1.3 Труднощі існування неповних сімей

Існує ряд проблем, що стосуються неповних сімей, до яких відносяться соціально - економічні, педагогічні, медичні та психологічні.

Серед проблем неповних сімей у більшості випадків особливо гостро стоїть проблема економічного характеру (матеріальні труднощі, випробовувані родиною). Сукупний бюджет сім'ї складається з індивідуального трудового доходу, посібників, пенсій, компенсаторних виплат і пільг, які встановлюються державою, аліментів на дітей після розлучення, подарунків в грошах або речами, продуктів від родичів і друзів.

Так як, найчастіше, главою такої сім'ї є жінка, то варто звернути увагу на політику зайнятості в країні в даний час. Сьогодні йде витіснення жінок з робочих місць... на біржу праці або в сферу низькооплачуваних бюджетних установ. Необхідність утримання та виховання дитини/дітей частіше спонукають жінок бути активніше і заповзятливих у пошуках більш оплачуваної роботи або додаткового заробітку.

Останнім часом значно скоротився перелік соціальних гарантій і знизився рівень соціального захисту. Жінка - мати, яка виховує дитину без батька, сама повинна нести відповідальність за добробут своєї сім'ї. Особливу потребу відчувають неповні сім'ї, в яких ростуть діти з відхиленнями від норми у фізичному або нервово - психічному розвитку, а тим більше діти-інваліди. Якщо дитина-інвалід потребує постійного нагляду і догляду, то жінка не має ніякої можливості поліпшити матеріальний добробут, їм доводиться жити на пенсію по інвалідності дитини та дитячу допомогу.

Необхідність догляду за дитиною в відсутність допомоги з боку, руйнування сфери побутових послуг не дозволяють жінці проявити себе в професійній сфері: вирішальне значення на їх вибір і формування поведінки надає матеріальна відповідальність. Багато жінок вважають виховання і догляд за дітьми своїм головним призначенням і відсувають на другий план професійний успіх і кар'єру. У Водночас матеріальне благополуччя і нерідко зайнятість на двох роботах відсторонює самотню матір від виховання та догляду за дитиною, і він наданий самому собі.

Навіть сама турботлива жінка в неповній сім'ї, фізично не має достатньо часу для виховання своєї дитини. Через надмірну зайнятості та трудової перевантаженості матері діти надані самі собі.

Серед проблем неповних сімей особливо гостро стоїть проблема її функціонування як інституту виховання та соціалізації дітей. Варто вважати, що витрати виховання дітей у неповній сім'ї пов'язані, насамперед, з впливом негативних економічних факторів Специфічний спосіб життя сім'ї з одним батьком відчутно відбивається на виховному процесі. Відсутність одного батька в сім'ї може з'явитися причиною неповноцінного, невдалого виховання дітей. У материнських неповних сім'ях хлопчики не бачать приклада чоловічого поведінки в сім'ї, що сприяє формуванню в процесі їх соціалізації неадекватного уявлення про рольові функції чоловіка, чоловіка, батька. Поведінка незаміжньої матері в сім'ї багато в чому обумовлено відсутністю другого батька. Це впливає і на соціалізацію виховуються в материнських неповних сім'ях дівчаток, спотворює їхні уявлення про рольові функції жінки, дружини, матері.

Діти, виховуються в монородітельскіх сім'ях, позбавлені прикладу стосунків чоловіка і жінки в сім'ї, що негативно впливає на їх соціалізацію в цілому і на підготовленість до майбутнього сімейного життя зокрема. Педагогіка оцінює показник ідентифікації дітей зі своїми батьками одним з основних критеріїв ефективності сімейного виховання. При цьому дитина виражає прийняття моральних та ідеологічних норм своїх батьків. Здійснення цієї складової виховного процесу в неповній сім'ї деформується у зв'язку з відсутністю одного з батьків.

У батькових неповних сім'ях до перерахованих вище проблем додається відсутність материнської ласки, без якої виховання дітей теж не може бути повноцінним.

У рамках виховної діяльності одному з батьків складно здійснити повноцінний контроль за дитиною й у цілому впливати на їх поведінку. Ефективному вихованню заважає ряд об'єктивних причин: руйнується звична тріада в сім'ї: В«батько + мати + діти В»; основна причина - надмірна зайнятість на роботі, що не дозволяє приділяти дітям достатньої уваги.

