УДК 349.2/331.45(094)(075.8) ББК 67.405я73 Р88
Гриф надано Міністерством освіти і науки України (Лист № 14/18.2-2331 від 01.1 І
Рецензенти: О. /. Запорожець, професор технічних наук, завідувач кафедри безпеки жні м і шийте 11 Національного авіаційного університету
В. В. Березуцький, професор, мш пі таї гехнічних наук,
завідувач кафедри охорни прац і навколишнього середовища Національного технічного університету «Харківський політехнічіпііі інститут»
Русаловський А. В.
Р88 Правові та організаційні питання охорони праці: ІІавч. посіб. - 4-те вид., допов, і перероб. - К.: Університет «Україна», 2009. - 295 с.
I5ВN 978-966-388-310-6.
У навчальному посібнику розглянуто законодавче та нормативно- правове забезпечення охорони прані її Україні, міжнародне регулювання та співробітництво в галузі охорони праці. Викладені питання державного управління охороною праці та організації охорони праці на підприємствах, державного нагляду і громадського контролю за охороною праці.
У четвертому виданні посібника враховані найновіші національні та міжнародні нормативні документи, значна увага приділяється міжнародним нормам у сфері охорони праці, питанням соціального партнерства та соціальної відповідальності, нормативному регулюванню охорони праці в Євросоюзі та в СНД, а також міжнародним стандартам із систем менеджменту в охороні праці.
Для студентів вищих навчальних закладів І—IV рівнів акредитації. Посібник може використовуватися спеціалістами та працівниками у вирішенні питань, пов'язаних з охороною праці, а також викладачами з дисциплін «Охорона праці» та «Охорона праці в галузі».
ІЗВИ
978-966-388-310-6
ЗМІСТ
ЗМІСТ 5
Вступ. Загальні питання оборони праці 15
В.1. Сучасний стан охорони праці в Україні та за кордоном 17
В.2. Основні розділи дисципліни «Основи охорони праці» 24
В.З. Суб'єкти і об'єкти охорони праці 26
В.4. Основні терміни та визначення в галузі охорони праці 27
В.5. Класифікація шкідливих та небезпечних виробничих чинників 29
1. Міжнародні норми в галузі оборони праці 31
1.1. Соціальне партнерство в охороні праці 31
1.1.2. Соціальне партнерство в Європейському Союзі 34
1.2. Соціальна відповідальність 35
1.2.3. Стандарт ЗА 8000 «Соціальна відповідальність» 38
1.2.3. Стандарт «Кодекс поведінки для електронної галузі» 42
1.2.4. Міжнародний стандарт ІЗО 26000 «Настанова по соціальній відповідальності» 43
1.4.3. Тристороння декларація принципів, що стосуються багатонаціональних корпорацій і соціальної політики 47
1.4.4. Основні Конвенції МОП в галузі охорони праці 48
1.3. Законодавча основа Євросоюзу з питань охорони праці 42
1.3.1. Хронологія найважливіших кроків ЄС в галузі охорони праці 42
Ц 1.3.2. Охорона праці - частина соціальної політики ЄС 42
1.3.3. Соціальні положення основного європейського законодавства 43
1.3.4. Директиви з охорони праці 43
1.3.5. Програми дій ЄС з охорони праці 47
1.3.6. Рамкова директива 89/391/ЄС «Про введення заходів, що сприяють поліпшенню безпеки та гігієни праці працівників» 47
1.4. Трудові норми Міжнародної організації праці 48
1.4.1. Конвенції та Рекомендації МОП 48
1.4.2. Декларація МОП основних принципів та прав у світі праці 49
2. Правові основи оборони праці в Окраїні 50
2.1. Основні законодавчі акти з охорони праці 50
2.2. Закон України «Про охорону праці» 51
2.2.1. Основні принципи державної політики в галузі охорони праці 52
2.2.2. Гарантії прав громадян на охорону праці 53
2.2.3. Обов'язки працівника щодо додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці. 57
2.2.4. Обов'язкові медичні огляди працівників певних категорій 57
2.2.5. Найважливіші надбання закону «Про охорону праці» 58
2.2.6. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці 58
2.2.7. Види відповідальності, які можуть застосовуватися з ініціативи посадових осіб Держгірпромнагляду 60
2.3. Нормативно-правові акти з охорони праці 61
2.3.2. Реєстр НПАОП 65
2.4. Стандарти в галузі охорони праці 66
2.4.1. Система стандартів безпеки праці (ССБП) 66
2.4.2. Стандарти України з охорони праці 68
2.5. Нормативні акти з охорони праці, що діють на підприємстві 69
2.5.1. Склад і структура нормативних актів з охорони праці, що діють на підприємстві 69
2.5.2. Інструкції з охорони праці 71
2.5.3. Розробка та затвердження нормативних актів з охорони праці, що діють на підприємстві 72
2.6. Фінансування охорони праці 75
Згідно статті 19 закону «Про охорону праці» фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем. 75
Циконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм шепня стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших вних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та сійним захворюванням, передбачає фінансування за рахунок державного іевих бюджетів (поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними юдавством). 75
Закон встановлює мінімальні рівні витрат роботодавців на охорону праці м чином: 75
Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 відсотка від суми реалізованої продукції. 75
На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, втрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці. 75
Закон також передбачає, що не повинно бути довільного визначення ОДІВ з охорони праці, які фінансує роботодавець за рахунок собівартості ї продукції. Суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат Ндичної чи фізичної особи, яка використовує найману працю, визначаються цю з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується інетом Міністрів України. 75
