2.2.5. Найважливіші надбання закону «Про охорону праці»

Закріплення за державою функції управління охороною праці. Раніше, І Колишньому Радянському Союзі ця функція була покладена на профспілки. Ифаїнська держава виступає гарантом створення безпечних та нешкідливих Шов праці на підприємствах усіх форм власності.

Встановлення норм прямої дії щодо організації охорони праці ,посередньо на підприємстві, в установі, організації, чітке визначення ■нкцій, обов'язків, прав, відповідальності роботодавця та працівників, Значення законом основоположних складових частин системи управління ороною праці.

Підтвердження вагомого статусу служб охорони праці щодо прав Повноважень працівників цих служб, їх віднесення до основних виробничо- Хнічних служб підприємства, підтвердження необхідності створення служб

охорони праці в усіх органах державного управління, включаючи місцеьі державні адміністрації.

Визначення вагомого місця та ролі колективного договору у вирішенні завдань охорони праці, забезпечення прав і соціальних гарантій працівників.

Встановлення порядку створення в Україні иормативної-правовоі бази з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища з врахуванням ринкових перетворень та забезпечення єдиних державних нормативів з охорони праці на рівні, не нижчому від міжнародних стандартів.

Забезпечення якісного навчання працівників та посадових осіб з питані охорони праці, впровадження в усіх навчальних закладах системи освіти вивчення основ охорони праці.

Впровадження дієвої системи громадського контролю за охороноіо праці, забезпечення активної участі професійних спілок та громадськосі у роботі щодо покращення охорони праці.

2.2.6. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці

У відповідності до закону України «Про охорону праці» (розділ 8, стаття 44) за порушення законів та інших норматнвно-правових актів з охорони праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, а також представників профспілок, їх організацій та об'єднань винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законом (рис. 2.3).

Дисциплінарна відповідальність - відпові­дальність посадових осіб, робочих і службовців за порушення правил і норм по охороні праці, котрі

не призвели до тяжких наслідків. Вона полягає в накладанні дисциплінарних стягнень адміністрацією підприємства. На посадові особи накладаються такі стягнення: догана, звільнення з роботи (стаття 147 КЗпГІ). Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, який прийняв на роботу даного працівника.

Адміністративна відповідальність накладається на посадових осіб (керівники підприємств і їх заступники, головні інженери і ін. посадові особи), винних за порушення правил і норм охорони праці у вигляді грошового штрафу.

Матеріальна відповідальність - настає тоді, коли в результаті порушення ІНмог охорони праці підприємство несе матеріальні збитки. Ця Іідповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку Йрпцівника і не може перевищувати повного розміру заподіяної шкоди. Матеріальна відповідальність може накладатися тоді, коли з прямої вини Нрицівника підприємству нанесені значні матеріальні збитки. Робітники і Службовці зобов'язані відшкодувати шкоду, спричинену підприємству, Незалежно від притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.

Кримінальна відповідальність - настає тоді, коли порушення правил | Норм охорони праці потягнули за собою або могли привести до нещасних випадків з людьми, або коли нанесені значні матеріальні збитки. До (фимінальної відповідальності можуть притягуватися лише ті посадові особи, Котрі в силу своїх службових обов'язків або по спеціальному розпорядженню Іобов'язані створювати або контролювати безпечні умови праці. Кримінальна відповідальність визначається в судовому порядку.

Кримінальний кодекс України передбачає кримінальну відповідальністьй такі порушення вимог охорони праці:

• Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів

про охорону праці;

• Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві або будь-якому підприємстві;

• Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах;

• Порушення на виробництві правил ядерної або радіаційної безпеки;

• Порушення під час розроблення, конструювання, виготовлення чи зберігання промислової продукції правил, що стосуються безпечного її використання, а також порушення під час проектування чи будівництва правил, що стосуються безпечної експлуатації будівель і споруд.