Тема 7. Сільськогосподарське страхування

7.1. Страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень плодоносного віку.

7.2. Страхування сільськогосподарських тварин.

7.3. Страхування будівель, споруд, сільськогосподарської техніки, машин, транспортних засобів, продукції тощо.

7.1. З метою гарантування економічної та продовольчої безпеки держави, створення сприятливих умов для розвитку аграрного сектору економіки, захисту інтересів сільськогосподарських підприємств проводиться обов'язкове страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності

Суб'єктами обов'язкового страхування є:

страхувальники - державні сільськогосподарські підприємства щодо врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень та сільськогосподарські підприємства всіх форм власності щодо врожаю зернових культур і цукрових буряків;

страховики - юридичні особи - резиденти України, які отримали в установленому порядку ліцензію на проведення цього виду обов'язкового страхування.

Об'єктом обов'язкового страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству і пов'язані з неотриманням або недоотриманням врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, зернових культур і цукрових буряків - сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності.

До страхових ризиків, на випадок яких проводиться обов'язкове страхування, належать град, пожежа, вимерзання, ураган, буря, злива, зсув, повінь, сель, посуха, повне раптове знищення посівів карантинними шкідниками.

Страховим випадком вважається заподіяння страхувальнику прямих збитків у результаті часткової або повної загибелі врожаю сільськогосподарських культур, багаторічних насаджень, врожаю зернових культур і цукрових буряків унаслідок прямої дії страхових ризиків.

Страхова сума обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур визначається в розмірі вартості врожаю, яка обчислюється шляхом множення середньої врожайності з гектара за останні п'ять років, за даними обліку страхувальника, на ціну 1 центнера продукції, що склалася за минулий рік (або за згодою сторін на заставну ціну цього виду продукції, визначену в установленому порядку), та на фактичну площу, з якої збиратиметься врожай.

Страхова сума обов'язкового страхування врожаю багаторічних насаджень визначається з урахуванням площі, зайнятої під насадження у тому ж році, що й збирання врожаю. За умови чіткої періодичності плодоношення багаторічних насаджень середня врожайність визначається за показниками п'яти років, у яких плодоношення насаджень відповідає рокові страхування.

У разі коли страхувальник протягом п'яти років вирощує культуру менше ніж три роки, у розрахунок вартості врожаю береться планова врожайність на поточний рік, але не вище ніж середня врожайність у районі за останній рік.

Максимальні розміри страхових тарифів встановлюються залежно від географічного регіону. Розмір страхового платежу, який підлягає внесенню за договором обов'язкового страхування, визначається шляхом множення страхової суми на страховий тариф та відсоток страхового покриття.

У разі безперервного страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень та неотримання страхового відшкодування протягом двох років страхувальник має право на зменшення розміру страхового тарифу до 10 відсотків.

Рівень страхового забезпечення при страхуванні врожаю становить 70% його вартості. Такий рівень забезпечення, який нижчий від повної вартості, встановлюється, щоб страхувальник у певній мірі ніс відповідальність за збереження врожаю.

Загальним збитком є втрата застрахованого врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень, що виникла внаслідок настання страхового випадку. Загальний збиток обчислюється шляхом множення різниці між врожайністю з гектара, визначеною в договорі страхування з урахуванням розміру страхового покриття, та фактичною врожайністю з гектара в поточному році на площу посіву (насаджень) та ціну, визначену в договорі страхування, але не вищу ніж на момент виплати страхового відшкодування.

Добровільне страхування врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень плодоносного віку за винятком врожаю природних сінокосів і пасовищ, культур, посіяних на зелене добриво, сіяних підпокривних та безпокривних багаторічних трав. Перелік страхових ризиків подібний до обов’язкового страхування, однак, дещо коротший.

Рівень страхового забезпечення не перевищує 70%. Методика розрахунку збитку аналогічна до обов’язкового страхування.

Додатково за особливими умовами договору (підвищені тарифи, франшиза) можуть бути застраховані сільськогосподарські культури, на продукцію який встановлено закупівельні ціни за сортами і номерами (тютюн, хміль, насінники овочевих культур тощо) на випадок зниження якості продукції, якщо таке зниження якості є наслідком страхового випадку. Отже, на відміну від обов’язкового страхування, де відшкодовуються тільки кількісні втрати, при добровільному – можна застрахуватися і від якісних втрат.

При страхуванні врожаю на випадок зниження якості продукції вартість кількісних і якісних втрат врожаю основної культури визначається множенням різниці між вартістю врожаю з 1 га, встановленого на час укладання договору страхування, і вартістю фактично отриманого врожаю з 1 га даного року, на всю площу посіву. Вартість фактично отриманого врожаю визначається, виходячи з середньої ціни реалізації з урахуванням знижок і надбавок за якість продукції, що склалася в господарстві в поточному році.

7.2. Обов’язкове страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків проводиться з метою забезпечення економічної та продовольчої безпеки держави, створення сприятливих умов для розвитку племінної справи в аграрному секторі економіки, захисту економічних інтересів сільськогосподарських товаровиробників.