Цей перелік періодично переглядається і приводиться у відповідність до чого податкового законодавства. Зараз діє «Перелік заходів та засобів хорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються ЙЙЛОВИХ витрат», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від Червня 2003 р. № 994. 75
3. Верховне управління обороною праці 75
3.1. Система державного управління охороною праці в Україні 75
3.2. Компетенція та повноваження органів державного управління охороною праці 76
3,2.1. Кабінет Міністрів України 77
3.2.2. Держгірпромнагляд 78
3.2.3. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади 78
3.2.4. Рада міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві держадміністрації 79
3.2.5. Органи місцевого самоврядування 80
3.2.6. Об'єднання підприємств 80
3.3. Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення 80
3.4. Державний нагляд за охороною праці 81
3.4.1. Органи державного нагляду за охороною праці 82
3.4.2. Держгірпромнагляд України 82
3.4.4. Перелік питань для здійснення планових заходів 86
державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці 86
3.4.5. Основні принципи державного нагляду (контролю) 87
3.5. Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці 91
3.5.1. Вимоги закону «Про охорону праці» до організації громадського контролю 91
3.5.2. Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони 91
3.5.3. Обов'язки уповноважених з питань охорони праці 92
3.5.4. Права уповноважених з питань охорони праці 93
Запитання для самоконтролю 94
4. Організація оборони праці на підприємстві 96
4.1. Служба охорони праці на підприємстві 96
4.1.1. Основні завдання служби охорони праці 97
4.1.2. Функції служби охорони праці 97
4.1.3. Структура і чисельність служби охорони праці 99
4.1.4. Права працівників служби охорони праці 101
4.2. Комісія з питань охорони праці підприємства 103
4.2.1. Доцільність створення Комісії 103
4.2.2. Основні завдання Комісії 104
4.3. Система управління охороною праці на підприємстві 105
4.3.1. Забезпечення функціонування СУОП 105
4.3.2. Побудова СУОП на підприємстві 106
4.3.3. Розробка і впровадження СУОП 109
4.3.4. Положення про СУОП та зміст його розділів 110
4.6.2. Аналітична частина Плану: аналіз небезпеки підприємства (об'єкта) 128
4.6.3. Оперативна частина ПГІАС 129
4.7. Кольори, знаки безпеки та сигнальна розмітка 130
П6.1. Поточні перевірки стану охорони праці 133
Реорганізація інформаційної роботи 134
їй. Управління ресурсами 134
П8.1.Безпечність виробничих приміщень, засобів виробництва, їхнологічних процесів 134
4.4. Примірний розподіл функціональних обов'язків з охорони праці керівників, посадових осіб і фахівців підприємства 139
6. Головний енергетик (особа, відповідальна за електрогосподарство): 142
7. Головний технолог (начальник технічного відділу): 143
4.5. Планування заходів з охорони праці 146
4.5.1. Види планування заходів з охорони праці 147
4.5.2. Контроль стану охорони праці 148
4.5.3. Виявлення, оцінка та зменшення ризиків небезпечних подій 149
4.5.4. Облік і аналіз показників охорони праці 152
4.6. Плани локалізації і ліквідації аварійних ситуацій й аварій 158
4.7.3. Сигнальна розмітка 165
4.8. Стимулювання діяльності з охорони праці 171
5. Навчання з питань охорони праці 179
5.1. Навчання з питань охорони праці при прийнятті на роботу і в процесі роботи 185
5.1.1. Навчання і перевірка знань з питань охорони праці працівників 185
5.1.2. Спеціальне навчання і перевірка знань з питань охорони праці 195
5.1.3. Навчання з питань охорони праці посадових осіб 198
5.2. Вивчення основ охорони праці у навчальних закладах і під час професійного навчання працівників 210
5.3. Інструктажі з питань охорони праці 219
5.3.2. Порядок проведення інструктажів для працівників 224
5.3.3. Порядок проведення інструктажів з питань охорони праці для вихованців, учнів, студентів 227
5.4. Стажування (дублювання) та допуск працівників до роботи 228
5.5. Кабінети промислової безпеки та охорони праці 230
5.5.1. Основні завдання та напрямки роботи кабінету промислової безпеки та охорони праці 231
5.5.2. Організація рсботи кабінету 233
5.5.3. Оснащення кабінету 234
5.5.4. Регіональні та галузеві кабінети 235
6. Шравматизм та професійні захворювання 30
6.1. Розслідування та облік нещасних випадків на виробництві 30
6.1.1. Обов'язки роботодавця щодо розслідування нещасних випадків 30
6.1.2. Обставини, за яких проводиться розслідування 32
6.1.3. Встановлення зв'язку нещасного випадку з виробництвом 34
6.1.4. Основні документи з розслідування 36
6.1.4. Основні документи з розслідування 37
6.1.6. Спеціальне розслідування нещасних випадків 41
6.2. Розслідування та облік випадків хронічних професійних захворювань і отруєнь 43
6.3. Розслідування та облік нещасних випадків невиробничого характеру 45
6.4. Розслідування та облік аварій 206
6.5. Дослідження виробничого травматизму 208
6.5.1. Звітність та інформація про нещасні випадки, аналіз їх причин 208
6.5.2. Основні причини виробничих травм та професійних захворювань 208
6.5.3. Розподіл травм за ступенем тяжкості 209
6.5.4. Методи дослідження виробничого травматизму 210
6.6. Основні заходи по запобіганню 211
травматизму та професійних захворювань 211
7.2. Принципи та види страхування 213
7.1. Завдання страхування від нещасного випадку 214
7.2.1. Основні принципи страхування від нещасного випадку 215
7.2.2. Суб'єкти та об'єкти страхування 215
7.2.3. Види страхування 216
7.2.4. Страховий ризик і страховий випадок 217
7.3. Фонд соціального страхування від нещасних випадків 218
7.3.1. Правління Фонду 218
7.3.2. Виконавча дирекція Фонду 219
7.3.3. Страхові експерти з охорони праці 219
7.4. Фінансування страхових виплат, соціальних послуг та профілактичних заходів 220
