7.3. Види пенсій, пільги та допомоги
У численній правовій літературі підкреслюється саме регулярність, систематичність, періодичність та інші властиві пенсіям риси, які визначають їхню правову природу, та дається тлумачення тих випадків, які надають право на отримання відповідної пенсії. Не існує однозначності в розумінні того, чи є пенсія винагородою, чи компенсацією за попердню трудову діяльність. Є наукові підходи вважати пенсію як соціально-аліментарний чи безеквівалентний платіж. Однак у світовій практиці закріпився поділ видів пенсій на трудові (які випливають з природи працездатності людини та її трудовідносин з конкретним працедавцем) та соціальні (які не пов'язані із трудовим стажем особи, але з огляду на досягнення нею встановленого пенсійного віку чи інвалідності, є певною безеквівалентною соціальною виплатою). За загальнообов’язковою системою державного пенсійного страхування передбачається призначення пенсійних виплат із солідарної системи пенсійного страхування та довічних пенсій за рахунок коштів, які акумулюються у Накопичувальному фонді та обліковуватимуться на особовому рахунку застрахованої особи в базі даних персоніфікованого обліку Пенсійного фонду.
Рис. 7.1. Види пенсій, які передбачені загальнообов’язковою системою
державного пенсійного страхування
Пенсією за віком називають таку пенсію, яка надається з досягненням певного пенсійного віку (у правничій літературі замість терміну пенсійний вік, вживається у кожному відповідному випадку вік, із досягненням якого призначається пенсія за віком) та одночасною наявністю необхідного трудового стажу. Право на пенсію за віком невід'ємно пов'язане з трудовою діяльністю людини в суспільному виробництві.
Пенсія за віком є основним джерелом засобів існування для більшості літніх громадян, тому перед пенсійною системою стоять три основні мети:
захист від бідності в літньому (непрацездатному) віці;
надання гарантованого доходу після завершення трудової діяльності, розмір якого пропорційний сумі заробітку перед виходом на пенсію;
захист цього доходу від подальшого зменшення абсолютного та відносного рівнів життя в результаті інфляції) та зростання середньої заробітної плати.
Пенсія за віком суттєво відрізняється від інших видів пенсійного забезпечення. На відміну від пенсій з інвалідності призначення пенсій за віком не залежить від фактичного стану працездатної особи (частина пенсіонерів за віком зберігає відповідний стан працездатності та продовжує трудові відносини із своїми працедавцями). Різниця в отриманні пенсій за віком та за вислугу років полягає в тому, що право на призначення останньої пенсії не передбачає досягнення особою певного віку.
Пенсії диференціюються на окремі підвиди залежно від умов праці, тривалості трудового стажу, спеціальних юридичних підстав та розміру цих пенсій на:
пенсії за віком;
на загальних підставах;
пільгові;
на спеціальних юридичних умовах.
Особливість пільгового пенсійного забезпечення за віком полягає у можливості вийти на пенсію за віком або в більш молодому віці (при загальній незмінності тривалості трудового стажу), або при одночасному зниженні вимог як до віку, так і тривалості трудового стажу працівника. Законодавством встановлено коло осіб, яким надається право на пільгові пенсії за віком. До них відносять громадян, потерпших від наслідків катастрофи на ЧАЕС; працівників, зайнятих на роботах з особливо шкідливими й тяжкими умовами праці, — список № 1 виробництв, робіт, посад і показників; працюючих на інших роботах із шкідливими та тяжкими умовами праці - список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників; працівників, зайнятих на підземних та відкритих гірничовидобувних роботах та металургії, учасників та інвалідів війни, багатодітних матерів та матерів-інвалідів з дитинства; певних категорій жінок-працівниць (які працювали у текстильному виробництві, механізаторами, чи були зайняті на окремих роботах у сільському господарстві) та ряду інших категорій громадян.
За особливими показниками стану здоров'я пенсія за віком на пільгових умовах призначається громадянам - хворим гшофізарним нанізмом (ліліпутам) та диспропорційним карликам), а також інвалідам по зору І групи.
Важливою нормою пенсійного забезпечення є пенсія за певного стажу, розмір якої пропорційний реально відпрацьованому трудовому стажу.
Пенсії з інвалідності слід визначити як грошові виплати неповносправним, які мають відповідну групу інвалідності, що супроводжується повною чи частковою втратою працездатності внаслідок трудового каліцтва, професійного чи загального захворювання або ж інших причин.
