2.4 Проект Центру соціальної допомоги неповній сім'ї

В даний час державна допомога неповним сім'ям надається у різних Центрах допомоги сім'ї і дітям. Діяльність цих Центрів спрямована на надання допомоги всім категоріям проблемних сімей. На мій погляд, необхідно створити Центри, що працюють з певною групою родин, наприклад з неповними сім'ями. p> Цілями даних установ буде:

1) практична реалізація конституційного ...права сім'ї та її членів на всебічний захист з боку держави, соціальну та психологічну допомога;

2) поліпшення становища неповної сім'ї як соціального інституту, поліпшення соціального та психологічного здоров'я сім'ї та дітей;

3) сприяння встановленню і підтримці гармонійних сімейних відносин, грунтуючись на принципах добровільності звернення, прав і свобод особистості.

Завданнями центру будуть:

1) виявлення запиту на отримання соціальної, соціально-психологічної, соціально-економічної та іншої допомоги з боку неповних сімей, облік соціально неблагополучних сімей, які звернулися за допомогою до фахівцям Центру, комплексне вивчення, аналіз і корекція психолого-педагогічних причин їх соціального та іншого неблагополуччя;

2) інформування сімей про діяльність і можливості Центру, залучення до обігу в Центр сімей, що мають проблеми різного характеру;

3) надання разової та систематичної соціальної, психологічної, психолого-педагогічної, юридичної, соціально-економічної, реабілітаційної та іншої допомоги неповній сім'ї;

4) організація профілактичних, навчальних, корекційних та інших заходів для сімей та їх членів, спрямованих на подолання порушень у сфері сімейних відносин і запобігання асоціальної поведінки;

5) співпраця з різними зацікавленими державними, громадськими, комерційними та іншими організаціями та громадянами, залучення їх до вирішення питань соціального обслуговування неповних сімей;

6) координація зусиль міської, районних та інших державних органів, громадських організацій і т.д. щодо створення та вдосконалення системи соціально-психологічної допомоги сім'ї і дітям.

6. Зміна функцій сім’ї на сучасному етапі розвитку суспільства

У соціальній педагогіці виділяють ряд функцій сім’ї в процесі соціалізації особистості:

1. Фізичний та емоційний розвиток людини. У молодшому та ранньому дитинстві ця функція відіграє певну роль, яка не може бути компенсована іншими інститутами. У дитячому, молодшому шкільному та підлітковому віці її вплив залишається провідним, але перестає бути єдиним на сучасному етапі розвитку нашого суспільства. Потім роль цієї функції зменшується, а в похилому віці знову стає домінуючою.

2. Формування психологічної статі дитини в перші три роки життя. Вирішальне значення в цьому має батько, бо саме він, як правило, диференційовано відноситься до дочки та сина.

3. Розумовий розвиток дитини, що впливає на міру залучення людини до культури на всіх етапах соціалізації.

4. Оволодіння людиною соціальними нормами.

5. Формування фундаментальних цінностей орієнтації людини у сферах сімейних і міжетнічних відносин, що визначає її стиль життя, життєві цілі, плани та способи їх досягнення.

6. Соціально-психологічна підтримка людини, від чого залежить її самооцінка, рівень самоповаги, аспекти та ефективність самореалізації.

Аналіз різних джерел соціальної педагогіки дозволяє виділити ряд функцій (фізичного, емоційного, розумового розвитку; психологічної підтримки; соціально-психологічної підтримки; соціалізації; формування ціннісних орієнтацій). На наш погляд, цей перелік функцій сім’ї далеко не повний, тому ця проблема потребує подальшого дослідження.

Специфіка сім’ї як соціального інституту дійсно зумовлена виконанням нею ряду функцій, серед яких, на думку, Ю. В. Василькової, Т. Кравченко важливе значення мають:

1. репродуктивна – основна функція, що полягає в народженні дітей і продовженні людства;

2. виховна, що передбачає здійснення процесу соціалізації молодого покоління;

3. господарсько-побутова, що передбачає підтримання фізичного стану сім’ї, догляд за дітьми і престарілими;

4. економічна, що забезпечує отримання матеріальних засобів одних членів сім’ї для інших, матеріальну підтримку неповнолітніх та престарілих;

5. соціального контролю, що передбачає відповідальність членів сім’ї за поведінку її членів у суспільстві, в різних сферах діяльності, виконання обов’язку між подружжям, батьками і дітьми, старшого покоління перед молодшим;

6. духовного спілкування, що зумовлює духовне збагачення кожного члена сім’ї;

7. соціально-статусна, що передбачає забезпечення членам сім’ї соціального статусу в суспільстві;

8. дозвіллєва, що передбачає організацію раціонального дозвілля і спрямована на розвиток взаємного збагачення інтересів кожного члена сім’ї;

9. емоційна, що забезпечує здійснення психологічного захисту кожного члена сім’ї, організацію емоційної стабільності особистості; психологічної терапії [2 ];

10. соціокультурна, що забезпечує передачу певного досвіду, знань, духовних цінностей, принципів і способів поведінки від старших молодшим, формування інтересів, уподобань, прагнень, які мають глибоке пізнавальне наповнення, покликані розвивати позитивно забарвлені емоції, почуття, сприяти реалізації сутнісних сил дитини, її особистісних позицій і орієнтацій. Е. Г. Ейдемиллер, В. В. Юстицкий найважливішими характеристиками сім’ї вважають її функції, структуру і динаміку. Під функціями сім’ї автори розуміють сферу життєдіяльності сім’ї, безпосередньо пов’язана з задоволенням певних потреб її членів [7].

