Тема 4. Страхування від нещасних випадків

1. Характеристика основних видів та форм страхування від нещасних випадків.

2. Обов’язкове особисте страхування від нещасних випадків.

3. Добровільне страхування від нещасних випадків.

4.1. Страхування від нещасних випадків належить до ризикових видів страхової діяльності і проводиться з метою страхового захисту громадян на випадок втрати здоров’я або внаслідок нещасного випадку. Об’єктом страхового захисту у цьому виді страхування є майнові інтереси застрахованої особи, які пов’язані з тимчасовим або постійним зниженням доходу або додатковими втратами через смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку. На відміну від довгострокового накопичувального страхування життя, страхування від нещасних випадків передбачає виплату страхової суми (повної чи її частини) тільки при настанні страхового випадку. Виплата страхової чи повернення сплачених страхових внесків не передбачається.

За видами страхування від нещасних випадків поділяється на індивідуальне та колективне. При індивідуальному страхуванні страхувальником виступає фізична особа, яка укладає договір страхування самої себе або іншої фізичної особи, а сплата страхових внесків здійснюється за рахунок застрахованих. Колективне страхування передбачає, що страхувальником виступає юридична особа (підприємство, установа, організація), яка укладає договір страхування на користь своїх працівників, і сплата страхових платежів здійснюється за рахунок організацій, з якими застраховані перебувають у трудових або інших передбачених законом відносинах.

Згідно з Законом України “Про страхування” страхування від нещасних випадків може мати обов’язкову або добровільну форму. Обов’язкове страхування від нещасних випадків запроваджується законодавчо з метою захисту інтересів не лише окремих страхувальників, а й усього суспільства. Порядок і умови обов’язкового страхування затверджується Кабінетом Міністрів України. Добровільне страхування від нещасних випадків здійснюється на підставі договору між страховиком та страхувальником.

4.2. В Україні здійснюються такі види обов’язкового страхування:

1) особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов’язків;

2) особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд);

3) страхування спортсменів вищих категорій;

4) страхування життя і здоров’я спеціалістів ветеринарної медицини;

5) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;

6) страхування працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади;

7) страхування життя і здоров’я тимчасового адміністратора та ліквідатора фінансової установи;

8) страхування медичних та інших працівників державних і комунальних закладів охорони здоров’я та державних наукових установ (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок захворювання на інфекційні хвороби, пов’язаного з виконанням ними професійних обов’язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб;

9) страхування персоналу ядерних установок, джерел іонізуючого випромінювання, а також державних інспекторів з нагляду за ядерною та радіаційною безпекою безпосередньо на ядерних установках від ризику негативного впливу іонізуючого випромінювання на їхнє здоров’я за рахунок коштів ліцензіатів.

Для здійснення обов’язкового страхування Кабінет Міністрів України встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов’язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків.

Оскільки транспорт є джерелом підвищеної небезпеки для осіб, які експлуатують транспортний засіб, та пасажирів, що ним користуються, то актуальним є обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті. Згідно із законодавством України воно проводиться для таких категорій осіб:

• пасажирів залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного електротранспорту, крім внутрішнього міського, під час поїздки або перебування на вокзалі, в порту, на станції, пристані

• працівників транспортних підприємств незалежно від форм власності та видів діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях, а саме: водіїв автомобільного, електротранспорту; машиністів і помічників машиністів поїздів (електровозів, тепловозів, дизель-поїздів); машиністів поїздів метрополітену, провідників пасажирських вагонів, начальників (бригадирів) поїздів; поїзних електромонтерів; кондукторів; працівників вагонів-ресторанів, водіїв дрезин та інших одиниць рухомого складу; механіків (начальників) рефрижераторних секцій (поїздів); працівників бригад медичної допомоги.

Застрахованими вважаються: пасажири з моменту оголошення посадки в морське або річкове судно, поїзд, автобус або інший транспортний засіб до моменту завершення поїздки; водії тільки на час обслуговування поїздки.

Страховий платіж з обов'язкового особистого страхування утримується з пасажира транспортною організацією, яка має агентську угоду із страховиком, на лініях залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного та електротранспорту на міжобласних і міжміських маршрутах у межах однієї області, Автономної Республіки Крим у розмірі до 2 відсотків вартості проїзду, на маршрутах приміського сполучення до 5 відсотків вартості проїзду, та враховується у вартості квитка. Розмір страхової суми для кожного застрахованого становить 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Страховими випадками є:

а) загибель або смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті;

б) отримання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті при встановленні йому інвалідності;

в) тимчасова втрата застрахованим працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті.

4.3. Основною метою добровільного страхування від нещасних випадків є відшкодування збитків, нанесених життю і здоров'ю застрахованого внаслідок нещасного випадку, що не може бути відшкодовано за обов'язковими видами особистого страхування від нещасних випадків. Важливими умовами страхування громадян від нещасних випадків є: обмеження терміну страхування; обмеження віку страхувальників; обмеження обсягу страхової відповідальності, обумовленої наслідками нещасних випадків, які сталися із застрахованим у період дії договору; настання нещасного випадку у період дії договору страхування, зміст якого обумовлений діючими правилами страхування (виплати здійснюються за його наслідки, а не за фактом нещасного випадку); пропорційний розмір виплати страхової суми залежно від ступеня втрати здоров'я, працездатності або часу лікування; обумовлений перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку; обумовлений термін виплати страхової суми; визначення трирічного строку давності з дня прийняття страховиком рішення про страхову виплату або відмову у виплаті для звернення страхувальника з приводу виплати страхової суми за втрату здоров'я внаслідок нещасного випадку.

Страхувальниками при цьому виді страхування можуть бути як юридичні особи, так і дієздатні громадяни, котрі уклали зі страховиками договори про страхування від нещасних випадків третіх осіб (застрахованих осіб), які можуть набувати прав та обов’язків страхувальників.

Страховою подією є нещасний випадок, тобто будь-який раптовий вплив на здоров'я застрахованого, який стався не з його волі. До страхових випадків відносяться: смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку; травмування застрахованої особи внаслідок нещасного випадку. Для добровільного страхування не є страховим випадком інфікування СНІДом внаслідок травми і хвороби.

При цьому нещасний випадок тлумачиться як несподівана непередбачувана подія, фактично відбулася і призвела до фізичного ушкодження або внаслідок якої настав розлад здоров'я або смерть застрахованого і яка підтверджена медичним закладом (наприклад, травма, утоплення, опіки, ураження блискавкою або електричним струмом, обмороження, переохолодження, випадкове гостре отруєння хімічними речовинами (промисловими або побутовими), ліками, укуси тварин, отруйних комах, змій).