5.4. Значення оцінки рівня економічної безпеки підприємства у процесі формування відповідної стратегії

Поняття економічної безпеки підприємства можна розглядати з декількох позицій. З позиції різних агентів ринку, що взаємодіють з підприємством (споживачів, суміжників, податкових, кредитних органів і т.д.) оцінка повинна дати відповідь на питання, наскільки надійно підприємство як партнер в економічних відносинах і чи доцільно продовжувати ці відносини. В цьому випадку можна визначити, що економічна безпека підприємства є комплексним віддзеркаленням ступеня надійності підприємства як партнера у виробничих, фінансових, комерційних і інших економічних відносинах за певний проміжок часу.

З позиції самого підприємства оцінка економічної безпеки полягає у визначенні рівня захищеності його потенціалу (виробничо-технічного, фінансового, соціального і т.д.) і тенденцій його зміни. При цьому під економічною безпекою підприємства слід розуміти захищеність його потенціалу (виробничого, організаційно-технічного, фінансово-економічного, соціального) від негативної дії зовнішніх і внутрішніх чинників, прямих або непрямих економічних погроз, а також здібність суб'єкта до відтворення.

Рівень економічної безпеки підприємства залежить від того, наскільки ефективно його керівництво і фахівці будуть здатні уникнути можливих погроз і ліквідовувати шкідливі наслідки окремих негативних складових зовнішнього і внутрішнього середовища.

8.3. Корпоративні економічні інтереси та права в системі забезпечення економічної безпеки акціонерних товариств.

Саме економічна складова корпоративних відносин може бути середовищем для виникнення розбіжностей, які згодом переростають у корпоративні конфлікти. Корпоративні конфлікти, у свою чергу, є джерелом значної частини проблем у сфері безпеки функціонування акціонерного товариства. Оскільки економічну сутність корпоративних відносин складають суспільні відносини щодо формування та використання акціонерного капіталу, то основою цього процесу є інтереси власників кожної з частин цього капіталу. Отже сутністю корпоративних відносин є корпоративний інтерес. У свою чергу, конфлікт корпоративних інтересів у середині корпоративних відносин є джерелом небезпеки для акціонерного товариства.

В основі корпоративного інтересу лежить економічний інтерес. Економічний інтерес розглядається вченими як реальний, зумовлений відносинам власності та принципом економічної вигоди мотив і стимул соціальних дій щодо задоволення динамічних систем індивідуальних потреб. Економічний інтерес є породженням і соціальним проявом потреби. Інтерес виникає, коли задоволення потреби усвідомлюється як конкретна мета (максимізація прибутку, привласнення товару, користування або володіння певним товаром тощо). Отже, економічні інтереси – це усвідомлені потреби існування різних суб'єктів господарювання [7, 57].

Найбільші інтереси за даної моделі мають власники підприємства, які зацікавлені в збереженні власності, отриманні гарантованого доходу, приймають кінцеві стратегічні управлінські рішення.

Інтереси менеджера пов'язуються з ефективністю використання капіталу за певний проміжок часу і отриманням у зв'язку із цим максимального прибутку суб'єктом господарювання. Відповідно до цього інтересу, менеджер підп Інтереси найманих робітників включають насамперед прагнення отримати максимально можливі поточні доходи (заробітну плату).риємства отримує власний прибуток у вигляді відсотка за економічними результатами роботи фірми.

При розгляді корпоративних відносин також слід звертати увагу на те, що у сфері корпоративного управління є дві категорії інтересів: загальнокорпоративні та індивідуально-корпоративні.

Загальнокорпоративні інтереси – це інтереси товариства (підприємства), точніше конкретні цілі, виражені в якісній чи кількісній формі, реалізаці яких є необхідною умовою функціонування і розвитку акціонерного товариства. Наприклад, збільшення частки на ринку на 3%, зниження собівартості продукції на 6%, збільшення інвестицій у будівництво на 7% та збільшення фінансування на енергозберігаючі технології на 4% тощо.

Індивідуально-корпоративні інтереси – це інтереси кожного з учасників корпоративних відносин економічного, соціального чи іншого характеру. Вони можуть бути настільки різновекторними, що спричинятимуть корпоративні конфлікти, які є однією з форм загроз корпоративній безпеці.