7.4.1. Джерела фінансування Фонду 220
7.4.3. Страхові виплати 222
7.5. Обов'язки та права суб'єктів страхування від нещасних випадків 225
7.5.1. Обов'язки Фонду 225
7.5.2. Права та обов'язки застрахованої особи 227
7.5.3. Права та обов'язки роботодавця як страхувальника 228
7.5.4. Вирішення спорів 228
8. Інтегровані системи менеджменту в галузі охорони праці 229
8.1. Поняття інтегрованої системи 229
менеджменту в галузі охорони праці 229
8.2. Елементи системи управління охороною праці (ОН5А5 18001:2007) 235
8.2.1. Загальні вимоги 235
8.2.2. Політика в галузі охорони праці 236
8.2.3. Планування 237
8.2.4. Впровадження і функціонування СУОП 240
8.2.5. Перевірки і коригувальні дії 245
8.2.6. Аналіз з боку керівництва 248
8.3. Галузеві системи управління охороною праці 250
8.3.1. Мета та принципи функціонування 251
8.3.2. Організаційна структура 252
8.3.3. Функціональні задачі СУОПГ по рівнях управління 254
8.3.4. Основні показники ефективності функціонування 257
8.4. Регіональні системи управління охороною праці 258
8.4.1. Мета та основні принципи функціонування 258
8.4.2. Служби охорони праці місцевих державних адміністрацій 259
8.4.3. Основні функції управління охороною праці в СУОГ1Р 262
Запитання для самоконтролю 267
9. Міжнародне співробітництво в галузі оборони праці 269
9.1. Організація об'єднаних націй 271
9.2. Всесвітня організація охорони здоров'я 272
9.3. Міжнародна агенція з атомної енергії 273
9.4. Міжнародна організація праці 275
9.5. Європейський Союз 277
9.6. Співдружність незалежних держав 279
Короткий термінологічний СЛОВНИК 285
Основні законодавчі та нормативно-правові акти (до вивчення правових та організаційних питань охорони праці) 291
Література 295
СПИСОК
СКОРОЧЕНЬ
система менеджменту в галузі охорони праці і попередження професійних захворювань.
охорона праці і попередження професійних захворювань.
соціальна відповідальність.
будівельні норми і правила.
валовий внутрішній продукт.
вищий навчальний заклад.
Всесвітня організація охорони здоров'я.
державні будівельні норми.
державні санітарні норми.
гранично допустима доза.
гранично допустима концентрація.
гранично допустимий рівень.
Європейський Союз.
клас професійного ризику виробництва.
лікарсько-консультаційна комісія.
Міжнародна агенція з ядерної енергії.
Міністерство внутрішніх справ України.
Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у
справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Міністерство охорони здоров'я України
Міністерство освіти і науки України
Міжнародна організація праці.
Мсдико-сопіальна експертна комісія.
нормативно-правовий акт з охорони праці.
Організація Об'єднаних Націй.
План локалізації і ліквідації аварійних ситуацій.
санітарні правила і норми.
система стандартів безпеки праці.
система стандартов безопасности труда (російськ.).
система управління охороною праці.
система управління охороною праці в галузі.
регіональна система управління охороною праці.
Вступ. Загальні питання оборони праці
Сучасні виробничі процеси характеризуються наявністю великої кількості різноманітних небезпечних для людей та довкілля чинників, складними технологічними системами із значною кількістю рухомих елементів, високими рівнями загазованості, пилу, шуму тощо. Навіть звичайна праця в офісі, н бухгалтерії або у науковому відділі вже стас небезпечною для здоров'я працівника, тому що при цьому використовуються персональні комп'ютери, факси, ксерокси та інші прилади, без яких сучасна професійна діяльність неможлива,' але всі вони мають небезпечні компоненти, які впливають на інодину негативно.
У вищому навчальному закладі готують до майбутньої професійної діяльності фахівців, керівників виробничих колективів. Від якості їхньої підготовки в найближчому майбутньому буде залежати безпека виробництва та виробничої діяльності багатьох людей. Відповідальність за доручену справу вимагає від фахівця, і особливо від керівника, високоякісних знань в галузі, пов'язаною із забезпеченням безпечних та нешкідливих умов праці.
Необхідною умовою запобігання виробничим травмам і аваріям є розробка заходів з охорони праці, що попереджують дію на працівників небезпечних та шкідливих виробничих чинників, а також зменшують ризик можливих небезпечних дій самих працівників.
Законодавчі та інші нормативно-правові акти з охорони праці встановлюють, регламентують та регулюють державні вимоги щодо забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, сприяють створенню та ефективному функціонуванню чіткої системи управління охороною праці на підприємстві, в галузі, в регіоні і державі в цілому, забезпеченню на кожному робочому місці здорових і безпечних умов праці, встановлення правил безпечного виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, на інших робочих місцях.
Деякі із випускників ВНЗ після закінчення навчання ідуть працювати до іноземних фірм, як в Україні, так і за її межами, а це вимагає знання міжнародних норм з питань охорони праці.
В перші роки Становлення незалежної України була практично сформована національна законодавча база охорони праці.
У цей час був прийнятий Закон України «Про охорону праці» (зараз вій ліг в редакції 2002 року), внесено зміни і доповнення до Кодексу законів про працю України, створена Національної Ради з питань безпечної життєдіяльності населення, утворено службу державного нагляду за охороною праці, впроваджені інші заходи та прийнято цілий комплекс нормативно- правових документів, які утворили базу для подальшої розбудови загальнодержавної системи управління охороною праці в Україні.
