2.3. Методика проведення підготовчої, основної та заключної частини уроку гімнастики

Підготовча частина уроку

Загальні завдання. За своїм призначенням завдання підготовчої частини уроку діляться на дві групи. В одну групу входять завдання розминки. Це завдання щодо переваги біологічного характеру: підготовка центральної нервової системи і вегетативних функцій. Це:

• психологічний стан учнів, підвищення життєдіяльності організму, створення сприятливого фону, що забезпечує успішність подальшої роботи;

• відновлення індивідуальної можливої рухливості в суглобах (гнучкість);

• забезпечення готовності рухового апарата до дій, що вимагають від учнів значних м'язових і психічних напружень.

Вирішення цих завдань здійснює установку на більш високий рівень працездатності учнів.

Іншу групу складають освітні завдання. Це завдання переважно педагогічного характеру. До них належать:

• формування в учнів умінь виконувати рухові дії з різними заданими параметрами (ступінь напруження, напрямок, амплітуда, темп і ритм);

• оволодіння окремими компонентами або закінченими простими руховими діями;

• уміння, що здобуваються, і навички в результаті вирішення освітніх завдань підготовчої частини уроку є тією базою, яка підвищує рухові можливості учнів.

Засоби. У підготовчій частині застосовуються: стройові вправи; різновиди пересувань, різні види ходьби, бігу, підскоків, танцювальних рухів; завдання на увагу; загальнорозвивальні вправи без предметів, з предметами й обтяженнями, у парах й в опорі, на гімнастичній лавці. Безмежне розмаїття загальнорозвивальних вправ дозволяє учням збагачувати свій руховий досвід, навчитися більш тонко диференціювати рухи, опанувати школу рухів.

Крім «розминочних» вправ учитель має застосовувати на заняттях вправи, що сприяють поліпшенню постави, координації рухів, відчуттю ритму, оволодінню основами рухових дій. Тому до підготовчої частини уроку варто включати вправи з аеробіки, степ-аеробіки, каланетики та інших сучасних видів загальнорозвивальних вправ.

Загальні вимоги до проведення

Учитель має уміти:

• користуватися різними способами інформування учнів про вправи;

• надавати допомогу;

• виправляти помилки;

• правильно розміщати учнів на майданчику.

Способи інформування:

1. Звичайний або синхронний спосіб. Це поєднання показу з одночасною розповіддю. Він доступний для будь-якого складу учнів.

2. Розчленований. При цьому способі вчитель показує і розповідає вправу, розчленовуючи її на елементарні рухи. Учні виконують вправу разом з учителем.

3. Розповідь. Учитель називає або переказує вправу, не показуючи її. Цей спосіб активізує увагу і сприяє більшій самостійності учнів.

4. Показ. Учитель показує вправи, не називаючи їх учням. При проведенні вправ аеробіки найчастіше користуються цим способом інформування.

Надання допомоги. Для точності і узгодженості виконання вправ викладач користується: підказками, дзеркальним показом, підрахунками.

Виправлення помилок: по ходу або із зупинкою і припиненням виконання вправ. Коли помилки виправляються по ходу, не припиняючи виконання вправ, необхідно робити вказівки, узгоджуючи їх з темпом і ритмом руху. Якщо помилки допускаються більшістю учнів, то внести виправлення.

Розміщення учнів на площадці

Звичайно для виконання загальнорозвивальних вправ на місці учні розташовуються в розімкнутому строю. Для підвищення інтересу варто застосовувати різні способи шикування учнів, змінюючи їх кожного заняття. Наприклад, на одних заняттях учні виконують вправи в колоні, на інших – у шерензі, колах тощо.

Існує кілька методів проведення загальнорозвивальних вправ:

• роздільний;

• поточний;

• прохідний;

• змагальний;

• ігровий.

