Тема 3. Державне регулювання соціального страхування План

3.1. Фінансові та організаційні засади загальнообов‘язкового державного соціального страхування

3.2. Фінансовий механізм регулювання соціального страхування

3.1. Фінансові та організаційні засади загальнообов‘язкового державного соціального страхування

Державне регулювання – це важливий елемент управління соціальним страхуванням, формуванням та використанням коштів державних соціальних фондів.

Метою державного регулювання у сфері загальнообов‘язкового державного соціального страхування є:

• проведення єдиної політики держави в цій сфері;

• забезпечення реалізації прав громадян на загальнообов‘язкове державне соціальне страхування;

• створення умов для ефективного функціонування соціального страхування;

• забезпечення дотримання суб‘єктами соціального страхування вимог законів, інших нормативно-правових актів;

• адаптація системи соціального страхування до міжнародних стандартів.

Державне регулювання соціального страхування полягає у:

• розробці та прийнятті системи законодавчих, нормативно-правових актів, що регламентують відносини в цій сфері;

• щорічному перегляді та затвердженні розмірів страхових внесків, норм, нормативів з урахуванням поточної економічної та соціальної ситуації;

• перегляді видів та розмірів соціальних виплат з метою покращання матеріального забезпечення громадян;

• встановленні вимоги щодо створення страхових резервів з метою забезпечення своєчасності та повноти соціальних виплат;

• державному фінансовому контролі за дотриманням законодавства щодо формування доходів соціальних страхових фондів та цільового використання їх коштів;

• контролі та нагляді за діяльністю центральних та територіальних органів державних соціальних фондів, їх взаємодією з іншими суб‘єктами.

Державне регулювання передбачає створення та функціонування відповідного фінансового механізму, який повинен бути спрямований на раціональне управління рухом фінансових ресурсів та формування фінансових відносин, що виникають у процесі утворення та використання страхових фондів.

В Україні найбільшого розвитку і відповідного правового оформлення набуло загальнообов‘язкове державне соціальне страхування.

Загальнообов‘язкове державне соціальне страхування – це законів і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Право на забезпечення за загальнообов'язковим державним страхуванням мають:

- громадяни України;

- іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування громадян України ґрунтується на таких принципах:

- законодавче визначення умов і порядку його здійснення;

- обов'язковість страхування осіб, що працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадян — суб'єктів підприємницької діяльності;

- надання права отримання виплат із загальнообов'язкового державного соціального страхування особам, зайнятим підприємницькою, творчою діяльністю тощо;

- обов'язковість фінансування страховими фондами (установами) витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, у обся­гах, передбачених законами з окремих видів загально­ обов'язкового державного соціального страхування;

- солідарність та субсидування;

- державне гарантування реалізації застрахованими громадянами своїх прав;

- забезпечення рівня життя, не нижчого за прожитковий мінімум, встановлений законом, шляхом надання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, які є основним джерелом існування;

- цільове використання коштів загальнообов'яз­кового державного страхування;

- паритетність представників усіх суб’єкти.

Державне соціальне страхування, залежно від страхового випадку поділяється на такі види:

• пенсійне страхування;

• страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

• медичне страхування;

• страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинило втрату працездатності;

• страхування на випадок безробіття.

Суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування є:

- застраховані громадяни, тобто фізичні особи на користь яких здійснюється цей вид страхування;

- страхувальники (роботодавці та застраховані особи).

Роботодавцями вважаються:

1) власники підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і фізичні особи, які використовують найману працю;

2) власники розташованих в Україні іноземних підприємств, установ та організацій (у т.ч. міжнародних), філій та представництв, які використовують працю найманих працівників, якщо інше непередбачено міжнародними договорами ухваленими Верховною Радою України;

3) страховики, роль яких виконують цільові фонди з:

пенсійного страхування;

медичного страхування;

страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

- страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

- страхування на випадок безробіття;

Страхові фонди — це некомерційні самоврядні організації, які не можуть займатися іншими видами діяльності, окрім тієї, заради якої їх створено, та не мають права використовувати свої кошти для цілей, відмінних від тих, що визначають їхню страхову діяльність.

Кошти цільових страхових фондів не включаюся до складу Державного бюджету України.

Усі застраховані громадяни є членами відповідних: страхових фондів залежно від виду соціального страхування. Управління страховими фондами здійснюється на паритетній основі державою та представниками суб'єктів соціального страхування.

Об'єктом загальнообов'язкового державного страхування є страховий випадок — подія, із настанням якої у застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг

Управління соціального страхування включає такі види діяльності: планування, акумуляція та облік коштів, нарахування та виплата матеріального забезпечення, звітність, контроль, розгляд спірних питань.