8. Збірка «Листя трави»

Ця збірка прославила ім’я поета. За його життя вийшло дев’ять видань цієї книги. Перше її видання 1855року він набрав власноруч. Воно було здійснено за кошти автора без вказівки на його ім’я. книга містила 12 віршів і поем без назви. Друге видання вийшло 1856 року й містило вже 27 віршів і поем,а третє -1860 року – налічувало вже більше сотні творів. Поет продовжував роботу над своєю збіркою впродовж усього життя (40 років). У статті «Погляди на пройдене» автор так пояснив свій задум: «Листя трави» - це переважно спроба передати мою власну емоційну та особистісну природу… спроба скрупульозно – від початку до кінця – відтворити Особу, людське єство (мене самого в другій половині ХІХ сторіччя в Америці),і зробити це вільно, невичерпної правдиво».

Вірші, що входять до збірки написані верлібром.

Верлібр (вільний вірш) – система віршованих рядків, ритмічна єдність яких ґрунтується на інтонаційній подібності. Для верлібру характерні відсутність розмірів,рим та інших компонентів організації вірша. Велика роль надається ритму, інтонаційному малюнку. Верлібр, як правило, - вільний (тобто різностопний), неримований вірш, який не має строгої строфічної будови. Неабияке значення в ньому відіграє система повторів (анафори, епіфори),а також пауз.

Автор бачить своє завдання в оспівуванні як окремої особистості, так і багатьох людей, через власне "я". Вітмен проходить до узагальнення, оспівуючи себе, оспівує кожного з людей.

Тема збірки - це сам Вітмен, людина-поет, людина взагалі та світ навколо неї, зображення життя у всіх його проявах.

Ідея збірки - вічне торжество людини.

У людині й природі автор бачить прагнення до гармонії.

Тематика творів: теми життя і смерті, пошуку людиною самого себе, рівність і однаковість людей, доля індіанців, зображення американської дійсності, піднесення розвитку людини до рівня Бога, взаємозв'язок людини і природи.

Новаторство Вітмена:

- використання верлібу;

- використання діалогу поет-читач;

- Вітменівський каталог (перелік предметів та явищ);

- використання засобів виразності : метафори, риторичні запитання, звертання, накази;

- поет демократії.

Ключове місце у збірці належить поемі «Пісня про себе». Суб’єкт оповіді - «Я» - він близький поету, але не тотожний з ним. Поетичне «Я» постійно перевтілюється в інших людей і навіть у явища природи і має узагальнюючий характер. Герой сприймає життя таким,яким воно є. У поезії йде мова про єдність усіх людей, щоб відчувати спорідненість із Всесвітом.