2. Становлення малої групи

При характеристиці процесів, пов'язаних з утворенням малих груп, слідуючи прийнятому принципу, матимемо на увазі лише процес утворення реальних природних малих груп. Оскільки вони існують в самих різних сферах суспільного життя, способи їх утворення дуже різні. Найчастіше вони визначаються зовнішніми по відношенню до групи чинниками, наприклад, умовами розвитку якого-небудь соціального інституту або організації, в рамках яких виникає мала група.

У ширшому сенсі можна сказати, що мала група задається певною потребою суспільного розподілу праці і взагалі функціонування суспільства. Так, виробнича бригада створюється у зв'язку з виникненням нового виробництва, шкільний клас — у зв'язку з приходом нового покоління в систему освіти, спортивна команда — у зв'язку з розвитком спорту в якійсь установі, районі і т.д.

У всіх цих випадках причини виникнення малої групи лежать поза нею і поза індивідами, що її створюють, в ширшій соціальній системі. Саме тут створюється деяка система розпоряджень щодо структури групи, розподілу ролей і статусів, нарешті, цілі групової діяльності. Всі ці чинники поки що не мають нічого загального з психологічними механізмами утворення групи, вони є передумови її існування, сукупність зовнішніх обставин, що обумовлюють виникнення групи.

Друга частина питання: як здійснюється психологічне оформлення групи, що задана зовнішніми обставинами групи, які перетворюють її на таку спільність, якій властиві всі психологічні характеристики групи? Іншими словами, це питання про те, як зовні задана група стає групою в психологічному значенні цього слова. При такому підході до питання знімається проблема, що неодноразово виникала в історії соціальної психології, а саме: що примушує людей об'єднуватися в групи?

Відповіді, які давалися на це питання, зазвичай абстрагувалися від реального факту виникнення групи в зв'язку певними потребами суспільства, тобто намагалися пояснити соціальний процес (а виникнення соціальних груп є соціальний процес) чисто психологічними причинами. Соціальні групи, зокрема малі, дані соціальному психологові як об'єкт дослідження, і його завдання — крок за кроком прослідкувати факт перетворення об'єктивно виниклих груп в достовірно психологічну спільність. На цьому шляху виникають дві можливості для досліджень.

Перша, коли досліджується питання про ухвалення вже існуючих норм групового життя кожним знов вступаючим в неї індивідом. Це не стільки проблема власне утворення групи, скільки «підключення» до неї нового члена. В цьому випадку аналіз можна звести до дослідження феномена тиску групи на індивіда, підпорядкування його групою.

Друга, коли вивчається процес становлення групових норм і цінностей за умови одночасного вступу до групи багатьох індивідів і подальшого все більш повного ухвалення цих норм, розділення всіма членами групи групових цілей. В цьому випадку аналіз можна звести до вивчення формування групової згуртованості.

Хоча перша можливість в традиційній соціальній психології була реалізована не в рамках групової динаміки, а в окремій гілці, що отримала назву дослідження конформізму, важливо уважно проаналізувати характер цих досліджень, щоб точніше визначити місце проблеми конформізму в новому підході до вивчення малих груп.

То ж можна сказати і про групову згуртованість. Традиційно і вона досліджувалася не як умова розвитку реальних соціальних груп, а як деяка загальна, абстрактна характеристика будь-якої, зокрема, лабораторної групи. Обидва ці явища необхідно переосмислити з погляду процесу перетворення створеною зовнішніми обставинами групи в психологічну спільність людей, в рамках якої організовується їх діяльність, не просто як зовні наказана, але як «привласнена» групою. Точніше, мабуть, в даному випадку говорити не про утворення, а про формування малої групи.

Феномен групового тиску. Цей феномен отримав в соціальній психології найменування феномена конформізму. Саме слово «конформізм» має в звичайній мові абсолютно певний зміст і означає «пристосовництво». На рівні буденної свідомості феномен конформізму давно зафіксований в казці Андерсена про голого короля.

Протилежними конформності поняттями є поняття «незалежність», «самостійність позиції», «стійкість до групового тиску» і т.п.

Розрізняють зовнішню конформність, коли думка групи приймається індивідом лише зовні, а на ділі він продовжує йому чинити опір, і внутрішню (іноді саме це і називається справжнім конформізмом), коли індивід дійсно засвоює думку більшості. Внутрішня конформність і є результат подолання конфлікту з групою в її користь.

Подальші дослідження феномена конформності привели до висновку про те, що тиск на індивіда може надавати не тільки більшість групи, але і меншість. Вперше це експериментально показав С. Московичи, у якого в лабораторному експерименті» підсадною» була не вся група, як у Аша («більшість»), а її менша частина («меншість»), і тем не менш ця меншість також змогла підкорити індивида своєму впливу.Таким чином, проблема впливу більшості і меншини, проаналізована З. Московічи, має велике значення і в контексті малої групи