Огляд. Традиції і новаторські зрушення в літературі другої половини хіХст. Декадентські настрої в літературі та інших видах мистецтва. Волт Вітмен (1819—1892) Збірка “ Листя трави ”

Лекція

1. Духовний переворот та його естетичне вираження.

У середині ХІХ ст. поезія і далі використовує романтичну тематику та образність, але відбувається повільна еволюція в опанування якісно іншого естетичного ідеалу – символістського.

Кінець ХІХ - поч.ХХ ст.. позначається загальною кризою, яка охопила різні сфери життя: економіку, політику, культури. Однак ідейний рух у настроях, непевність у майбутньому, передчуття близьких історичних і соціальних перетворень сповнювали душі людей тривогою, та разом з тим заохочували до пошуків нових ідеалів як у житті,так і в творчості.

У літературі романтизм і реалізм відійшли на другий плані і поступилися новому напрямку – модернізму, який став естетичним вираженням духовного перевороту. Нестабільність та хаос життя, втрата ідеалів і колишніх цінностей знайшли вираження в специфічному умонастрої кінця століття, що має назву декаданс.

2.Поширення декадансу.

Декаданс (фр.- занепад) – узагальнена назва кризового світосприйняття, яке виявляється в літературі, мистецтві, культурі. Уперше цей термін був використаний франц. поетом Т. Готьє 1869 року в передмові до книги Ш.Бодлера «Квіти зла». На межі ХІХ-ХХ ст. дека данське світовідчуття поширюється в багатьох країнах світу.

У центрі декаданстської літератури – людина, яка відчуває свою відчуженість у світі, втрату моральних ідеалів, віри в майбутнє. Особистість не сприймає брутальної дійсності, надаючи перевагу самозаглибленню і самоспогляданню. Єдина дія, на яку вона здатна – «Пристрасна нудьга»(П.Клодель).

Декаденти – це покоління, яке співає і плаче: плаче від прози життя, незатишної дійсності, а співає, щоб не втратити сердечного настрою, хоча серце вже перетворилося на кладовище нездійснених мрій і надій. Основними мотивами творчості письменників-декадентів були сум, відчай, песимізм, розчарування, скарги беззахисної душі. Улюбленими темами стають підкреслена хворобливість і згасання життя, що перетворюються на джерело витончених переживань. Однією з провідних тем декадентських творів є утвердження ролі мистецтва, його переваги над реальністю.

Декаденти тяжіють до фантастики, ірраціональності, містики, що допомагає відобразити складні зрушення у свідомості людини. Нерідко герой декадентських творів має вразливу психіку, це сприяє глибоким прозрінням, а навколишній світ змальовується у підкреслено брутальних тонах. Так відбувається поєднання натуралізму і з романтизмом в межах декадансу.

Використання різних напрямів і стилів в добу декадансу засвідчило різнопланові шукання мистецтва кінця ХІ- поч.. ХХст., яке поступово наближалося до кардинальної зміни естетичної системи й появи раннього модернізму.

3. Пошуки нових художніх засобів

Митці др.пол. ХІХ-поч ХХст передували у пошуку, який зумовили дві причини: 1) намагання усвідомити духовну сутність світу, моральний зміст існування; 2) прагнення утвердити пріоритет культури. Невипадковою є поява різних шкіл, угрупувань. Течій,в яких письменників об’єднувала ідея «чистого мистецтва», вічного і прекрасного, незалежного від натовпу, бруду, хаосу сучасності. У цей період з’являються групи «Парнас», школа «чистого мистецтва» у російській поезії, символізм тощо. Письменники поступово рухалася від романтизму до модернізму, шукаючи нових форм поетичного вираження. Від романтизму поети перейняли гостре несприйняття буденності, тяжіння до ідеального світу, заглиблення у внутрішні переживання особистості. Але з др. пол.ХІХ ст. в поезії починаються пошуки нових, відмінних від романтичних, засобів. Замість колишньої оповідальності застосовується пластична описовість, а потім – відтворення особливого внутрішнього світу особистості, ціннішого за дійсність.