Ці пенсії призначаються на тривалий час чи безстроково особі, котра втратила працездатність, та виплачуються в грошовій формі, їх розмір залежить від заробітку інваліда та обумовлений трудовою діяльністю людини чи іншими причинами. Підставою для призначення вищезазначеної пенсії є чітко виражена непрацездатність особи, а саме встановлення медико-соціальною експертною комісією, відповідної групи інвалідності. Скерування хворих на огляд до МСЕК надає лікувально-консультаційна комісія (ЛКК) відповідної лікувальної установи Міністерства охорони здоров'я України.
Встановлення групи інвалідності (їх є три) стає юридичним фактом для визначення розмірів пенсій з інвалідності. Важливе значення для цього виду пенсійного забезпечення мають конкретні причини інвалідності, якими можуть бути:
загальне захворювання;
трудове каліцтво чи професійне захворювання;
інвалідність з дитинства;
поранення, контузія чи каліцтво, отримані під час захисту Батьківщини чи виконанні інших обов'язків військової служби чи при підтриманні громадського правопорядку;
захворювання, пов'язане з перебуванням на фронті чи отримане під час виконання обов'язків військової служби;
каліцтво, отримане внаслідок нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби чи підтримання громадського порядку;
• трудове каліцтво чи професійне захворювання, пов'язане з наслідками катастрофи на ЧАЕС.
Враховуючи ці причини, вирізняють два підвиди пенсій з інвалідності:
пенсії з інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання;
пенсії з інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі не пов'язаного з роботою) та інвалідності з дитинства.
Правом на перший підвид пенсій користуються особи, які працюють у порядку трудових відносин на всіх виробництвах незалежно від форм власності та охоплені обов'язковим державним соціальним страхуванням. У разі коли каліцтво чи професійне захворювання спричинили ушкодження здоров'я особи, яка не підлягала вищезазначеному страхуванню, відповідальні за заподіяну шкоду зобов'язані компенсувати потерпілому витрати, пов'язані з відновленням його здоров'я та збитками викликаними втратою (чи зменшенням) працездатності. До трудового каліцтва належить не лише каліцтво, отримане під час виконання трудових функцій, але й інші нещасні випадки, перераховані ст. 26 Закону України "Про пенсійне забезпечення". До професійних захворювань належать такі захворювання, причиною яких є шкідливий вплив умов трудового процесу, притаманних конкретній професії. Перелік таких захворювань регламентований Списком професійних захворювань та інструкцією з його застосування.
Пенсії з інвалідності від загального захворювання встановлюються у всіх випадках, коли настання інвалідності не обумовлене іншими вищеперерахованими причинами. Для призначення цієї пенсії, на відміну від пенсії з інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання, необхідний стаж роботи (статті 25,34 Закону України „Про пенсійне забезпечення"). Для осіб, які стали інвалідами внаслідок загального захворювання в період роботи чи її припинення до досягнення двадцятирічного віку, пенсії, як виняток, призначаються без стажу трудової діяльності.
Хоча неодмінною умовою виникнення права на пенсію з інвалідності є факт настання інвалідності, не завжди ця умова вважається єдиною підставою для призначення таких пенсій військовослужбовцям і особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, потерпілим в Чорнобильській катастрофі або під час виконання громадянського обов'язку, учням, студентам, аспірантам, ординаторам, слухачам факультетів та курсів підвищення кваліфікації, а також працівникам за неповного стажу роботи. Досить важливу роль при цьому відіграють і інші додаткові чинники, визначені законодавством.
Пенсії у разі втрати годувальника надаються з необхідністю матеріального забезпечення непрацездатних членів сім'ї, які знаходились на утриманні померлого. Цей вид пенсії розглядається як самостійний і являє собою щомісячні пенсійні виплати, які призначаються непрацездатним членам сім'ї померлого (від загального захворювання, в результаті наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС, від трудового каліцтва чи професійного захворювання, від причин, пов'язаних із проходженням військової служби чи виконання службових обов'язків, з підтримання громадського порядку тощо), які знаходяться на його утриманні, у розмірах, котрі диференційовані із попереднім заробітком.
При цьому ці пенсії малолітнім дітям померлого призначаються незалежно від того, чи були вони на його утриманні. Так само батьки та другий із подружжя, які раніше не були на його утриманні, також набувають право на пенсію, якщо згодом втрачають джерела засобів для існування. Утриманцями вважаються ті члени сім'ї померлого, що були на його повному утриманні або отримували від нього допомогу, яка була для них постійним та основним джерелом засобів для існування.