Обов’язковому страхуванню підлягають племінні тварини: велика рогата худоба, свині, вівці, кози, коні (чистопорідні або одержані за затвердженою програмою породного вдосконалення тварини, що мають племінну (генетичну) цінність і можуть використовуватися в селекційному процесі) віком від 1 року; зоопаркові тварини віком від 1 року; циркові тварини віком від 1 року.

Суб’єктами обов’язкового страхування є: страхувальники — власники тварин, що підлягають обов’язковому страхуванню; страховики, які отримали в установленому порядку ліцензію на проведення обов’язкового страхування.

Об’єктом обов’язкового страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов’язані із загибеллю, знищенням, вимушеним забоєм тварин, які належать на правах державної, комунальної або приватної власності страхувальнику, внаслідок хвороб, стихійного лиха та нещасних випадків.

До страхових ризиків, на випадок яких проводиться обов’язкове страхування, належать загибель, знищення, вимушений забій тварин внаслідок інфекційних хвороб, пожежі, вибуху, урагану, блискавки, дії електричного струму, сонячного або теплового удару, землетрусу, повені, обвалу, бурі, бурану, граду, замерзання, задушення, отруєння травами або речовинами, укусу змії або отруйних комах, утоплення, падіння в ущелину, потрапляння під транспортні засоби та інших травматичних ушкоджень.

Страховим випадком є подія, передбачена договором обов’язкового страхування, з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику. Страхова сума обов’язкового страхування визначається за балансовою вартістю, але не повинна перевищувати ринкової вартості тварини. Розмір страхових платежів і термін їх внесення визначаються у договорі обов’язкового страхування. Максимальні розміри страхових тарифів за договорами обов’язкового страхування становлять 5 відсотків страхової суми.

Розмір прямих збитків у разі вимушеного забою тварин визначається у страховому акті, який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком, як різниця між страховою сумою, встановленою договором обов’язкового страхування на кожну тварину, і вартістю придатних до вживання/переробки м’яса, шкіри тощо. При цьому обов’язково враховується норматив виходу м’яса від живої ваги тварини, зданої на вимушений забій. Якщо м’ясо, шкіра тощо вимушено забитої тварини визнано повністю непридатними до вживання/переробки, розмір збитків визначається у страховому акті аналогічно.

При добровільному страхуванні сільськогосподарських тварин ділять на дві вікові категорії: доросле поголів’я і молодняк. Різниця у страхуванні цих двох категорій полягає в переліку страхових випадків. Страхова відповідальність по дорослому поголів’ю значно ширша і включає в себе такі ризики: інфекційні хвороби, пожежі, аварії, вибухи, стихійні лиха, нещасні випадки, ожеледь, наст, глибокий сніговий покрив (якщо тварини утримуються на відгонних пасовищах), потрапляння під рухомий транспорт або під дію електричного струму. Молодняк тварин страхується на випадок знищення або вимушеного забою лише внаслідок стихійного лиха, пожежі, дії електричного струму.

Страхова сума встановлюється у межах дійсної вартості тварин. Франшиза встановлюється у розмірі 5-70%. Залежно від величини франшизи встановлюється понижуючий коефіцієнт. Інші умови страхування аналогічні до обов’язкового.

7.3. Добровільним страхуванням можуть бути охоплені будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка, об’єкти незавершеного будівництва, передавальні пристрої, силові, робочі, інші машини, транспортні засоби, сировина, матеріали, продукція. Їх можна застрахувати на випадок: знищення або пошкодження внаслідок пожежі, вибуху, повені, паводку, землетрусу, бурі, урагану, смерчу, зливи, граду, зсуву, обвалу, селю, затоплення, у тому числі через аварію комунікаційних мереж, крадіжки, грабіж, навмисне і ненавмисне знищення або пошкодження майна третіми особами, наїзд, зіткнення між собою транспортних засобів тощо.

Страхова сума встановлюється у межах дійсної вартості майна. Франшиза встановлюється у розмірі 0,5-2%.

У разі знищення майна, яке входить до складу основних засобів, розмір збитку визначають з огляду на повну балансову вартість (з урахуванням зносу) і витрат на рятування й упорядкування майна після страхового випадку з вирахуванням вартості залишків. При пошкодженні майна після страхового випадку збиток визначають, виходячи з вартості його відновлення за цінами, що склалися на момент укладення договору страхування. Розмір збитку при загибелі (пошкодженні) майна, яке відноситься до незавершеного капітального будівництва, виходячи з його вартості на день страхового випадку. При загибелі (пошкодженні) товарно-матеріальних цінностей визначення збитку проводиться відповідно до їх обліку з метою встановлення вартості майна на день страхового випадку. Для цього враховується рух майна за період з дня дії договору страхування по день страхового випадку. Страхове відшкодування за загибле чи пошкоджене майно виплачується в розмірі завданих збитків, але не більше страхової суми, вказаної в договорі страхування.