6.Основні форми захисту. Поняття опору.

Опір проявляється в процесі аналізу. Воно включає всі ті сили пацієнта, які протидіють процедурам і процесам психоаналізу, тобто заважають вільному ассоциированию пацієнта, його спробам згадати, досягти і прийняти інсайт, які діють проти розумного Я пацієнта і його бажання змін. Опір може бути свідомим або несвідомим, може виражатися у вигляді емоцій, установок, ідей, імпульсів, думок, фантазій або дій.

Опір - операційне поняття; аналіз не створює тут нічого нового, аналітична ситуація стає ареною, на якій сили опору проявляють себе. Під час курсу аналізу сили опору використовують всі механізми, форми, способи, методи і констеляції захистів, які Я використовує у зовнішній життя пацієнта. Так само, як і захисні механізми, опір діють через Я; хоча їх джерела, згідно з Фрейдом, можуть виходити з будь-якої психічної структури - Воно, Я, зверху, але сприйняття небезпеки є функцією Я. В процесі аналізу форма і тип опору змінюється - присутній регресія і прогрес, поведінка пацієнта змінюється відповідно до точками фіксацій; взагалі всі захисні механізми Я можуть використовуватися в цілях опору. Для цілей опору використовуються і більш складні феномени - такі, як опору переносу, опору характеру, що покривають захисту.

7. Мета корекції у психоаналізі. Основіні техніки психокорекції в психоаналізі.

У вітчизняній психології цілі корекційної роботи визначаються розумінням закономірностей психічного розвитку дитини як активного діяльнісного процесу, що реалізується у співпраці з дорослим. На цій підставі виділяють три основні напрямки та області постановки корекційних цілей:

1. Оптимізація соціальної ситуації розвитку.

2. Розвиток видів діяльності дитини.

3. Формування віково-психологічних новоутворень.

При конкретизації цілей корекції необхідно керуватися наступними правилами:

1. Цілі корекції повинні формулюватися в позитивній, а не в негативній формі.

2. Цілі корекції повинні бути реалістичними і співвіднесені з тривалістю корекційної роботи і можливостями перенесення клієнтом нового позитивного досвіду і засвоєних на корекційних заняттях способів дій в реальну практику життєвих відносин.

3. При постановці загальних цілей корекції необхідно враховувати далеку і найближчу перспективу розвитку особистості і планувати як конкретні показники особистісного та інтелектуального розвитку клієнта до закінчення корекційної програми, так і можливості відображення цих показників в особливостях діяльності і спілкування клієнта на наступних стадіях його розвитку.

4. Потрібно пам'ятати, що ефекти корекційної роботи виявляються впродовж досить тривалого часового інтервалу: в процесі корекційної роботи; до моменту її завершення, і, нарешті, приблизно через півроку можна остаточно говорити про закріплення чи про втрату клієнтом позитивних ефектів корекційної роботи.

Класичний психоаналіз включає в себе п'ять базисних технік:

1. Метод вільних асоціацій.

2. Тлумачення (інтерпретація) сновидінь.

3. Інтерпретація.

4. Аналіз опору.

5. Аналіз переносу.