В сучасний момент, па початку нового тисячоліття набуває подальшого розвитку кропітка робота з удосконалення нормативно-правової бази охорони праці та її організаційних засад в Україні.
За останні роки було видано нові нормативно-правові документи з питань безпеки праці, розроблено Концепцію розвитку охорони праці в Україні, прийнято Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», прийнято нову редакцію Закону України «Про охорону праці», також відбулися інші зміни, які потребують внесення їх до питань, необхідних для вивчення у вищому навчальному закладі.
До цього навчального посібника включені матеріали багатьох міжнародних та національних нормативно-правових документів з охорони праці, причому виклад положень цих документів наводиться з мінімальними відхиленнями від тексту оригіналу, або навіть дослівно. Це зроблено для того, щоб передавати читачеві основні думки та ідеї нормативно-правових документів без можливих спотворень. Внесення деяких скорочень переслідувало суто методичну задачу: підвищити доступність формулювань для студентів.
Метою дисципліни «Основи охорони праці» є надання майбутнім фахівцям теоретичних знань, умінь і практичних навичок, необхідних для вирішення питань, пов'язаних з забезпеченням безпечних і нешкідливих умов праці при розробці і впровадженні нової техніки, технологій, удосконаленні організації виробництва, прийнятті управлінських рішень в усіх сферах економічної діяльності.
Науковий зміст курсу складають теоретичні та практичні основи управління охороною праці в умовах виробництва, методи запобігання та захисту працівників від дії небезпечних і шкідливих чинників, зниження виробничих ризиків.
В.1. Сучасний стан охорони праці в Україні та за кордоном
Сучасні економічні відносини, розвиток інтеграційних процесів, інтенсифікація виробництва, курс України на зближення з Європейським < оюзом - все це потребує принципово нового підходу до питань охорони праці в державі, а також змін в ідеології роботодавців щодо відповідальності за жштя, здоров'я і належні умови праці найманих працівників.
Сучасний стан охорони праці в Україні, попри всі позитивні зміни та німині досягнення, можна охарактеризувати як такий, що викликає серйозне шнепокоєння. Створення безпечних умов праці - це невід'ємна частина і оціально-економічного розвитку держави, складова соціально орієнтованої іц-ржавної політики, одна з найважливіших функцій діяльності органів исржавної влади всіх рівнів.
Аналіз стану промислової безпеки свідчить, що в Україні спостерігається ішденція до зниження рівня виробничого травматизму, аварій та аварійних (нтуацій. Але, на жаль, травматизм залишається ще на досить високому рівні. Кількість травмованих і загиблих викликає стурбованість про майбутнє нашої країни та її дієздатної частини населення. В Україні, де немає війн, гинуть і травмуються люди. Національна економіка тільки починає набирати оберти, і п зростанням виробництва цілком можливим є відповідне збільшення инпадків виробничих аварій, травматизму та професійних захворювань.
Таблиця В1. Динаміка виробничого травматизму в Україні
Роки |
2003 |
2005 |
2006 |
2007 |
2008 |
Загинули на виробництві, чол. |
1230 |
1 088 |
1 077 |
1 176 |
1000 |
Отримали травми на виробництві, чол. |
25 000 |
20 800 |
19 000 |
18 200 |
16 200 |
За останні роки на підприємствах України продовжує відслідковуватися існденція до зниження рівня виробничого травматизму. За умов динамічного іростання обсягів виробництва в країні, зменшилася загальна кількість нещасних випадків (табл. В1). За 2003 рік на виробництві загинуло 1230 працівників, травмовано близько 25 тисяч працівників.
В 1-му півріччі 2009 року констатується зниження рівня смертельного травматизму в промисловості порівняно з аналогічним періодом 2008 на 40%, Ця тенденція більшою мірою обумовлена кризовим зменшенням (до 32%) обсягів промислового виробництва.
Більше половини випадків загального виробничого травматизму припадає на Донецьку, Луганську, Дніпропетровську та Київську області.
В Україні щомісяця травмується на виробництві близько 2 000 чоловік, і них біля 100 - одержує смертельні травми. Зараз Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних іихворювань опікується понад 300 тис. потерпілих на виробництві.
Так обстоять справи в виробничій сфері.
Однак рівні побутового та невиробничого травматизму також викликають самі серйозні занепокоєння. Останнім часом показники травматизму і загибелі людей в Україні загрозливо зростають та в декілька разів перевищують аналогічні показники у розвинених країнах світу. Різні отруєння, дорожньо- транспортні пригоди, випадкові та навмисні пошкодження, пожежі, нещасні випадки на воді, аварії і травмування на виробництві та в побуті в 2007 році забрали життя понад 65 тисяч людей, а травмовано у 20 разів більше.
В Україні, з розрахунку на 100 тис. населення, у побуті травмується і гине утричі більше людей, ніж в інших європейських державах, у 70 разів більше, ніж на виробництві та у 200 разів більше, ніж у надзвичайних ситуаціях техногенного та природного характеру.
Держава щодня втрачає 190 громадян, з них 140 чоловіків, 5 дітей. За останні п'ять років Україна втратила майже 350 тис. чоловік.
Втрати від загибелі та травмування громадян становлять 2,5% валового національного продукту - понад 10 млрд. грн. на рік.
В таких умовах проблема зниження виробничого і побутового травматизму віднесена до категорії особливої державної і суспільної значимості, а її розв'язання - до пріоритетних завдань національної безпеки.
