13. Значення пакту Бріана — Келлога.

Міністр закордонних справ Франції А. Бріан 6 квітня 1927 р. запропонував укласти франко-американський договір, що забороняв використання війни як засобу національної політики. Французькі правлячі кола розраховували забезпечити цією угодою доброзичливе ставлення світової громадськості до своєї політики і таким чином зміцнити позиції в Європі.

Державний секретар США Келлог 28 грудня 1927 р., схваливши в принципі ідею Бріана, за­пропонував укласти не двосторонній, а багатосто­ронній договір. Подальші переговори завершилися 27 серпня 1927 р. підписанням у Парижі угоди між США, Великою Британією, Францією, Німеччиною, Італією, Японією та іншими країнами. Того ж дня США надіслали ноту 48 державам із запрошенням приєднатися до "пакту Бріана—Келлога". США роз­раховували пов'язати країни, що залучалися до угоди, зобов'язаннями і посилити свій вплив на світовій арені. СРСР не отримав запрошення до участі в переговорах про укладення пакту, однак у серпні 1928 р. був запрошений приєднатися до угоди і перший серед інших країн ратифікував його. Західні країни не поспішали надавати пакту чин­ності. СРСР звернувся з пропозицією достроково ввести угоду до дії в Польщі, Литві, Латвії, Естонії, Фінляндії. 1929 р. було підписано Московський протокол, у якому СРСР, Латвія, Польща, Румунія, Естонія, а також Литва, Іран та Туреччина заявили про дострокове набрання чинності Паризьким дого­вором. Однак, як показали наступні події, подібні однобічні акції успіху не мали.