Роздільний метод. Вчитель спочатку показує вправи в цілому. Потім дає команду: «Вихідне положення  ПРИЙНЯТИ!» Робиться пауза для виправлення можливих помилок. Далі йде команда: «Вправу почи  НАЙ!». Той, хто проводить заняття, виконує рух, стоячи перед групою, дзеркально. Після 2–3 повторень він разом із групою припиняє рух, продовжуючи рахунок. Учні закінчують вправу за командою «СТІЙ!». Команда дається замість останнього рахунка.

Поточний метод припускає виконання всього комплексу загальнорозвивальних вправ без зупинок. Показ і назва вправи здійснюються в ході виконання вправ.

Слово «ОСТАННІЙ!» служить сигналом про закінчення вправи, а «МОЖНА!» є командною для початку виконання наступної вправи. При проведенні вправ поточним методом, складаючи комплекс, варто використовувати:

1) знайомі вправи;

2) зручні переходи від однієї вправи до іншої.

Прохідний метод. Вправи виконуються у ходьбі або її різновидах; використовуються стрибки і біг. Для початку виконання вправи виконавча команда подається під ліву ногу: «Вправу почи  НАЙ!». Для закінчення подається команда: «Звичайним – МАРШ!», після чого учні переходять на ходьбу.

Змагальний метод. Учні поділяються на дві команди і виконують загальнорозвивальні вправи роздільним методом. За сигналом вони швидко міняються місцями і продовжують виконання вправ. Виграє команда, яка швидше зайняла свою позицію і більш злагоджено і чітко виконувала вправи.

Ігровий метод. Частіше використовується в молодших класах. Для цього вчитель вигадує ігри. Наприклад, учитель показує м'яку іграшку (ведмедя) і повідомляє: «До нас прийшов ведмедик і приніс лист. Учитель розкриває конверт і читає: «Дорогі друзі, я пройшов довгий шлях для того, щоб подивитися, яку зарядку ви робите вдома» (має бути попереднє домашнє завдання). Можливі також ігри на спортивну тематику: «Розминка на Олімпійських іграх”, „Змагання з якого-небудь виду спорту” тощо.

Основна частина уроку

В основній частинi уроку учні виконують вправи, що вимагають від них значних фізичних і вольових зусиль, а також опановують вправи, складні за координацiєю.

Завдання основної частини уроку:

• формування спеціальних і життєвонеобхідних рухових навичок;

• розвиток вольових і фізичних якостей учнів.

У цій частині уроку в основному використовуються вправи державної програми з фізичноï культури для учнiв загальноосвітніх шкіл, роздiл «Гімнастика».

Залежно від завдань, умов, складу і підготовленості учнів використовуються такi засоби: вправи на гімнастичних приладах; вправи в лазінні, переповзанні, рівновазі, метанні, підніманні та перенесенні ваги; акробатичні вправи; вправи на допоміжних приладах та приладах для розвитку рухових якостей і розучування вправ в полегшених варіантах. Окрім того, у цій частині уроку широко використовуються підготовчі і пiдвiднi вправи, а також вправи для підвищення фізичної підготовленості учнів.

Загальні вимоги до проведення основноï частини уроку:

• чітке уявлення учнiв про технiку виконання вправи;

• доступність виконання вправ для кожного учня;

• підвищення якості виконання вправи при кожному черговому повторенні;

• оптимальна кількість повторень заданих вправ;

• безпека виконання вправ.

Для реалізації загальних положень викладач має вміти:

• користуватися різними способами інформування учнів про вправу;

• надавати допомогу учням;

• аналізувати помилки, помічати й усувати ïх;

• вчасно застосовувати страховку і допомогу, гарантувати безпеку.

На уроках гiмнастики використовуються такi способи інформування учнiв про вправи:

Показ. Викладач акцентує увагу на головних компонентах техніки: уповільнено, із зупинками, з кількаразовим повторенням одного компонента руху.