За офіційними даними Міжнародної організації праці (МОП), українська економіка має таку характеристику стану охорони праці (2001 р.):
Економічно активне населення - 22 755 тис. чол. (47% від загалу)
Загальна чисельність працівників - 20 238 тис. чол.
Нещасні випадки, що спричинили собою відсутність на робочому місці протягом 3-х і більше днів:
за наданими у МОП звітами - 32,6 тис. чол.
по оцінках за методиками МОП - 1 786 тис. чол.
Смертельні нещасні випадки на виробництві: загалом по оцінці МОП - 2 341 чол.,
в тому числі по секторах економіки:
сільське господарство -510 чол. промисловість - 1 315 чол.
сфера послуг - 516 чол.
Пов'язана з роботою смертність (за методиками МОП) - 20 462 чол.
Міжнародна організація праці (МОП) не повною мірою довіряє національним статистичним даним різних країн щодо виробничого травматизму. Для об'єктивного порівняння стану виробничої безпеки МОП використовує власні методики оцінки рівнів травматизму, які враховують як прямі так і непрямі методи. Отримані за цими методиками дані відрізняються від офіційної статистики для більшості країн, але дозволяють порівняти рівні виробничого травматизму окремих країн. Тому використаємо цю можливість для встановлення реального, обрахованого за вихідними даними, що визнаються міжнародною спільнотою, рангу (рейтингу) України за рівнем смертельного виробничого травматизму у порівнянні з державами Європи, а також з державами СНД.
До того ж безумовний інтерес являс встановлення такого рангу для України, який базується не на більш звичних питомих рівнях смертельного гшробничого травматизму на 1000 чол. населення, а на рівнях травматизму, що піднесені на порівнянні (співрозмірні) обсяги валового внутрішнього продукту (1ШП), тобто па безпосередній результат виробничої діяльності економічно иктнвної частки населення країни.
Наведені нижче дані не враховують впливу теперішньої світової, а також жщіональної економічної кризи. Такс врахування ще більше послабило би рейтинг України.
Для кожної держави (ранжирувані по рейтингу) нижче в таблиці В2 (для < нропи) та в таблиці В2 (для СНД) наводяться 2 показники: перший - кількість смертельних нещасних випадків, пов'язаних з виробництвом (за даними МОП) на 1 млрд. доларів США валового внутрішнього продукту; другий - кількість українців, що смертельно травмуються на виробництві в Україні, створюючи шкий самий за обсягом у грошовому вимірі ВВП, як 1 громадянин цісї держави.
Таблиця В2. «Вартість» життя українського працівника в Європі
Ранг |
Країна Європи |
Кількість смертельних нещасних випадків, пов'язаних з виробництвом (за даними МОП) на 1 млрд. $ США ВВП |
Кількість українців, що гинуть в Україні, створюючи такий самий за обсягом ВВП, як 1 громадянин в цій країні |
!. |
Ісландія |
0,083 |
78 |
2. |
Велика Британія |
0.106 |
61 |
3. |
Норвегія |
0,157 |
41 |
4. |
Нідерланди |
0,169 |
38 |
5. |
Бельгія |
0,175 |
37 |
6. |
Швеція |
0,176 |
37 |
7. |
Греція |
0,26 |
25 |
8. |
Швейцарія |
0,261 |
25 |
9. |
Данія |
0,262 |
25 |
10. |
Фінляндія |
0,345 |
19 |
11. |
Австрія |
0,372 |
17 |
12. |
Ірландія |
0,373 |
17 |
13-14. |
Німеччина, Франція |
0,39 |
17 |
15. |
Люксембург |
0,415 |
16 |
16. |
Італія |
0,78 |
8 |
17. |
Іспанія |
0,84 |
8 |
18. |
Португалія |
1.69 |
4 |
19. |
Естонія |
1,81 |
3,6 |
20. |
Угорщина |
1,91 |
3,4 |
21. |
Чехія |
1,92 |
3 |
22. |
Польща |
2,14 |
3 |
23. |
Словенія |
2,23 |
3 |
24. |
Словаччина |
2,34 |
3 |
25. |
Латвія |
2,64 |
2,5 |
26. |
Хорватія |
2,67 |
2,4 |
27. |
Росія |
2,82 |
2,3 |
28. |
Литва |
2,84 |
2,3 |
29. |
Болгарія |
3,46 |
1,9 |
30. |
Туреччина |
4,06 |
1,6 |
ЗІ. |
Албанія |
4,25 |
1,5 |
32. |
Македонія |
4,32 |
1,5 |
33. |
Румунія |
' 4,34 |
1,5 |
34. |
Україна |
6,5 |
1 |
35. |
Бєларусь |
8,19 |
0,8 |
36. |
Боснія і Герцеговина |
9,27 |
0,7 |
37. |
Молдова |
14,9 |
0,4 |
- |
Сербія, Чорногорія |
дані відсутні |
- |
Той факт, що Україна займає в цьому рейтингу лише 34 місце, про те, що, по-перше, в нашій державі існують серйозні проблеми в галузі виробничої безпеки і охорони праці, по-друге, рівень готовності нашої держави до свроінтсграції в такі специфічній сфері як охорони праці слід визнати недостатнім, тобто таким, що не може задовольнити ані нас, ані інші європейські країни.
