5. Виникнення нових держав.

Важливим підсумком Паризької мирної конфе­ренції стало утворення незалежної Польщі. її територія перевищувала 50 тис. кв. км, а населен­ня — 14 млн чоловік. Кордони Польщі охоплювали частину німецьких, чеських, українських земель, що породило в майбутньому гострі міжнародні суперечності. Зокрема до Польщі відійшли Галичи­на, Волинь, Поділля, Холмщина.

З південнослов'янських земель колишньої Австро-Угорської імперії — Боснії, Герцеговини, Хорватії, Словенії, Долмації та інших, які об'єдналися з Сербією і Чорногорією, — утворилося Сербо-Хорвато-Словенсь.-ке королівство (з 1929 р. — Югославія). До Румунії відійшли Буковина, Трансільванія, Бессарабія.

6. Створення Ліги Націй.

Паризька мирна конференція прийняла виробле­ний спеціальною комісією статут Ліги Націй, включений до мирних договорів.

Головними органами цієї міжнародної організації були щорічна Асамблея, до якої входили всі члени Ліги й Рада Ліги, де були представлені США, Велика Британія, Франція, Італія і Японія, а також п'ять непостійних членів від інших держав. Рішен­ня з усіх питань мали прийматися одноголосно. Переможені у війні країни до Ліги Націй не ввійшли. Американський сенат, ознайомившись зі статутом Ліги, відхилив його, і США не стали членом цієї міжнародної організації.

Мирні договори, укладені державами-переможницями з Німеччиною та її союзниками, і створення Ліги Націй завершили процес становлення Версальської системи.

7. Вашингтонська конференція, її рішення.

Конференція, що зафіксувала нове співвідношен­ня сил між великими державами на Далекому Сході, тривала у Вашингтоні з 12 листопада 1921 р. по 6 лютого 1922 р. У ній брали участь США,

Велика Британія, Китай, Франція, Нідерланди, Бельгія та Португалія, були" присутні також деле­гати, що виступали від імені британських домініо­нів та Індії. Ініціаторами дипломатичної зустрічі у Вашингтоні виступили СІЛА, що розраховували на сприятливе для себе вирішення питання про мор­ські озброєння і закріплення нового співвідношення сил у Китаї та басейні Тихого океану. Делегації РРФСР і Далекосхідної республіки на конференцію не було допущено.

На Вашингтонській конференції було укладено низку важливих угод. Одну з них — "Угоду чотирьох держав (США, Великої Британії, Франції та Японії) про спільний захист сторонами, що домовляються, їхніх територіальних прав" — було підписано 13 грудня 1921 р. Угода мала на меті об'єднати зусилля проти національно-визвольного руху народів тихоокеанських островів та Далекого Сходу.

Угода п'яти держав (СІЛА, Великої Британії, Японії, Франції та Італії), підписана 6 лютого 1922 р., була скерована на обмеження військово-морських озброєнь та зміну їх співвідношень на користь США. Було прийнято рішення, згідно з яким заборонялося будувати лінкори водотоннаж­ністю понад 35 тис. т.

Угода "дев'яти держав" (США, Великої Британії, Франції, Японії, Італії, Бельгії, Нідерландів, Пор­тугалії та Китаю) була присвячена дотриманню принципу "відчинених дверей" у Китаї та скерована проти домагань Японії на монопольне панування на морі. її було укладено 6 лютого 1922 р. Угода констатувала тимчасовий баланс американо-японського суперництва у Китаї. "Угода дев'яти", крім того, проголошувала суверенітет та цілісність Ки­таю. Великі держави взяли на себе зобов'язання не домагатися поділу Китаю на сфери впливу й дотримуватись принципів "відчинених дверей" та "рівності можливостей".

Вашингтонська конференція продемонструвала зростання впливу США у міжнародних відносинах та у Тихоокеанському регіоні зокрема. Водночас рівновага, що склалася внаслідок зустрічі у столиці США, була нестійкою. Вже в ході самої конференції США зробили заяву про недостатність японських поступок у Китаї. Японія відразу ж по закінченні конференції стала на шлях перегляду рішень, що створювало новий небезпечний осередок майбутньої конфронтації на Далекому Сході. Таким чином, Версальсько-Вашингтонська система зафіксувала нове співвідношення сил між державами в Європі, Африці й на Далекому Сході.