Тема 9. Страхування кредитних і фінансових ризиків
9.1. Страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту.
9.2. Страхування ризику непогашення кредиту.
9.3. Характеристика основних організаційних форм страхування кредитів.
9.1. Страхування кредитів проводиться з 1990 року добровільно у двох видах:
добровільне страхування ризику непогашення кредитів (делькредерне страхування);
добровільне страхування відповідальності позичальників за непогашення кредитів (гарантійне страхування).
У першому з них страхувальником виступає кредитор і тому виникає власне страхування фінансового ризику, а у другому - позичальник, що надає цьому страхуванню форму страхової гарантії. Отже, повне розуміння суттєвих сторін страхування кредитів потребує врахування механізму реалізації страхових інтересів сторін - учасниць кредитних відносин у кожному конкретному випадку.
Зокрема, при делькредерній формі організації страхових відносин вірителі (чи кредитори) завжди є у ролі страхувальників, при іншій - страхувальниками виступають дебітори. Таким чином, принципова, хоч і несуттєва відмінність між названими видами страхування кредитів, полягає у тому, хто виконує роль страхувальника, хто виступає ініціатором укладення договору страхування. При першій формі страхувальник, а часто ним є банк, котрий, крім того, є одночасно і застрахованим, безпосередньо захищає свій інтерес з допомогою механізму страхування. Схематично відносини, які складають делькредерну форму страхування кредитів наведено на рис. 9.1.
Кредитор
Позичальник
Застрахований
Страхувальник
Повернення
кредиту
Виплата Страхова
відшкодування премія
Страховик
Рис. 9.1. Взаємовідносини сторін при делькреденому страхуванні.
Ці відносини сторін, крім суто схематичних зв’язків, характеризуються певним переліком обов'язків і прав, які належать реалізувати кожній із сторін:
1) страхувальник (банк):
• отримує страхове відшкодування збитків у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань;
• залишає частину ризику на власну відповідальність (майже 20 відсотків);
• бере зобов'язання щодо кредитів, які страхуються, віддавати їх тільки під звичайний банківський процент;
• стежить та інформує страховика про усі випадки, які сталися з кредитом і боржником, внаслідок яких може змінитися ступінь ризику;
2) страховик (страхова установа):
• вживає санкцій при порушенні страхувальником взятих зобов'язань аж до повної відмови виплати відшкодування при страховому випадку;
• пропонує, як правило, форму договору, типу „загального покриття” страховим захистом;
• залишає за собою право перевірки і самостійного прийняття рішень щодо запропонованих до страхування ризиків;
• переймає від кредитора право подання регресного позову до позичальника.
Делькредерне страхування може здійснюватися у двох варіантах: кредитор страхує усю заборгованість до повернення всіма боржниками; або страхує вибірково страхує заборгованість окремих позичальників.
9.2. При другій формі страхування кредитів страхувальник-боржник захищає право свого фінансиста чи кредитора (вірителя), котрі стають застрахованими сторонами. При гарантійному страхуванні, коли боржник виступає у ролі страхувальника, то застрахованим, як правило, виступає кредитор або навіть кредитор кредитора. Тобто, це страхування є типовим страхуванням “на чужу користь”.
При гарантійному страхуванні виникають взаємовідносини між трьома сторонами: кредитором, на користь якого позичальник має виконати своє зобов’язання та який є застрахованим та бенефіціантом страхової гарантії; позичальник, який повинен повернути борг і виступає страхувальником; гарант – страховик, який гарантує виконання зобов’язань.
При реалізації цієї форми страхування взаємовідносини між сторонами зображено на рис. 9.2.
Надання кредиту
Кредитор
Позичальник
Застрахований
Страхувальник
Виплата Страхова
Страховик
відшкодування
премія
Рис. 9.2. Взаємовідносини сторін при гарантійному страхуванні.
Гарантійне страхування, як і делькредерне, може здійснюватися у двох варіантах: страхування окремої кредитної операції, що потребує страхової гарантії; срахування всіх кредитних операцій в межах угоди про гарантійне страхування.
У групі гарантійного страхування виділяють страхування фінансових гарантій, яке здійснюється у двох варіантах:
а) страхування кредитів, повернення яких гарантується іпотекою чи іншим майном позичальника. Позичальник тут виступає страхувальником і застрахованим в одній особі;
б) страхування кредитів, повернення яких гарантується борговими зобов’язаннями фінансового характеру (облігаціями, векселями, акціями). Його здійснюють самі емітенти, щоб підняти довіру до себе і своїх цінних паперів.