Таблиця ВЗ. «Вартість» життя українського працівника в СНД
Ранг |
Країна СНД |
Кількість смертельних нещасних випадків, пов'язаних з виробництвом (за даними МОП) на 1 млрд. $ СІІ1А ВВП |
Кількість українців, що гинуть в Україні, створюючи такий самий за обсягом ВВП, як 1 громадянин в цій країні |
1. |
Естонія |
1,81 |
3,6 |
2. |
Латвія |
2,64 |
2,5 |
3. |
Росія |
2,82 |
2,3 |
4. |
Литва |
2,84 |
2,3 |
5. |
Казахстан |
4,43 |
1,5 |
6. |
Азербайджан |
4,97 |
1,3 |
7. |
Україна |
6,5 |
1 |
8. |
Бєларусь |
8,19 |
0,8 |
9. |
Вірменія |
8,51 |
0,8 |
10. |
Туркмсністан |
8,94 |
0.7 |
11. |
Грузія |
9,71 |
0,7 |
12. |
Таджикистан |
9,82 |
0,7 |
ІЗ. |
Молдова |
14,9 |
0,4 |
14. |
Узбекистан |
14,92 |
0,4 |
15. |
Киргизія |
44,2 |
0,15 |
На основі цих даних пропонуємо читачеві самостійно оцінити рівень «.достойності» наявного місця України серед країн СНД за станом виробничого ірапматизму.
Проблема охорони праці є загальносвітовою, над її вирішенням наполегливо працюють всі члени міжнародної спільноти.
Ча даними МОП, в світі щороку реєструється 270 млн. випадків ииробпичого травматизму та 160 млн. випадків професійних захворювань.
Щорічно, за оцінками Міжнародного бюро прані, нещасні випадки на миробництві і професійні захворювання забирають життя приблизно 2млн. працівників и обходяться глобальній економіці в 1,25 трильйони доларів США. альносвітові втрати від професійних захворювань і травм зберігаються на неприпустимо високому рівні.
Євросоюз підрахував, що економічні втрати, пов'язані з виробничими ірлимами в 15 країнах Євросоюзу в 2000 році склали 55 млрд. евро в рік, і, шнндіие за все, ця цифра занижена і не враховує всі пов'язані з роботою шхіюрювання і інші проблеми.
Це тільки економічні втрати. Але існують ще й людські аспекти: щорічно і, приблизно 120 млн. працівників у ЄС, 10 млн. страждають у результаті нещасних випадків або професійних захворювань, і 8 000 - умирають.
По оцінках МОП, нещасні випадки на виробництві виникають у результаті причин, які цілком можна усунути. Про це свідчить постійне зниження частоти нещасних випадків на виробництві в промислово розвинених країнах. Багато компаній і деякі уряди вже прийняли курс па повну ліквідацію нещасних ініпадків на виробництві. Це означає, що практично всі нещасні випадки можуть бути усунуті за допомогою комплексу добре відомих заходів. Якби всі держави-члени МОП використали всі методи запобігання нещасних випадків, що довели на практиці свою ефективність (а вони вже розроблені II ііігальнодоступні), то близько 300 тисяч смертей (із загального числа в 360 тисяч смертельних нещасних випадків на виробництві) і 200 млн. нещасних випадків (з 270 млн.) могли б бути відвернені.
Очевидно, що крім соціального ефекту, це може привести до величезної економії на виплатах компенсацій та інших економічних вигід.
Підкреслимо, що травми внаслідок нещасних випадків ведуть до смертельного результату тільки тоді, коли певне число сприятливих факторів діють одночасно.
Нещасні випадки зі смертельними наслідками - тільки вершина айсберга. Залежно від характеру роботи, на кожен смертельний випадок доводиться від 500 до 2 000 більше легких травм. Піраміда нещасних випадків (рис. В. 1) ілюструє цю проблему (данні із Вступної доповіді МОП на XVII Всесвітньому конгресі з охорони праці «Гідна праця - безпечна праця», Орландо, Флорида, США, 18-22 вересня 2005 р.).
Рис.
В 1. Піраміда нещасних випадків
(співвідношення смертельних нещасних
випадків з іншими нещасними випадками
й подіями)
За даними Євросоюзу (ЄС), на один летальний нещасний випадок припадає:
27 нещасних випадків, що привели до постійної або понад 6-місячної відсутності на роботі;
920 випадків відсутності на роботі протяг ом 4-х та більше днів;
1445 нещасних випадків без летального результату за даними звітності. За останні десятиріччя умови праці, особливо виробнича гігієна и
виробнича безпека, істотно покращилися в багатьох країнах, однак в цілому світова ситуація в сфері охорони праці все ще залишається важкою.
Глибокий вплив на трудове життя, на умови праці має глобалізація. Виникнення нових технологій, розширення торгівлі та зміни фінансово-економічних режимів прискорило темпи глобалізації - підкреслював Гаррі Холкері, Президент 55-ї Генеральної Асамблеї ООН в статті «Глобалізація і її пилив на охорону праці». Дійсно, вона зробила світові ринки більш відкритими, однак її благотворна роль занадто переоцінюється. Істинні4 результати глобалізації мають двоїстий характер: деякі держави змогли добитися переваг в ринковій економіці, інші стали ще більш маргінальними, дезінтегрованими і інедоленими. Ані ринкові механізми, ані економічне зростання на глобальному рівні не можугь гарантувати соціальну справедливість, зайнятість і розвиток для всіх. В той час як індустріально розвинені країни удосконалюють управління системами соціального забезпечення при високих рівнях зайнятості населення, в країнах з перехідною економікою проблеми соціальної підтримки і.ігострилися настільки, що набули критичного значення як в повсякденній боротьбі людей за виживання, так і в підтримці соціальної и політичної стабільності в суспільстві.
Тиск світової конкуренції, вимушує роботодавця розглядати профілактику іравматизму і охорону праці працівників не як інтегральну компоненту управління, а як додаткову перепону на шляху до збуту продукції. Тому зараз иктуалізуються питання соціальної відповідальності бізнесу.
