 дихань на одну хвилину. При цьому за рахунок скорочення дихальних м'язів відбувається підняття ребер і установлення їх в більш горизонтальному положенні, що сприяє розширенню порожнини грудної клітини І забезпечує надходження повітря в легені через дихальні шляхи. Так відбувається вдих. Видих же здійснюється пасивно, тобто за рахунок розслаблення дихальних м'язів (в тому числі і діафрагми) І спадання грудної клітини. У механізмі регулювання легеневого дихання (частоти і глибини) ведучими являються спеціальні нервові центри, які розташовані в головному мозку. При важких станах після зупинки дихання, як правило, протягом кількох хвилин наступає і зупинка серця.
У вмираючої людини після зупинки дихання і останнього скорочення серця спочатку наступає так звана клінічна смерть. Це період тривалістю 3-6 хв,, протягом якого ще продовжується мінімальний газообмін та Інші обмінні процеси на клітинному і тканинному рівнях, І людину ще можливо оживити, якщо негайно застосувати штучне дихання і відновлення серцевої діяльності (зовнішній або непрямий масаж серця). У цих випадках не можна втрачати навіть секунди, оскільки швидко настає Істинна (біологічна) смерть.
У випадках, коли момент настання клінічної смерті не встановлено, згадані засоби по відновленню дихання і роботи серця необхідно проводити до тих пір, поки не відновиться свідомість або з'являться ознаки істинної смерті.
Ознаки клінічної смерті: серце не б'ється, відсутні дихання і свідомість, зіниці не реагують на світло, шкіряний покрив різко блідий або синюшний,
Ознаки істинної (біологічної) смерті: помутніння рогівки, широкі, не реагуючі на світло зіниці, одубіння м'язів, трупні плями багряно синюшного кольору розміром з долоню і більше.
Ознаки зупинки дихання: відсутність дихальних рухів грудної клітини, посиніння шкіряного покрову і слизових оболонок.