8. Невдоволеність ряду країн повоєнною системою договорів.

Країни Антанти уклали мирні угоди і висунули жорсткі вимоги вже фактично іншим державам, які повалили режими, винні у розв'язуванні світової бойні (Німеччина, Австрія та ін.). А новим, моло­дим демократіям дописувалася провина їхніх тота­літарно-монархічних попередників. Умови миру вия­вилися кабальними, не зовсім справедливими, тим більше, що ці країни не капітулювали перед держа­вами Антанти. На час закінчення війни на території Німеччини не було жодного ворожого солдата. Роз­міри репарацій перевищували можливості переможе­них країн. Вони зазнали глибокого національного приниження, що створювало сприятливий грунт для агресивного націоналізму та реваншизму.

Кордони в Європі було визначено довільно, з урахуванням інтересів Антанти, принципи самовиз­начення народів було грубо знехтувано. Внаслідок такого перерозподілу кордонів виникли райони з компактним проживанням національних меншин — угорців у Румунії (Трансільванії), Словаччині, Югославії; німців у Польщі та Чехо-Словаччині; австрійців у Італії; українців та білорусів у Поль­щі, — що опинилися у тих державах часто-густо всупереч своїй волі, історичним та етнічним тради­ціям. Важко було очікувати на підтримку Версальсько-Вашингтонської системи з боку цих країн та народів.

Осібно поставало питання про Радянську Росію. її представників не було запрошено ані до Парижа, ані до Вашингтона. Тим часом більшовики отримали перемогу і як найбільша держава у світі примусили рахуватися з Росією, а потім і з СРСР усі держави. Прибічники світової революції, російські комуністи дуже негативно поставилися до нової системи міжна­родних відносин. На боротьбу проти "нових порядків" у світі постали також народи колишніх колоній Німеччини, Туреччини, британські та французькі колонії, території, що перебували під контролем США.

9. Генуезька конференція 1922 р.

Для вирішення економічних та фінансових пи­тань у повоєнному світі було скликано міжнародну конференцію у Генуї (Італія), яка тривала з 10 квіт­ня по 19 травня 1922 р. і в якій брали участь представники 29 держав. Офіційною метою конфе­ренції був пошук засобів "економічного відроджен­ня Центральної та Східної Європи". Однак на її засіданнях переважало "російське питання".

Західні країни домагалися, щоб Радянська Росія визнала всі борги царського і Тимчасового урядів, повернула націоналізовані підприємства або від­шкодувала їхню вартість, ліквідувала монополію зовнішньої торгівлі.

Радянський уряд погоджувався сплатити колиш­ні борги Росії, якщо західні країни візьмуть на себе зобов'язання відшкодувати збитки від іноземної інтервенції, а також подадуть економічну допомогу, нададуть вигідні кредити та підпишуть торговельні угоди. Зазначена сума збитків від інтервенції (39 млрд. золотих карбованців) значно перевищува­ла борги _< царської Росії та Тимчасового уряду (18 496 млн.). Така пропозиція не влаштовувала західні країни, і конференція припинила свою діяльність. Питання врегулювання взаємних фінан­сово-економічних претензій, а також питання про роззброєння, що були поставлені радянською деле­гацією, не було вирішено.