В.2. Основні розділи дисципліни «Основи охорони праці»
Вивчення курсу «Основи охорони праці» обумовлено тим, що в умовах ииробництва мають місце потенційно небезпечні та шкідливі виробничі 'ішіники, вплив яких на організм людини може призвести до виробничих травм, професійних захворювань, отруєнь, та навіть до загибелі людей.
Необхідність забезпечення здорових і безпечних умов праці у всіх галузях діяльності, орієнтація на безперечний пріоритет людського життя і здоров'я іумовлюють необхідність підготовки в вищих навчальних закладах фахівців усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів з питань охорони праці. Тому невід'ємною чистиною підготовки є дисципліна «Основи охорони праці».
Головна мета курсу - надати майбутнім фахівцям основи знань з охорони праці, реалізація яких у професійній діяльності дозволить покращити умови праці, підвищити її ефективність і продуктивність, попередити професійні інчворювання, виробничий травматизм, аварійність.
Методологічною основою курсу «Основи охорони праці» с науковий ишіліз умов праці, виробничих процесів та обладнання, робочих місць, ірудових операцій, організації виробництва з метою виявлення і дослідження шкідливих і небезпечних виробничих чинників, виникнення можливих ишірійних ситуацій, і" на цій підставі розробка і реалізація заходів з попередження і усунення несприятливих виробничих чинників та створення небезіпечних нешкідливих умов праці. Фізичні небезпечні та шкідливі виробничі чинники поділяються на:
рухомі машини і механізми; рухливі частини виробничого устаткування; рухомі вироби, заготівки, матеріали; руйнування конструкцій; обвалення гірських порід;
підвищена запиленість і загазованість повітря робочої зони;
* підвищена або знижена температура поверхонь обладнання, матеріалів;
підвищена або знижена температура повітря робочої зони;
" підвищений рівень шуму, вібрації на робочому місці;
підвищений рівень інфразвукових, ультразвукових коливань;
підвищений або знижений барометричний тиск у робочій зоні і його різка зміна;
підвищена або знижена вологість повітря;
підвищена або знижена рухливість повітря;
підвищена або знижена іонізація повітря;
підвищений рівень іонізуючого випромінювання у робочій зоні;
підвищене значення напруги в електричних ланцюгах, замикання якої може відбутися через тіло людини;
підвищений рівень статичної електрики;
підвищений рівень електромагнітних випромінювань;
підвищена напруженість електричного, магнітного полів;
відсутність або недоліки природного освітлення;
недостатня освітленість робочої зони;
підвищена яскравість світла;
знижена контрастність;
прямі й відбиті відблиски;
підвищена пульсація світлового потоку;
підвищений рівень ультрафіолетової, інфрачервоної радіації;
гострі крайки, задирки, шорсткість на поверхнях заготовок, інструментів і обладнання;
розташування робочого місця на значній висоті щодо поверхні землі (підлоги);
невагомість.
До хімічних шкідливих та небезпечних виробничих чинників належать хімічні речовини, які:
За характером дії на організм людини поділяються на:
загальнотоксичні;
подразнюючі;
мутагенні;
такі, що впливають на репродуктивну функцію. О По шляху проникання в організм людини через:
органи дихання;
* шлунково-кишковий тракт;
шкіряні покриви й слизисті оболонки.
До біологічних небезпечних та шкідливих виробничих чинників належать:
патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, спірохети, гриби, найпростіші) та продукти їх життєдіяльності;
макроорганізми.
Психофізіологічні небезпечні і шкідливі виробничі чинники по характеру дії поділяються на такі:
а) фізичні перевантаження;
статичні;
динамічні.
б) нервово-психічні перевантаження.
розумова перенапруга;
перенапруга аналізаторів (органів чуття);
монотонність праці;
емоційні перевантаження.
Один і той самий небезпечний чи шкідливий виробничий чинник по природі свосї дії може бути віднесений одночасно до різних наведених груп.
В.З. Суб'єкти і об'єкти охорони праці
Основними суб'єктами охорони праці є працівник, роботодавець і держава. Вони є суб'єктами так званих тристоронніх відносин в галузі прапі загалом і в охороні праці зокрема.
Закон України «Про охорону праці» дає такі визначення:
Працівник - особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).
Отже, найголовнішою ознакою працівника є наявність трудового договору з роботодавцем.
Термін «працівник» відноситься до особи, що вступила у відносини, які мають назву «найм». Термін «працюючий» є більше загальним і відноситься до усіх, хто працює. Термін «працюючий» може застосовується як до працівника, так і до Індивідуального підприємця.
Роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ніш орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю.
Таким чином, найголовнішою ознакою роботодавця є використання найманої праці.
Держава регулює, всі питання охорони праці через закони та інші нормативно-правові акти з охорони праці, здійснює державний нагляд за охороною праці.
Директива Європейського Союзу (89/391/ЄС) «Про введення заходів, що сприяють поліпшенню безпеки й гігієни праці працівників» дає такі визначення:
Працівник - особа, найнята роботодавцем, включаючи стажерів і практикантів, але крім домашніх працівників.
Роботодавець - фізична або юридична особа, що перебуває з питань наймання у взаємодії із працівником і яка с відповідальною за підприємство або установу.
Основними об'єктами, які захищаються в охороні праці, с життя, здоров'я та працездатність працівника.
В.4. Основні терміни та визначення в галузі охорони праці
Основні терміни в галузі охорони праці визначаються законом України
Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально- профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.
Виробнича санітарія - система організаційних і технічних заходів і засобів, які виключають або зменшують вплив на працюючих шкідливих виробничих чинників.
Техніка безпеки - система організаційних і технічних заходів і засобів, які виключають вплив на працівників небезпечних виробничих чинників.
