1.Поняття психокорекції

Психокорекція – область професійної діяльності психолога, пов'язана з виправленням, корекцією різних недоліків в психіці і поведінці людини, що не мають характеру захворювань.

Мета психокорекції: виправлення порушень психічного розвитку, гармонізація особистості, що формується, і профілактика нервово-психічних розладів, обумовлених внутрішніми і зовнішніми чинниками.

Види:

За корекційним завданням:

- сімейна корекція;у

- ігрова корекція;

- нейропсихологическая корекція;

- корекція особистісного зростання.

За характером спрямованості:

- симптоматична корекція - вид психокорекції, що передбачає, як правило, короткочасне вплив з метою зняття гострих симптомів відхилень у розвитку, які заважають перейти до корекції каузального типу;

- каузальна корекція - вид психокорекції, спрямований на джерела і причини психічних відхилень.

За способом корекційних впливів:

- директивні види;

- недирективна види.

За формою організації:

- загальна

- приватна психокорекція

- спеціальна психокорекція

2. Види психокорекції

Психокорекція – область професійної діяльності психолога, пов'язана з виправленням, корекцією різних недоліків в психіці і поведінці людини, що не мають характеру захворювань.

Види:

За корекційним завданням:

- сімейна корекція;у

- ігрова корекція;

- нейропсихологическая корекція;

- корекція особистісного зростання.

За характером спрямованості:

- симптоматична корекція - вид психокорекції, що передбачає, як правило, короткочасне вплив з метою зняття гострих симптомів відхилень у розвитку, які заважають перейти до корекції каузального типу;

- каузальна корекція - вид психокорекції, спрямований на джерела і причини психічних відхилень.

За способом корекційних впливів:

- директивні види;

- недирективна види.

За формою організації:

- загальна

- приватна психокорекція

- спеціальна психокорекція

3. Основні принципи психок. Роботи. Мета і задачі психор. Принципи складання психок. Програм. Види корекційних програмю

1. Принцип єдності діагностики і корекції – здійс­ненню корекційної роботи обов'язково повинен передувати етап комплексного діагностичного обстеження; крім того, реалізація корекційної діяльності психолога вимагає постійного контролю динаміки змін психіки клієнта.

2. Принцип нормативності розвитку. – визнання та врахування послідовності зміни вікових стадій онтогенетичного розвитку.

3. Принцип корекції "зверху вниз" – носить випереджаючий характер і будується як психологічна діяльність, націлена на своєчасне формування психологічних новоутворень.

4. Принцип корекції "знизу вверх – основними вважаються вправа і тренування вже наявних психологічних здібностей.

5. Принцип системності розвитку психологічної діяльності – виходить з того, що через системність будови психіки, свідомості і діяльності особистості всі аспекти її розвитку взаємозв'язані і взаємообумовлені.

6. Діяльнісний принцип корекції. Корекційна дія завжди здійснюється в контексті тієї або іншої діяльності, будучи засобом, який орієнтує актив­ність особистості.

Мета психокорекції: виправлення порушень психічного розвитку, гармонізація особистості, що формується, і профілактика нервово-психічних розладів, обумовлених внутрішніми і зовнішніми чинниками.

Психокорекція відрізняється від психологічного розвитку тим, що психокорекція має справу з вже сформованими якостями особистості чи видами поведінки і спрямована на їх переробку, в той час як основна задача розвитку полягає в тому, щоб при недостатньому при недостатньому розвитку сформувати в людини психологічні якості.

Складання Принципи побудови корекційних програм визначають стратегію, тактику їхньої розробки, тобто визначають цілі, задачі корекції, методи і засоби психологічного впливу. Складаючи різного роду корекційні програми, необхідно спиратися на принципи: - системності корекційних, профілактичних і розвивальних задач; - єдності діагностики і корекції; - пріоритетності корекції причинного типу; - діяльнісний принцип корекції; - урахування вікових, психологічних й індивідуальних особливостей дитини; - комплексності методів психологічного впливу; - активного залучення соціального оточення до участі в корекційній про­грамі; - опори на різні рівні організації психічних процесів; програмованого навчання; - зростання складності; - урахування обсягу і ступеня різноманітності матеріалу; - урахування емоційного забарвлення матеріалу.

Види психокорекційних програм : 1. Загальна модель корекції – це система умов оптимального вікового розвитку особистості вцілому. Вона пропонує розширення, поглиблення, уточнювання представлень людини про оточуючий світ, про людей, суспільні події 2. Типова модель корекції – організація практичних дій на різномантних засадах ; направлена на оволодіння різноманітними компонентами дій і поступове формування різноманітних дій. 3. Індивідуальна модель корекції – включає в себе визначення індивідуальних характеристик знань в нові види діяльності і сфери життя людини. психічного розвитку клієнта, його інтересів, типових проблем, виявл.провідних видів діяльності або проблем.