Розділ 2. Реалізація навчальної, виховної та розвиваючої функцій навчання при використанні інтерактивних методик організації навчального процесу

Основні питання розділу:

1. Здійснення інтерактивними методами навчальної функції, подолання формалізму знань

2. Виховна та розвиваюча функції інтерактивних методів

1. Інтерактивні методи як контрольно-регулюючий компонент навчального процесу

Ключові поняття розділу: навчальна, виховна, розвива­юча функції навчального процесу; формалізм знань, кон­трольно-регулюючий компонент навчання.

Педагогічною теорією і практикою доведено, що нав­чання ефективне, якщо воно виконує три функції: нав­чальну, виховну та розвиваючу. Яким же чином ці функції виконуються при використанні інтерактивних методів? Розглянемо першу, навчальну - формування знань.

Результатом процесу пізнання є уявлення про предмет пізнання, який формується в суб'єкта у вигляді психічного образа, що зберігається у пам'яті, і мовне (знакове) вті­лення цього образу. Таким чином, знання є системою психічного уявлення та його мовного втілення [29]. Це визначення підкреслює особливу важливість двох компо­нентів: формування знання як такого та мовного оформлення здобутого знання, що робить його придатним для передачі, обговорення, вбудови у попередні знання, тобто саме те, що є основним в інтерактивних методах навчання.

Можемо стверджувати, що не кожен з видів інтерактивних методів однаково ефективний для формування пер­вин них, базових знань. Так, якщо говорити про комунікацію (диспут, діалог, бесіду) студента (слухача) із викладачем (педагогом), де останній виступає носієм знань, то інша сторона (студент, слухач) дійсно можуть і будуть Отримувати нові знання, трактування цих знань, роз'яс­нений позицій та понять протягом інтерактивного спілку­вання Активізована викладачем інтелектуальна діяльність студента спонукає його до свідомого, глибокого осмислення матеріалу, до постановки питань, які дозволяють проникнути в сутність предмету обговорення, сформувати власну думку, позицію.

Але чи буде так само ефективним діалог, диспут, обговорення матеріалу студентами, які не мають початкових, базових знань з теми обговорення? Що можуть вони повідомити, роз'яснити один одному протягом дискусії? Що покладають в основу аргументації "за" чи "проти" тієї чи іншої думки?

Отже, можемо говорити про те, що інтерактивні методи в яких у комунікації задіяні тільки студенти (слухачі), а викладач виступає організатором, будуть ефективним тільки умови наявності у студентів достатньої початко­вої бази знань. Причому наявність та якість такої бази повинна бути перевірена викладачем.

Тоді чому ж усі сучасні автори у сфері педагогіки стверджують, що інтерактивні методи значно сприяють ефективності формування знань?

Переробка тими, хто навчається, отриманої інформації в знання відбувається у процесі власної діяльності таких основних видів (під керівництвом та за завданнями викла­дача):

1. Зіставлення отриманого знання із власним життєвим досвідом і власними життєвими поняттями, диферен­ціація життєвого та наукового розуміння відповідних понять (уявлень).

2. Порівняння нового знання із тим, що вже є в тих, хто навчається, виявлення у новому знанні його особливос­тей, аналіз його структури.

3. Виявлення суттєвих особливостей (ознак) нового по­няття, відділення їх від несуттєвих та, якщо потрібно, формування визначення поняття

4. Використання нового знання у різних умовах як інстру­мент для рішення задач, отримання нових знань [29]. Якщо два перших пункти здійснюються тими, хто навчається, в основному самостійно і їх результат є на­слідком власної інтелектуальної діяльності, то два остан­ніх пункти можуть бути реалізовані як індивідуально, так і в інтерактивному варіанті. Що це дає?

Якщо повернутися до визначення того, що таке знання (знання є системою психічного уявлення та його мовного втілення [29]), то друга його частина дає відповідь на шпигання. Інтерактивні методи дають можливість мовно­го втілення знань. Необхідність „виголосити" ту чи іншу течу, відстояти власну думку, аргументувати позицію, роз'яснити співрозмовникам незрозумілі місця дозволяє М тільки закріпити нові знання, а й поглибити їх усвідомлення, зробити активними, закріпити у пам'яті.

Крім того, інтерактивні методи дозволяють активно формувати вміння (здатність здійснювати певні дії повністю розгорнуто та свідомо) та навички (здатність робити ту ж саму дію автоматизовано, згорнуто, без участі свідомості) Головним вмінням виступає вміння використовувати теоретичні знання у конкретних задачах, завданнях та ситуаціях. Це дозволяє ефективно боротися із так званим "формалізмом знань". Виділяють три види такого формалізму |29|.