Пенсії за вислугу років являють собою щомісячні виплати з Пенсійного фонду України та інших джерел фінансування, що призначаються довічно в розмірі, співвіднесеному з попередніми заробітками (винагородою) особам, які мають установлений законом спеціальний стаж - вислугу років. Вислуга років - це особливий вид спеціального стажу (вислуга термінів служби) окремих категорій працівників, який передбачає пільгове пенсійне забезпечення у зв'язку з втратою професійної працездатності й виходом на пенсію до настання віку, який дає право на пенсію за віком.
Пенсію за вислугою років слід вважати як відповідну компенсацію працівнику втраченої працездатності за спеціальністю, яка виступає в отриманні права на відповідні конкретні види пільг і переваг (додаткові грошові виплати, пенсії та відпустки).
Перелік державних органів, установ, підприємств, організацій та посад, служба чи праця в яких надає право на пенсію за вислугою років, а також тривалості цих вислуг та правила їх нарахування встаноатюються для кожної окремої категорії осіб:
військовослужбовців і працівників органів внутрішніх справ,
суддів та працівників прокуратури і митних органів;
окремих категорій спеціалістів народного господарства.
Впровадження пенсій за вислугу років зумовлене специфікою певних професій, подальша робота (чи служба) за якими не завжди можлива (чи доцільна) через реальні вікові зміни працівників, переважно негативна (служба в армії чи цивільній авіації, творча діяльність артистів балету, майстерність спортсменів міжнародного класу тощо).
Пенсії для військовослужбовців та працівників органів внутрішніх справ призначаються за наявності певної вислуги років служби, як правило, незалежно від віку, інколи - в сукупності із віком та іншими обставинами (хворобою, структуризацією, скороченням штату формувань тощо).
Судді, працівники прокуратури та митних органів отримують право на пенсію за наявності вислуги років - спеціального стажу на зазначених законодавством посадах при умові, як правило, досягнення певного віку. Вищезазначені категорії працівників, які були звільнені з посади у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, чи здійсненням корупційного діяння, позбавляються права на отримання відповідних пільгових пенсій і їм призначається пенсія за віком на загальних підставах.
Пенсії за вислугу років окремим працівникам авіації і льотно-випробовувального та льотно-диспетчерського складів та окремим працівниками інших галузей народного господарства, перелік яких встановлено статтями 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", призначаються не лише за наявності певного стажу роботи за спеціальністю в певній галузі народного господарства, але й в окремих випадках з досягненням відповідного віку.
Соціальні пенсії були вперше введені в законодавство про соціальне забезпечення Законом Союзу РСР "Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР" з 1 січня 1991 р. та подалі удосконалені Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Соціальна пенсія - це щомісячні виплати з Пенсійного фонду України, які призначаються непрацюючим, непрацездатним громадянам, котрі не мають права на трудову пенсію.
На відміну від трудових пенсій, розмір яких визначається трудовим стажем, попереднім заробітком та умовами праці працюючого, соціальні пенсії враховують лише соціальну незахищеність громадян. Розмір цих пенсій диференційований і становить від 30 до 200 % мінімальної пенсії за віком.
Право на отримання соціальної пенсії визначається за суб'єктивною ознакою категорій отримувачів пенсії (особи, котрі досягли пенсійного віку, неповносправні усіх трьох груп інвалідності, інваліди з дитинства тощо) та об'єктивною причиною відсутності права на отримання трудової пенсії.
До осіб, які мають право на отримання соціальної пенсії належить:
інваліди І та II груп (у тому числі інваліди з дитинства) і інваліди III групи;
особи, котрі досягли пенсійного віку, однак не були у трудових відносинах;
діти, які не досягли 18-річного віку чи старші за цей вік, якщо вони стали інвалідами до виповнення їм 18 років, у разі втрати годувальника;
діти-інваліди у віці до 16 років.
