Тема 9. Шляхи удосконалення соціального страхування

9.1. Проблеми соціального страхування в Україні

9.2. Шляхи удосконалення системи соціального страхування

9.1. Проблеми соціального страхування в Україні

Можна стверджувати, що є усі передумови для функціонування стійкої фінансової системи з надання матеріального забезпечення і соціальних послуг громадянам при настанні страхових випадків, передбачених чинним законодавством, за рахунок страхових внесків страхувальників-роботодавців та застрахованих осіб – найманих працівників, забезпечення ефективного управління соціальними страховими фондами, встановлення дієвого контролю за цільовим використанням страхових коштів. Ці передумови базуються на досвіді багатьох європейських країн, нормах конвенцій Міжнародної Організації Праці, Європейського соціального Кодексу.

Профспілки, держава та роботодавці, як соціальні партнери в управлінні соціальним страхуванням, приділяють значну увагу ефективній роботі фондів соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, на випадок безробіття, пенсійного страхування. Але поряд з позитивними результатами в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування має місце низка проблем як у нормативно-правовому забезпеченні, так і в практичній роботі цільових соціальних страхових фондів.

Основними проблемами, які потребують вирішення у найближчий час, є безумовно, незабезпеченість конституційних соціальних гарантій: встановлення розмірів мінімальних страхових виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням нижче прожиткового мінімуму, зокрема, допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та у зв’язку з безробіттям; спрямування страхових коштів на фінансування невластивих витрат, які звужують можливості фондів щодо подальшого посилення рівня платоспроможності, матеріального забезпечення та надання соціальних послуг застрахованим особам. Порушуються також основні принципи формування розмірів страхових внесків, які встановлюються без достатнього правового й економічного обґрунтування та не враховують вимоги законів при наданні матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам, що призводить до фінансової нестабільності роботи страхових фондів.

Досі не відпрацьовано механізм економічного стимулювання роботодавців у здійсненні заходів профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань, суть якого полягає у запровадженні знижок (стимулювання високих показників безпеки на виробництві) та надбавок (штрафи за високий рівень травматизму, професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці) до страхових тарифів.

Для запобігання негативним наслідкам необхідно законодавчо врегулювати і зробити однаковою базу для обрахування соціальних внесків, всі страхові виплати забезпечувати безпосередньо через каси фондів, а не в рахунок страхового внеску через каси страхувальника.

У країнах, де існують органи, що забезпечують збір єдиного соціального внеску, всі страхові виплати здійснюються через відповідні страхові каси, а страхувальник не здійснює виплат за рахунок страхових внесків. Такий підхід значно спрощує процедуру контролю за сплатою внесків.

Окремої уваги потребує питання соціального медичного страхування. Адже відомо, що можливості соціального захисту громадян України у період хвороби фактично знаходяться у критичному стані. Певні категорії громадян за відсутності коштів на сплату медичних послуг не отримують належної медичної допомоги.

Таким чином, система соціального страхування в Україні має недоліки і не повною мірою відповідає новим реаліям ринкової економіки. Вона потребує глибокої трансформації, кардинальної зміни відносин у цій сфері.