Кожна з наведених форм страхування кредитів (делькредерна або заставна) безумовно повинна бути представлена конкретними видами страхування, зміст яких мусить залежати від форм кредитування та умов надання кредитів. Однак, незалежно від техніко-організаційного механізму здійснення цих страхових операцій, їх економічна суть є настільки єдиною, наскільки близькою є суть тих кредитних і страхових відносин, що лежать в основі страхування кредитів. Тому в усіх випадках суть страхування кредитів зводиться до покриття негативного результату, який кредитори отримують через неплатоспроможність своїх боржників.
9.3. В залежності від різних видів кредитних відносин існують такі форми страхування кредитів: страхування товарних кредитів, страхування кредитів під інвестиції, страхування споживчих кредитів, страхування кредитів, виданих під заставу, страхування кредитів довіри.
Страхування товарних кредитів є операцією делькредерного типу, що передбачає відшкодування втрат, що настали внаслідок невиконання короткотермінових кредитних вимог з товарного постачання і надання послуг. Розвиток кредитних відносин, неплатоспроможність покупців-позичальників, яка зумовлена невигідною кон’юнктурою, нестачею обігових коштів, конкуренцією в галузі, спадом попиту тощо, стимулюють розвиток страхування товарних кредитів. Об’єктом страхування виступає, як правило, весь товарний оборот протягом року.
Продаж товарів може здійснюватися як безпосередньо продавцем покупцеві, так і на умовах факторингу за участю посередника – фактора чи факторного банку. Факторинг буває повний і неповний. За умовами повного факторингу ризик неплатоспроможності боржника лягає на фактора. Тому для продавця бажаним є повний факторинг з переданням ризику торговельної операції на фактора. Тоді фактор може вимагати застахувати ризик неплатоспроможності боржника.
При страхуванні на умовах факторингу страхувальником виступає продавець, а фактор - застрахованим. Страхова сума дорівнює сумі заборгованості, яка має бути сплачена боржником факторові. Договори страхування можуть укладатися на окрему угоду або на усі контракти на підставі генеральної угоди.
Страхування кредитів під інвестиції здійснюється з метою забезпечення повернення кредитів для придбання інвестиційних засобів. Кредити можуть надаватися в товарній формі (коли кредиторами є виробники чи продавці інвестиційних засобів) або в грошовій формі (кредиторами виступають банки чи інші кредитні установи).
Важливим методом кредитування інвестиційної діяльності є лізинг. Виробники, банки чи спеціалізовані лізингові компанії передають основні засоби в оперативний чи фінансовий лізинг за відповідну орендну плату. До складу орендної плати включається надбавка за ризик несвоєчасного внесення орендної плати чи неповернення об’єктів лізингу. З метою забезпечення від можливих втрат лізингодавець страхує лізингову операцію, виступаючи одночасно страхувальником і застрахованим.
Страхування споживчих кредитів здійснюється на випадок неплатоспроможності позичальників, які отримали товарні чи фінансової кредити для невиробничих цілей. У такому випадку страхувальником є, як правило, фізична особа – позичальник. Оскільки основними ризиками неплатоспроможності фізичної особи є ризики фізичного, біологічного та соціального функціонування особи, то технічно страхування споживних кредитів базується на засадах особистого страхування. Страхувальниками можуть виступати також банки, якщо вони надають кредити на умовах почастинного їх погашення (“у розстрочку”).
У випадках, якщо позичальник забезпечуватиме повернення кредиту за допомогою застави нерухомого чи рухомого майна, може здійснюватися страхування кредитів, виданих під заставу. Майно, передане у заставу, піддається небезпеці знищення чи пошкодження, що може призвести до неплатоспроможності позичальника. Тому законодавством покладено на заставодавця обов’язок страхування нерухомих об’єктів та предметів іпотеки, переданих у заставу. Страхувальником тут виступає заставодавець на користь застрахованого (заставодержателя) на повну вартість заставленого майна. Отже, гарантією платоспроможності позичальника і виконання ним своїх зобов’язань перед кредитором служить безпосереднє страхування предметів застави.
Страхування кредитів довіри покликане захистити роботодавців від незадовільних фінансових наслідків, завданих персоналом, який через свої службові обов’язки повинен розпоряджатися матеріальними цінностями. Страховик відшкодує майнові збитки, завдані власникові його довіреними особами шляхом чи в результаті вчинення ними недозволених дій. Отже, це страхування є специфічним видом страхування відповідальності службових осіб.