Формалізмом першого виду є завчання знань (точніше Інформації про знання) без достатнього розуміння. Студент має знання цієї інформації (він її пам'ятає і може точно відтворити), але при спробі конкретизувати або використати ці знання він починає говорити нісенітниці, іноді навіть не помічаючи власних помилок. Формалізм у цьому випадку - це не просто поверхові часткові знання, це особлива структура знань, яка виникає за наявності в студента неправильної вузьконавчальної настанови на запамятовування отриманої на лекції чи з підручника Інформації з метою повторити її на іспиті.

Формалізм другого виду виявляється у тому, що знаним отримані у вузі, нібито усвідомлені та зрозумілі студентом, залишаються чужими його свідомості та особистості, тому що вони не співвіднесені ним із його попередніми уявленнями і поняттями про ті явища реального світу, до якого відносяться ці знання. Тому нове знання, отримане студентом у вузі, залишається для нього непо­трібною абстракцією, позбавленою реального змісту. За необхідності використати ці знання він намагається спира­тися не на них, а на ті уявлення про певне явище, які були в нього раніше. В студентів не формується узгоджена си­стема знань, а виникає не зв'язаний між собою конгло­мерат знань. Так, наприклад, отримані знання з психології та педагогіки (обов'язкові дисципліни у вузі) найчастіше ніяк не використовуються ані при організації власного навчального процесу, ані при навчанні і вихованні влас­них дітей, ані при організації роботи і спілкування у робо­чих колективах. При цьому студенти успішно проходять підсумковий контроль.

Формалізм третього виду є наслідком того, що пізна­вальне, теоретичне відношення до певного складного яви­ща, яке вивчається, в студентів формується раніше, ніж вони досягай повного оволодіння всім навчальним мате­ріалом, який відноситься до цього явища. Для повного та усвідомленого засвоєння необхідно не тільки бачити за­гальне у одиничному, але й вміння бачити одиничне у загальному. У випадку формалізму третього виду студен­ти не враховують всієї конкретної різноманітності умов використання наукових знань і тому, намагаючись вико­ристати свої знання в осмисленні реальних життєвих фактів, впадають у догматизм: вони використовують знан­ня, не враховуючи всієї різноманітності конкретних обставин, і у випадку, коли факти не вкладаються у межі, в які дуже хочеться їх втиснути, студенти відвертаються від фактів і догматично посилаються на той чи інший відомий їм абстрактний закон, правило[29]. (Наприклад, розрахо­вують як незаперечне збільшення продажу певних товарів, використовуючи формулу залежності збільшення такого продажу від збільшення витрат на рекламу без врахування особливостей споживання в Україні, грошових можли­востей населення, реальної потреби у даному товарі).

Що можуть дати інтерактивні методи для боротьби із формалізмом знань? У першу чергу, інтерактивні методи це не повідомлення один одному відомих фактів, а рішенні певної задачі, пошук виходу з певної ситуації. Сумісне обговорення її не тільки складає знання всіх, хто бере участь у обговоренні, а й підштовхує до пошуку, продукує появу рішення, яке є не сумою наявних знань, а новим, спільно знайденим, знанням про вирішення проблеми.

Крім того, треба пам'ятати, що при інтерактивній роботі перед групою студентів ставиться конкретна мета (розв’язання задачі, аналіз ситуації, вирішення проблеми), якої не можна досягти простим відтворенням інформації з пам’яті. Не можна також досягти мети, спираючись на «побутові» знання. Отже, треба активізувати розумовий процес, шукати способи прикладання знань до певної ситуації, при цьому всі члени групи спрямовують свої зусилля на розв'язання спільної проблеми. Кожен бачить щось нове, особливе, помічає нюанси, помилки, сумнівні місця, що веде до народження спільного обґрунтованого рішення, яке базується на використанні поєднаних фахо­вих знань, інтуіції, творчості.

Можемо впевнено говорити про те, що реалізація навчальної, виховної та розвиваючої функцій навчання при використанні інтерактивних методів буде дещо від­різнятися залежно від того, чи приймає викладач активну участь у спілкуванні, чи ні.