Серед основних функцій сім’ї вони розглядають наступні:

– Виховну функцію сім’ї, що полягає у задоволенні індивідуальних потреб у батьківстві і материнстві, контактах з дітьми, їх вихованні, самореалізації у дітях. По відношенню до суспільства в ході виконання виховної функції сім’я забезпечує соціалізацію підростаючого покоління, підготовку нових членів суспільства [7, с. 9];

– Господарсько-побутову функцію сім’ї, що полягає в задоволенні матеріальних потреб членів сім’ї (в їжі, житлі тощо). сприяє збереженню їх здоров’я. В ходе виконання цієї функції забезпечується відновлення витрачених у праці фізичних сил [там само];

– Емоційну функцію сім’ї, що передбачає задоволення її членами потреб у симпатії, повазі. визнання, емоційній підтримці, психологічному захисті. Ця функція забезпечує емоціональну стабілізацію членів суспільства, активно сприяє збереженню їх психічного здоров’я [там само];

– Досить великого значення автори надають функції духовного (культурного) спілкування, що спрямована на задоволення потреб у спільному проведенні дозвілля, взаємному духовому спілкуванні; відігріє значну роль у духовному розвитку членів суспільства [там само].

Змістом функції первинного соціального контролю автори вважають забезпечення виконання соціальних норм членами сім’ї, особливо тими, хто в силу різних обставин (вік, захворювання и т. ін.) не володіє у достатній мірі здатністю будувати свою поведінку у відповідності з соціальними нормами [там само].

Серед найважливіших функцій сім’ї автори розглядають також сексуально-еротичну функцію, що забезпечує задоволення сексуально-еротичних потреб членів сім’ї. З точки зору суспільства важливо, що сім’я при цьому здійснює регулювання сексуально-еротичної поведінки членів сім’ї, забезпечуючи біологічне відтворення суспільства [7, с. 9-10].

Автори звертають увагу на те, що сучасна сім’я в нашому суспільстві вже не виконує такої функції, як збагачення і передача у спадок приватної власності. А також вважають, що якісно змінилась функція первинного соціального контролю, оскільки підвищився рівень терпіння до порушення норм поведінки у сфері шлюбно-сімейних стосунків (позашлюбне народження, шлюбна невірність тощо). Розлучення перестало розглядатися як покарання за непристойну поведінку у сім’ї [7, с. 10]. У той же час автори наголошують на тому, що в сучасній сім’ї значно підвищилося значення таких функцій, як емоційна, духовного (культурного) спілкування, сексуально-еротична, виховна. Шлюб все більше розглядається як союз, заснований на емоційних зв’язках, а не господарсько-матеріальних [там само].

У цьому випадку йдеться про об’єктивні зміни значущості функцій сім’ї, які певним чином впливають на стосунки між її членами, на функціонування сім’ї у цілому, але існують і певні порушення функцій сім’ї, що зумовлені рядом суб’єктивних факторів. „Порушення функцій сім’ї – це такі особливості її життєдіяльності, які утруднюють або заважають виконанню сім’єю її функцій. Сприяти порушенням може досить широке коло факторів: особливості особистості її членів, взаємовідносин між ними, певні умови життя сім’ї. Наприклад, причиною порушень виховної функції сім’ї можуть виступати і відсутність у батьків відповідних знань і навичок, і розлад стосунків між ними (конфлікти у питаннях виховання, втручання з боку інших членів сім’ї, що утруднюють виховання та ін.)” [там само].

Запропонований перелік функцій сім'ї досить повно характеризує її як багатофункціональну систему. Аналіз життєвих реалій засвідчує, що загальна картина ціннісних орієнтацій дорослих членів сімей характеризується нестійкістю виконання своїх функцій.

Кризовий стан економічного і соціального розвитку України зумовив пріоритет матеріального чинника, що спричинює цілу низку суперечностей в установах сім’ї, впливає на змістове наповнення функцій.

На думку Н. Я. Соловйова функцій сім’ї стільки, скільки видів потреб в усталеній, повторюваній формі вона задовольняє [5].

На наш погляд, до поданого переліку функцій сім’ї можна внести певні зміни. Перш за все не зовсім обґрунтованим здається зведення виховної функції тільки до здійснення процессу соціалізації, її зміст значно ширший. По-друге, цей список може бути значно поширений, адже сімейне виховання є надзвичайно багатогранним. Беручи до уваги цей факт, більш раціональним шляхом визначення функцій сім’ї видається виокремлення певних груп функцій, тобто створення певної їх класифікації. Основними функціями сім’ї, виходячи з визначення її суті, є репродуктивна, виховна та матеріально-господарсько-побутова, що передбачають забезпечення основних потреб усіх членів сім’ї. При цьому ми схильні називати їх матримоніальними функціями людини, передбачаючи цим те, що готовність до забезпечення життєдіяльності сім’ї