8.2. Становлення та розвиток медичного страхування в Україні

Ситуація, що склалась в охороні здоров‘я є найгострішою в України. Тисячі хворих громадян не мають можливості отримати безоплатну медичну допомогу, яку їм гарантує Конституція України. Громадянами оплачується все: ліки, витратні матеріали, діагностичні заходи і навіть госпіталізація. При цьому, вкрай низька оплата праці медичних працівників інколи не забезпечує навіть мінімального прожиткового рівня. Таке положення змінило морально-етичне ставлення медичних працівників до пацієнтів, вимусило їх кидати професію, шукати інші джерела доходів або вимагати з хворих доплату за свою працю. Крім того, медики за браку медичного забезпечення в закладах охорони здоров’я не мають можливості надавати адекватну медичну допомогу пацієнтам, відповідно до вимог сучасної медичної науки та належної медичної практики.

Ресурси медичної галузі, майже повністю знаходиться в умовах планового державного управління. Проте, більшість галузей економіки працює за ринковими механізмами. Принципи фінансування галузі, за останні роки, змінились з принципів „фінансування „ліжко-дня” до принципу „фінансування „на утримання закладу”.

За даними аналітичних досліджень Рахункової палати України, видатки державного та місцевих бюджетів, спрямовані на охорону здоров‘я, не завжди використовуються за призначенням та ефективно, в наслідок чого створюються умови для зловживань, що негативно відображається на якості надання медичної допомоги.

Представники всіх гілок влади, науковці, фахівці, громадськість вважають, що перехід до страхової медицини є єдиним засобом покращення ситуації в охороні здоров’я, про це також свідчить і світовий досвід, який доказує, що ефективність медичної допомоги неухильно зростає при застосування страхових механізмів.

Відповідно до Конституції, Україна є соціально спрямованою державою. Так в державах із соціальною, ринковою економікою наповнення фінансів формуються за рахунок солідарних систем, які стають основним джерелом фінансування систем охорони здоров’я. Концепція солідарності має цілий ряд історичних коренів і визначає згуртованість із метою зведення та парозподілу ризиків, а термін “солідарність” використовується для визначення систем соціального захисту. Солідарні системи є інструментом соціальної політики, однак такі системи, хоча і мають окремі загальні риси по різному використовуються у світовій практиці. Тому не можна знайти у світі абсолютно схожі системи медичного забезпечення.

В Україні на сьогодні існує система державного соціального солідарного медичного забезпечення заснованого на перерозподілі органами державної влади та місцевого самоврядування податкових надходжень на користь медичного забезпечення. Однак держава не в змозі, не тільки виділити достатньо фінансів для забезпечення якісного лікування, а і ефективно використати ці кошти. Для врегулювання суспільних відносин у системі охорони здоров’я необхідно: по-перше - створити умови для додаткового фінансування, по-друге - забезпечити цільове використання такого джерела і по-третє - створити механізми для ефективного використання коштів.

В умовах розвитку ринкових відносин в Україні на перший план виходять правові і економічні стимули, які повинні відігравати головну роль у наданні медичних послуг. Запровадження медичного страхування, формування на його основі нових форм і методів розрахунків за надану медичну послугу на цивільно-правових засадах, за участю контролюючої функції страхового посередника, надасть можливість розвитку нових відносин в охороні здоров’я, які сформують інші умови для вирішення багатьох питань, які накопичувались рокам. Зокрема це питання, що стосуються прав пацієнтів та соціального і професійного захисту медичних працівників, питання пов’язані з новими підходами до статусу закладів охорони здоров’я, до ролі медичного самоврядування, а також питання що визначають роль громадськості у розвитку системи охорони здоров’я.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ:

1. Поняття медичного страхування та форми його проведення

2. Обов‘язкова форма медичного страхування

3. Добровільна форма медичного страхуванн

4. Стан розвитку медичного страхування в Україні

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ:

1. Соціальна система фінансування охорони здоров'я базується на внесках:

а) підприємців;

б) працівників;

в) на самих лише державних субсидіях.

2. У якому співвідношенні перебувають страхова медицина і медичне страхування?

а) не пов'язані між собою;

б) медичне страхування - це складова страхової медицини;

в) страхова медицина - це складова медичного страхування

3. Обов'язкова форма медичного страхування передбачає, що сплата страхових внесків покладається на:

а) роботодавців;

б) працівників;

в) всіх застрахованих.

4. Суб'єкти обов'язкового медичного страхування:

а) страховики;

б) вигодонабувачі;

в) застраховані.

5. Медична установа як суб'єкт обов'язкового медичного страхування повинна:

а) мати лише ліцензію на право надання медичних послуг у системі обов'язкового медичного страхування;

б) пройти саму тільки акредитацію на відповідність установленим професійним стандартам;

в) мати ліцензію на право надання медичних послуг у системі обов'язкового медичного страхування і пройти акредитацію на відповідність установленим професійним стандартам.

6. Договір добровільного медичного страхування може бути:

а) індивідуальним;

б) колективним;

в) лише індивідуальним.

7. При укладенні договору добровільного медичного страхування програма страхування обирається:

а)страховиком;

б) страхувальником;

в) лише застрахованим.

8. Страхові внески, які сплачуються страхувальником згідно з договором добровільного медичного страхування, залежать:

а) від строку страхування;

б) фінансових можливостей страхувальника;

в) програми медичного страхування.

9. Страхова організація не відшкодовує вартості медичних послуг, наданих застрахованому медичною установою, якщо сталося таке:

а) умисне заподіяння страхувальником тілесних пошкоджень самому собі;

б) одержання медичних послуг, які не передбачені договором;

в) тимчасові фінансові проблеми страховика.