Якшо говорити про першу групу методів, де педагог -активний учасник діалогу, то що дає студенту така інтер­активна побудова навчального процесу у виховному та роз­виваючому плані? По-перше, він призвичаюється до діа­логової форми навчання. Це дуже важливо на перших кур­сах, оскільки школа рідко дає змогу попрактикуватися у висловлюванні, відстоюванні, обговоренні власної думки. По-друге, студент навчається чітко формулювати власну думку, аргументацію та, що не менш важливо, озвучувати її. По-третє, студенти починають активно використовува­ти фахову термінологію, оперувати науковими поняттями, розвивається професійна мова. По-четверте, формується та виховується культура спілкування, культура дискусії, здатність чути та сприймати позицію співрозмовника, по­важати точку зору іншої людини, відстоювати власну позицію.

Що дає викладачеві інтерактив на лекції чи семінарі? В першу чергу - це найефективніший зворотній зв'язок, якісна інформація про те, як, що, на скільки розуміють студенти у поясненнях викладача. Це можливість перевіри­ти глибину сприймання, усвідомлення, обробки інформації, її „вбудову" у попередні знання, здатність оперувати нею.

Цей зворотній зв'язок дозволяє вчасно та ефективно (робити корекцію подання матеріалу: деталізувати або узагальнити, повернутися до складного місця, повторити пояснення, додати приклади, розкласти на складові, змінити темп подання матеріалу. Крім того, дискусія дозволяє г 11 ти познайомитися зі студентами, виділити найактивніших та байдужих, сформувати думку про рівень попере­дніх знань, про здатність до сприймання нових, про готовність або неготовність брати участь у спілкуванні, про вміння формулювати та висловлювати думки, про індивідуальні особливості поведінки, про мотивацію навчання. Аналіз спілкування на лекції дає підказку для зміни або модифікації завдання для самостійної роботи, питань для обговорення на семінарі, дає можливість індивідуалізувати роботу зі студентами. Крім того, можливіть вільного спілкування із викладачем, його поведінка під час дискусії, ставлення до студентів, вияви поваги (неповаги) до їхньої позиції, суджень є вагомими факторами формування авторитету у викладача у студентській аудиторії.

Підводячи підсумки, можна сказати, що перша група інтерактивних методів (за участю викладача) активно виконує навчальну функцію навчального процесу, так і виховну і розвиваючу. Ця методика роботи створює позитивне підґрунтя для впровадження більш складних інтерактивних методів - методів, де спілкування відбувається вже між самими студентами або слухачами, а викладач- тільки організуюча, спрямовуюча, корегуюча сила.

Що дає студенту використання у навчальному процесі таких методів?

1. Формується вміння планувати діяльність. В інтерактивній роботі задіяні всі види планування: перспективне, стратегічне, поетапне, кризове, оскільки без цього вміння неможливо ефективно вирішити проблемні завдання, побудувати проект, провести ділову гру.

2. З'являються навички роботи у команді: вміння керувати та приймати рішення, вміння втілювати прийняті рішення у діяльність, вміння підкоряти власні амбіції загальній меті, користі справи, вміння брати на себе відповідальність за прийняте рішення, за власну діяльність, за діяльність команди.

3. Виникає вміння виробляти критерії оцінювання успішності зробленої справи загалом, а також успішності власної діяльності. Активно розвивається здатність до ана­лізу власної діяльності: вміння відшукати власні помилки, проаналізувати причини цих помилок; виділити досягнен­ня та проаналізувати чинники, які сприяли цим досягнен­ням, виділити в них свій особистий внесок.

4. Формується вміння бачити проблеми у ситуації, яке складається із вміння чітко формулювати проблему, виділення етапів вирішення проблеми, виокремлення даних (знань), яких не вистачає для успішного вирішення проблеми, пошук цих даних, використання знайденого.

5. Розвиваються та закріплюються навички пошуку та ефективної обробки нової інформації.

6. Поглиблюється критичність мислення, відпрацьовується вміння аргументованого диспуту, культура дискусії, розвивається толерантність на тлі вміння відстоювати власну думку, власні ідеї, власну позицію.

7. Теоретичні знання перестають бути суто теоретичними. Вони стають основою прийняття рішень, втрачанні, свою формальність.

Отже, інтерактивні методики навчання не просто виконують навчальну, виховну та розвиваючу функції навчанння, а значно розширюють, активізують та розвивають їх.

Питання та завдання для самостійної роботи:

1. Розкрийте сутність навчальної, виховної та розвиваючої функцій навчання.

2. Яку роль у навчальному процесі відіграє контрольно-регулюючий компонент?

3. Чому необхідно аналізувати як те, що дає студенту використання інтерактивних методик навчання, так і те, чим вони корисні для викладача?

Література:

2, 4, 6, 14, 16, 17, 21, 22, 23, 25, 26, 27, 29, 30, 32, 33, 37