Безпека праці - стан умов праці, за яких вплив на працівника небезпечних і шкідливих чинників усунуто, або вппив шкідливих виробничих чинників не перевищує допустимих значень
Умови праці - сукупність чинників виробничого середовища і робочого процесу, які впливають на здоров 'я і працездатність людини під час виконання нею трудових обов 'язків.
Пожежна безпека - стан об'єкта, при якому виключається можливість пожежі або при її виникненні забезпечуються умови для Ті локалізації, ліквідації, захисту людей і матеріальних цінностей.
Шкідливий виробничий чинник - виробничий чинник, винив якого на працівника, за певних умов, може призвести зо захворювання, зниження працездатності й (або) негативного впливу на здоров я нащадків.
Небезпечний виробничий чинник - виробничий чинник, дія якого за певних умов може призвести до травм або іншого раптового погіршення здоров я працівника.
Травма - порушення анатомічної цілісності організму людини або його функцій внаслідок дії чинників зовнішнього середовища
Виробнича травма є наслідком нещасного випадку на виробництві.
Нещасний випадок на виробництві — це раптове погіршення стану здоров я або настання смерті працівника під час виконання ним трудових обов язків унаслідок короткочасного (впродовж однієї робочої зміни) впливу небезпечного або шкідливого чинника.
захворювання - це хронічне або гостре захворювання працівника внаслідок впливу шкідливого виробничого чинника або інших чинників, пов'язаних з роботою.
Наведені визначення дозволяють встановити певні логічні взаємозв'язки основних термінів в галузі охорони праці (рис. В.2).
Слід зазначити, що загалом в охороні праці розглядаються нещасні випадки, які пов'язані з виробництвом. Вищенаведене визначення нещасного випадку на виробництві міститься в національному стандарті ДСТУ 2293-99.
Рис.
В. 2. Взасмозв 'нзок основних термінів
в охороні праці.
В той же час Резолюція МОП (Міжнародна організація праці) «Про « пі містику виробничого травматизму», що прийнята на 16-й Міжнароднії! конференції із статистики праці у 1998 році містить дещо інше, більш розширене визначення нещасного випадку на виробництві:
Нещасний випадок на виробництві - несподівана та незапланована подія, включаючи дії умисного, насильницького характеру, яка виникає внаслідок трудової або пов'язаної з нею діяльності, що призводить до травмування, хвороби або смерті.
Така відмінність у визначеннях, проте, не призводить до якихось протиріч між державними та міжнародними нормативними документами з охорони праці и ш галі і веденням статистики виробничого травматизму зокрема. Цс ікімснюється тим, що детальна класифікація випадків виробничого іраиматизму, яка міститься в НПАОЇІ 0.00-6.02-04 «Порядок розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробннцтві», (див. далі, розділ 6), фактично задовольняє вимогам міжнародного визначення нещасного випадку на виробництві.
В.5. Класифікація шкідливих та небезпечних виробничих чинників
Небезпечні та шкідливі чинники у відповідності до міждержавного » гандарту (мовою оригіналу) ГОСТ 12.0.003-74 ССБТ. Классификация» поділяються на такі групи: фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні
Фізичні небезпечні та шкідливі виробничі чинники поділяються на:
рухомі машини і механізми; рухливі частини виробничого устаткування; рухомі вироби, заготівки, матеріали; руйнування конструкцій; обвалення гірських порід;
підвищена запиленість і загазованість повітря робочої зони;
* підвищена або знижена температура поверхонь обладнання, матеріалів;
підвищена або знижена температура повітря робочої зони;
" підвищений рівень шуму, вібрації на робочому місці;
підвищений рівень інфразвукових, ультразвукових коливань;
підвищений або знижений барометричний тиск у робочій зоні і його різка зміна;
підвищена або знижена вологість повітря;
підвищена або знижена рухливість повітря;
підвищена або знижена іонізація повітря;
підвищений рівень іонізуючого випромінювання у робочій зоні;
підвищене значення напруги в електричних ланцюгах, замикання якої може відбутися через тіло людини;
підвищений рівень статичної електрики;
підвищений рівень електромагнітних випромінювань;
підвищена напруженість електричного, магнітного полів;
відсутність або недоліки природного освітлення;
недостатня освітленість робочої зони;
підвищена яскравість світла;
знижена контрастність;
прямі й відбиті відблиски;
підвищена пульсація світлового потоку;
підвищений рівень ультрафіолетової, інфрачервоної радіації;
гострі крайки, задирки, шорсткість на поверхнях заготовок, інструментів і обладнання;
розташування робочого місця на значній висоті щодо поверхні землі (підлоги);
невагомість.
До хімічних шкідливих та небезпечних виробничих чинників належать хімічні речовини, які:
О За характером дії на організм людини поділяються на:
загальнотоксичні;
подразнюючі;
канцерогенні;
мутагенні;
такі, що впливають на репродуктивну функцію. О По шляху проникання в організм людини через:
органи дихання;
* шлунково-кишковий тракт;
шкіряні покриви й слизисті оболонки.
До біологічних небезпечних та шкідливих виробничих чинників належать:
патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, спірохети, гриби, найпростіші) та продукти їх життєдіяльності;
макроорганізми.
Психофізіологічні небезпечні і шкідливі виробничі чинники по характеру дії поділяються на такі:
а) фізичні перевантаження;
статичні;
динамічні.
б) нервово-психічні перевантаження.
розумова перенапруга;
перенапруга аналізаторів (органів чуття);
монотонність праці;
емоційні перевантаження.
Один і той самий небезпечний чи шкідливий виробничий чинник по природі свосї дії може бути віднесений одночасно до різних наведених груп.