Розглянемо інший бік корпоративних відносин – їхню юридичну сутність. У п. 3 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні відносини визначаються як відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав [1]. Таке визначення є неповним, оскільки не враховані обов'язки, які чітко передбачені нормами чинного законодавства. У Законі України «Про акціонерні товариства» п. 8 ст. 2 чітко визначає, що корпоративні права – це сукупність майнових і немайнових прав акціонера – власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами [2]. Не заглиблюючись у даному дослідженні в перелік наявних корпоративних прав, необхідно зазначити, що аналіз Закону України «Про акціонерні товариства» дозволяє виділити такі групи як основні, додаткові, особливі та переважні [2]. При цьому кожна група прав «компенсується» наявністю чітко визначеного кола обов'язків, які умовно можна розділити на майнові та організаційні. Додаткові права відповідно компенсуються додатковими обов'язками.

6. Роль держави у забезпеченні економічної безпеки акціонерних товариств

Держава в широкому розумінні є тим зовнішнім середовищем, у якому функціонує підприємство. Варто зауважити, що зовнішнє середовище характеризується швидкою, часто різновекторною та суперечливою змінюваністю. На думку Є.В.Швець, нестійкість середовища призводить до дестабілізації економіки підприємства і є сигналом переходу від безпечного стану до небезпечного [17, с.189].

Порушує нестійкість середовища, у якому функціонують акціонерні підприємства, значна кількість загроз, різних за характером, масштабністю, наслідками та спрямованістю.

В Україні лише в останні роки на вищому рівні ієрархії державного управління почали розглядатися питання економічної безпеки підприємництва. Роль держави в цьому процесі надзвичайно важлива в умовах ринкової економіки, для якої характерними є розподільчий тип трансформації власності, зміна форм і суб’єктів управління суспільно-економічними процесами, виникнення конфлікту інтересів суспільно-політичних груп і т. ін. [4, с.129].

Недостатня увага держави до згаданого питання призвела до того, що в рейтингу конкурентоспроможності країн світу-2009, підготовленому Швейцарським Міжнародним інститутом розвитку менеджменту, Україна опинилася на передостанній 57 сходинці.

Таким чином, роль держави в забезпеченні безпеки підприємств акціонерної форми організації зумовлена її участю в акціонерному капіталі; наявністю в її розпорядженні найбільш потужних сил і засобів, які нею й формуються, для забезпечення безпеки підприємств, а також тим, що вона є зовнішнім середовищем функціонування АТ, що визначає засади функціонування та розвитку підприємства, забезпечення його безпеки.

Проведений аналіз показує, що вплив держави на акціонерні підприємства через регулювання економічної діяльності є визначальним в їх розвитку. При цьому він може бути не тільки позитивним, тобто спрямованим на їх розвиток, а й деструктивним. У свою чергу, деструктивне регулювання економіки спричинятиме зростання рівня загроз безпеці підприємств, що може негативно позначитись і на національній безпеці. Посиленню ролі держави в регулюванні економічної діяльності підприємницьких структур сприятимуть й такі об’єктивні чинники, як наявність фінансової кризи, політичної нестабільності тощо.

У зв’язку із цим роль держави в забезпеченні економічної безпеки підприємництва, і в тому числі акціонерних підприємств, суттєво зростає. Участь у цьому процесі держава бере через визначені вище видові функції держави у сфері економічної безпеки підприємництва. Покращити якість і ефективність їх здійснення можна, удосконалюючи відповідне нормативно-правове забезпечення та підвищуючи рівень кваліфікації фахівців цих видів діяльності.

Нині від рівня економічної безпеки підприємництва залежить розвиток конкретного суб’єкта господарювання та його привабливість для інвесторів, особливо іноземних. Вирішальну роль у цьому плані відіграє система економічної безпеки акціонерного товариства, до якої входить і державна складова. Формування системи економічної безпеки акціонерного підприємства на двох рівнях  макрорівні й мікрорівні  є новим і перспективним підходом до захисту корпоративних економічних інтересів. У зв’язку із цим і надалі є потреба в наукових дослідженнях.