Наступна соціальна характеристика, яка вимагає уваги суспільства до неповній сім'ї з неповнолітніми дітьми, пов'язана з якістю здоров'я останніх. Вчені-педіатри, досліджують рівень здоров'я дітей, приходять до невтішного висновку: діти з неповних сімей значно частіше схильні до гострих та хронічних захворювань. Жінка змушена, насамперед, виконувати функції матеріального забезпечення сім'ї на шкоду традиційно материнським обов'язкам виховання й зміцнення здоров'я дітей. Статистично значуща частота наявності в неповній сім'ї шкідливих звичок (куріння, вживання алкоголю), соціально-побутова і житлова невлаштованість, недотримання гігієнічних норм життя, Незвернення до лікарів у разі хвороби дітей, самолікування і т.п. [15]. p> Соціально-економічні проблеми властиві не всім неповним сім'ям, в усякому разі, їх вирішити простіше, ніж соціально-психологічні проблеми, присутні у внутриличностной сфері та міжособистісних відносинах членів неповних сімей, насамперед дітей.

Це, по-перше, образа, пригніченість і почуття власної неповноцінності, які можуть відчувати діти після розлучення їх батьків. Нерідко діти звинувачують себе у розпаді сім'ї. По-друге, почуття провини перед дітьми, нерідке у жінок (оскільки в більшості випадків неповні сім'ї - це мати, що одна виховує дітей), що є причиною їх гіперопіки. Прагн...учи не допустити зниження життєвих стандартів своїх дітей у порівнянні з дітьми з благополучних сімей, мати бере на себе надмірну трудове навантаження, але через сверхзанятости, у свою чергу, не може приділяти їм достатньо часу і уваги. Нерідкі також випадки, коли образу на колишнього чоловіка, винного у розпаді сім'ї, жінка зганяє на своїх дітях, виявляючи жорстокість. У будь-якому випадку сприятливий психологічний клімат в сім'ї відсутній [19].

Найбільша ж складність - труднощі у правильній поло-рольової ідентифікації та орієнтації дітей. Дитина формує стереотипи свого сприйняття і поведінки, керуючись зразком, яким для нього є дорослі, в першу чергу батьки [18].

Хоча полоролевое поводження людей у ​​різних культурах вивчено далеко не повно, в сімейних взаєминах воно проявляється найбільш явно. Соціально-психологічний стереотип наказує соціальної ролі чоловіка такі риси і ознаки, які невластиві соціальної ролі жінки. Сама по собі жорстка визначеність цих ролей може мати несприятливий вплив, якщо людина слабка, а стереотип вимагає від нього домінування, сили, мужності чи навпаки. Але в неповній сім'ї (тим більше, якщо вона стала такою на ранніх стадіях соціалізації дитини або спочатку була неповною) дитина позбавлена ​​зразка того, як повинні поводитися чоловіки і жінки в різних рольових ситуаціях, тому в майбутньому, у своїй власній сім'ї людина далеко не завжди зможе продемонструвати адекватне полоролевое поведінку; це призводить до дисфункциональности і конфліктів і, можливо, теж до розпаду сім'ї. Основна причина статистично значущою зв'язку неблагополуччя розпадається молодої сім'ї з неблагополуччям сім'ї батьків одного з молодих подружжя (чи обох подружжя) - їх неадекватна полоролевая соціалізація.

Хоча неповних сімей, в яких батько сам виховує дітей, значно менше, ніж неповних сімей, в яких дітей виховує одна мати, їм притаманні ті ж проблеми статеворольової орієнтації. Крім того, батько з дитиною має більше шансів створити нову сім'ю, чому мати з дитиною. Тому однією з проблем такої сім'ї буде формування відносин між дитиною (дітьми) і новою дружиною батька (можливо, з її дітьми).

В даний час поширена нова категорія неповних сімей - неповні розширені сім'ї, які утворюються, як правило, в результаті якої-небудь соціальної катастрофи: загибель батьків малолітніх дітей, знаходження батьків у в'язниці, позбавлення їх батьківських прав, пияцтво - найчастіше саме це змушує покоління прабатьків брати онуків на утримання і виховання. Такі сім'ї, зрозуміло, мають низький рівень доходів; ряд складнощів викликаний поганим станом здоров'я літніх людей, їх більш слабкими адаптаційними здібностями, невмінням пристосуватися до реалій сучасності: на жаль, деколи вони не можуть використовувати свій авторитет, здатності контролювати ситуацію, тому часто діти демонструють девіантні форми поведінки [10, с.231-234].

Таким чином, можна сказати, що кількість неповних сімей з кожним роком збільшується, зростає кількість розлучень і, необхідні конкретні заходи щодо вирішення проблем такий слабкозахищеній сімейної групи, як неповна сім'я.