На даний час ще значна частина населення України користується пільгами. Це не лише пільги, які законодавчо закладені в пільгові умови, що є в пенсіях за віком, пенсіях за вислугу років чи пенсіях з інвалідності, а пільги, пов'язані із оплатою житлово-комунальних послуг, електро- та теплоносіїв, користуванням пасажирським транспортом та засобами зв'язку. Багато категорій пільговиків користувались правом на купівлю певних товарів (в т.ч. автомобілів) за зменшеними цінами, безкоштовним лікуванням (чи протезуванням), можливістю безоплатно відпочивати в санаторіях та будинках відпочинку. Пільги отримували не лише пенсіонери та інваліди, але й працюючі громадяни (працівники прокуратури, слідчих органів, міліції, військовослужбовці та члени їх сімей, судді, митники, народні депутати України та ряд інших). Загалом надання пільг певним категоріям громадян закріплено майже 50 законодавчими актами. В цілому на Україні до 2000 року нараховувалось до 18 мільйонів носіїв пільг. Слід зауважити, що безсистемність та відсутність економічної експертизи, законодавства про пільги призвело до втрати соціальних орієнтирів у визначенні та наданні пільг.
Крім пенсій, вітчизняне пенсійне право передбачає також і інший вид грошових виплат: щомісячні та одноразові допомоги, які є видом державної допомоги певним категоріям населення, котрі мають правові підстави для їх отримання. Призначення та виплати цих допомог проводяться з інших соціальних фондів.
КОНТРОЛЬН ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ:
Стан пенсійного забезпечення в Україні.
Пенсійний фонд України.
Демографічна ситуація в Україні.
Види пенсій, пільги та допомоги. Реформування пенсійної системи України.
Розподільча (солідарна) та накопичувальна моделі пенсійних систем.
Багаторівнева система пенсійного забезпечення.
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ:
1. Приватні пенсії побудовані на:
а) капіталізації коштів цільових фондів;
б) капіталізації коштів місцевих бюджетів;
в) капіталізації коштів застрахованих фізичних осіб;
г) капіталізації внесків та персоніфікації рахунків конкретної застрахованої особи;
д) інвестування коштів роботодавців.
2. Показник демографічного навантаження це:
а) відношення числа працюючих до кількості пенсіонерів;
б) відношення числа пенсіонерів до загальної кількості населення регіону;
в) відношення числа пенсіонерів дочисельності працюючих(платників податків);
г) відношення числа пенсіонерів до чисельності трудоактивного населення;
д) відношення числа працюючих до чисельності сукупної робочої сили.
3. Другий рівень трирівневої системи пенсійного забезпечення надає право:
а) отримувати виплати з пенсійних депозитних рахунків;
б) отримувати довічні пенсії за угодами із страховими компаніями;
в) отримувати виплати із індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунків;
г) отримувати виплати з корпоративних фондів.
4. Пенсійне забезпечення це:
а) прояв пенсійних відносин
б) похідна соціального захисту
в) спосіб організації пенсійного страхування непрацездатних громадян
г) форма матеріального забезпечення непрацездатних громадян
д) альтернатива соціального забезпечення
5. Режим та методи виплати пенсій в Україні регулюються нормативно-правовими актами:
а) Кабінету Міністрів України;
б) Міністерства праці ті соціальної політики України;
в) Міністерства фінансів України;
г) Міністерства зв‘язку України;
д) Пенсійного фонду України.
6. Кошти для реалізації Державної пенсійної програми формуються за рахунок надходжень до Пенсійного фонду України від:
а) власних доходів, місцевих бюджетів та цільових фондів;
б) власних доходів, коштівдержавних та місцевих бюджетів, коштів Фонду сприяння зайнятості населення;
в) власних доходів, коштів державних та місцевих бюджетів, Фондів для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС і сприяння зайнятості населення
г) коштів державних та місцевих бюджетів
д) власних доходів, коштів державних та місцевих бюджетів, Фондів України соціального захисту інвалідівдля здійснення заходів щодо ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС і сприяння зайнятості населення
7. Головними причинами кризи національної пенсійної системи є:
а) низький рівень трудових пенсій та коефіцієнта заміщення доходів;
б) стагнації виробництва, розшарування населення за доходами;
в) стагнації виробництва, зменшення бази оподаткування через скорочення чисельності платників страхових внесків та падіння рівня реальної заробітної плати;
г) стагнації виробництва, зменшення бази оподаткування через скорочення чисельності платників страхових внесків та падіння рівня реальної заробітної плати, зростання демографічного навантаження;
д) стагнації виробництва, зменшення бази оподаткування через скорочення чисельності платників страхових внесків та падіння рівня реальної заробітної плати, позитивне сальдо зовнішньої міграції.
8. Вислуга років це:
а) скорочений страховий термін;
б) особливий вид спеціального стажу;
в) пенсійний вік, який надає право на пільгове пенсійне забезпечення;
г) термін, протягом якого зменшується працездатність;
д) вислуга термінів служби.