1.3. Основні завдання та показники соціальної політики

Соціальна політика має бути адекватною стану економіки, сприяти виходу з кризи, забезпечити дотримання мінімально необхідних стандартів життєвого рівня населення. Водночас заходи соціальної політики спрямовуються на збереження та відтворення трудового потенціалу народу, утвердження необхідної мотивації продуктивної праці, запобіганню масовому безробіттю.

Для реалізації цих складових соціальної політики потрібна реалізація таких завдань:

• утворення необхідних умов для поліпшення кожним трудівником свого добробуту за рахунок особистого трудового і страхового внеску, підприємництва та ділової активності; заходи щодо нарощування фонду споживання, стимулювання ефективного платоспроможного попиту;

• перехід від чинної моделі організації заробітної плати, що зорієнтована на низьку ціну робочої сили і високу частину безкоштовних соціальних послуг до нової моделі, яка передбачає високу ціну робочої сили і платне задоволення відповідних послуг, що дасть можливість зменшити тиск на бюджет і забезпечення більшої впевненості і сплачуваності праці.

• відновлення регулюючої функції мінімальної заробітної плати, яка не може бути нижчою за офіційно встановлену межу малозабезпеченості, з поступовим підвищенням мінімальної заробітної плати до 60% від середньої заробітної плати у народному господарстві;

• нагромадження необхідних фінансових ресурсів для здійснення відповідної допомоги по безробіттю, для збереження робочих місць у процесі роздержавлення та приватизації, стимулювання розвитку малих підприємств, запровадження системи громадських робіт, перекваліфікація осіб, що втратили роботу, для виконання програми захисту малозабезпечених, багатодітних і неповних сімей, непрацюючих пенсіонерів, інвалідів із щомісячним індексуванням грошових виплат зазначеним категоріям населення відповідно до фактичних темпів інфляції;

• забезпечення справедливої системи пенсійних виплат з урахуванням трудового внеску кожної конкретної особи;

• сприяння розвитку благодійних організацій, шляхом морального та фіскального стимулювання населення;

• захист інтелектуального потенціалу населення, його ефективне використання і примноження;

• підтримка духовної сфери, освіти, науки і культури, стимулювання недержавних закладів освіти, науки, культури;

• здійснення заходів із соціальної адаптації молоді до умов ринкової економіки;

• збереження у процесі приватизації профілю установ соціального призначення, що знаходяться на балансі державних підприємств, організацій, та їх передача органам місцевої влади;

• проведення активної економічної політики.

Показниками результативності соціальної політики є рівень і якість життя населення.

Під рівнем життя населення слід розуміти міру задоволення матеріальних, духовних і соціальних умов життя. Основними елементами рівня життя є рівень і структура споживання матеріальних благ (продуктів харчування та непродовольчих товарів); рівень споживання послуг установ побутового обслуговування, охорони здоров‘я, освіти, культури, соціального забезпечення, фізичної культури, рівень забезпечення житлом.

Для оцінки рівня життя населення використовуються такі показники:

- прожитковий мінімум;

- величина вартості;

- прожиткового мінімуму;

- вартісна величина „споживчого кошика” продуктів харчування;

- межа малозабезпеченості; мінімальна заробітна плата та мінімальна пенсія;

- тощо.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ:

1. Сутність та поняття соціальної політики. Мета соціальної політики.

2 Система соціального захисту та соціальних гарантій населенню.

3. Права та свободи громадян України.

4. Основні завдання соціальної політики.

5. Показники соціальної політики

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ:

1. Соціальна політика це:

а) цілі і завдання, цілі й завдання, що їх ставлять суспільні класи, партії у боротьбі за свої інтереси; методи і засоби досягнення цих цілей і завдань;

б) це діяльність органів державної влади та державного управління, спрямована на забезпечення добробуту країни;

в) діяльність органів державної влади і державного управління, яка відображає суспільний лад і економічну структуру країни.

2. Для прогнозування рівня життя населення використовують такі показники:

а) мінімальний споживчий бюджет;

б) рівень забезпечення житлом;

в) рівень охорони здоров’я;

г) мінімальна пенсія;

д) всі відповіді правильні.

3. Мінімальна заробітна плата це:

а) визначений державою нижній граничний рівень особистого достатку, згідно якого особа може підтримувати своє фізичне існування;

б) вартісна оцінка набору прожиткового мінімуму;

в) гарантована щомісячна грошова виплата, що надається громадянам після досягнення ними певного віку;

г) правильної відповіді немає.

4. Прямі напрями соціального регулювання

а) створення робочих місць;

б) регулювання оплати праці;

в) утримання непрацездатного населення, субсидії, трансферти;

г) кредитування оподаткування;

д) всі відповіді вірні.

5. При складанні соціального бюджету України за джерелами фінансових надходжень соціальні витрати поділяються на :

а) витрати, що фінансуються за рахунок бюджетних витрат;

б) витрати, що фінансуються за рахунок страхових внесків;

в) витрати, що фінансуються за рахунок економічних суб‘єктів;

г) всі відповіді правильні.

6. Соціальна політика–це:

а) діяльність органів державної влади та державного управління, спрямована на забезпечення допомоги населенню країни;

б) діяльність органів державної влади та державного управління, спрямована на забезпечення соціальних пільг населенню;

в) діяльність органів державної влади та державного управління, спрямована на забезпечення добробуту населення країни.