Пояснення. Якщо передбачається показ вправи, то розповідати потрібно не про те, що робити, а про те, як і чому саме так треба робити.

Наочні засоби. Малюнки, схеми, фотографії, кiнограми, відеоматеріал.

Для успiшного навчання вправам педагогу слiд надавати допомогу учням і дотримуватись певних мір безпеки.

Дотримання нормального режиму уроку і правильний підбiр вправ є найважливішими умовами безпеки проведення уроку. Крім цього необхідно ретельно готувати місця занять і дуже добре володіти прийомами страховки та допомоги. При першій спробі виконання нової вправи треба страхувати кожного учня. Надалі страховку можна застосовувати лише при необхідності.

Для успішного і безпечного засвоєння вправи у гiмнастицi широко використовуються пiдвiднi вправи.

Іноді вчитель звуковими сигналами може задати ритм дій.

Для підвищення якості виконання вправ при кожній черговій спробі необхідно щоразу оцінювати дії учня і ставити перед ним конкретні, по можливості вузькі завдання.

Пiд час проведенні окремих видів гiмнастичних вправ основної частини уроку застосовуються такі методи органiзацiï дiяльностi учнiв:

• фронтальний;

• груповий;

• круговий;

• індивідуальний.

Фронтальний метод – це коли учні виконують одночасно однакове завдання під керівництвом учителя. Звичайно при такому методі проведення основної частини уроку засоби, що застосовуються, порівняно прості. Учнi виконують знайомі вправи, не пов'язані з небезпекою.

При груповому методі клас ділиться на групи для виконання вправ на різних приладах або виконання різних рухових завдань (акробатичні вправи, вправи в рівновазі, метання у цiль і т. д.). Пiсля виконання запланованого кожна група переходить до iншого виду дiяльностi.

При круговому методі виконуються комплекси рухових завдань безперервно або з незначною перервою, що пов'язано з переходом до іншого приладу або вправи. Вправи виконуються послiдовно на кожнiй „станцiï” з заданим дозуванням (за часом або кiлькiстю разiв).

При індивідуальному методі вчитель дає завдання кожному учневі для самостійного виконання. Цей метод застосовується в основному на секційних заняттях.

Слiд пам'ятати, що на уроці вирішується одне завдання з навчання новій вправі. Вирішувати його слід у такій послідовності:

1. Назвати вправу.

2. Показати ïï.

3. Пояснити техніку виконання (акцент на основній фазі).

4. Знову показати вправу.

5. Показати прийоми допомоги і страховки.

6. Дозволити виконати першу спробу.

7. Інформувати про помилки, в тому числі і того, хто страхує.

8. Дозволити чергову спробу виконання вправи.

Заключна частина уроку.

Загальні завдання спрямовані на більш швидке відновлення учнів:

• поступове зниження рухової діяльності учнів;

• створення сприятливих умов для приведення організму учнів у відносно спокійний стан;

• підбиття підсумків уроку;

• пояснення домашніх завдань;

• виконання гімнастичних процедур.

Виконання гімнастичних вправ майже завжди пов'язано з деяким ризиком. Вольові зусилля учня для придушення почуття непевності стомлюють його психіку. Отже, потрібна розрядка, яку з успіхом можна провести в заключній частині.

Засоби:

• заспокійливі вправи – малорухомі ігри, легкий біг, ходьба, вправи на розслаблення м'язів, дихальні вправи;

• відволікаючі вправи – вправи на увагу, музичні завдання;

• вправи, що сприяють підвищенню емоційного стану учнів: ігри й естафети, танцювальні рухи. Ці вправи варто проводити енергійніше, бадьоріше, у гарному темпі.

Підбиття підсумків. Підбиваючи підсумки, педагог має висловити своє враження від заняття: оцінити дисципліну учнів, їхню активність, очікуваний і фактичний результати уроку, виставити оцінки учням. Домашнє завдання давати разом з інформацією про самостійну роботу.