Нефелометрія

4. Рівняння Релєя:

де: I₀ – інтенсивність падаючого світла, I_r – інтенсивність розсіяного світла, N – кількість частинок в кюветі, V – об’єм частинки, λ – довжина хвилі падаючого світла, k – константа приладу.

4. Визначення концентрації частинок методом стандартних розчинів при однаковому їх об’ємі (V = const):

де: с_х і с_ст. - концентрації досліджуваного і стандартного розчинів, і - інтенсивності розсіювання світла досліджуваним і стандартним розчинами.

4. Визначення об’єму частинок методом стандартних розчинів при їх однаковій концентрації (с = const):

де: V_х і V_ст. – об’єми частинок в досліджуваному і стандартному розчинах, і - інтенсивності розсіювання світла досліджуваним і стандартним розчинами.

Рефрактометрія

4. Визначення концентрації речовини в розчині за показником заломлення світла:

де: c_x – процентна концентрація розчину, n_x і n_p – показник заломлення розчину і чистого розчинника, F – фактор приросту, який визначається експерементально.

4. Визначення молекулярної рефракції:

де: n – показник заломлення, М – молекулярна маса речовини, ρ – густина речовини.

Поляриметрія

4. Визначення концентрації речовини в розчині за кутом обертання площини поляризації світла:

де: α ₀– питоме обертання площини поляризації, β –кут обертання площини поляризації розчином, l – товщина шару розчину в кюветі.

4. Визначення концентрації методом стандартних розчинів:

де: с_х і с_ст. – концентрації досліджуваного і стандартного розчинів, β_x і β_ст. – кути обертання площини поляризації в досліджуваному і стандартному розчинах.

Потенціометрія

4. Рівняння Нернста для електродного потенціалу:

де: Е – електродний потенціал; Е⁰ - нормальний потенціал металу; R – газова стала; Т – абсолютна температура; z – заряд іону; F – число Фарадея; С – концентрація іонів металу в розчині.

4. Рівняння Нернста для окисно-відновного потенціалу:

де: Е - електродний окисно-відновний потенціал; Е⁰ - нормальний окисно-відновний потенціал; z – число електронів, які беруть участь в реакції; [ox] – концентрація окисленої форми іону; [red] - концентрація відновленої форми іону.

4. Значення рН, рОН та звязок між ними:

рОН = 14 – рН;

де: [H⁺] і [OH^-] – молярні концентрації іонів.

4. Зв’язок між концентрацією іону і концентрацією електроліту:

де: [I] – концентрація електроліту, [Е] – концентрація іону, α – ступінь дисоціації електроліту.

4. Визначення концентрації розчину за методом титрування:

де: c_x і c_t - концентрації досліджуваного розчину і титрату, V_x і V_t – об’єми досліджуваного розчину і титрату.

Полярографія

4. Рівняння Ільковича для ртутного електроду:

де: І_г-д – величина граничного дифузійного струму, n – заряд іона; F – число Фарадея; с – концентрація іону в розчині; D – коефіцієнт дифузії; m – маса ртуті; t – час витікання ртуті масою m.

4. Визначення концентрації методом стандартних розчинів:

де: с_х і с_ст. – концентрації досліджуваного і стандартного розчинів, H_x і H_ст. – величини полярографічних півхвиль досліджуваного і стандартного розчинів.

4. Визначення концентрації методом стандартних добавок:

де: с_х і с_ст. – концентрації досліджуваного і стандартного розчинів, H_x – величина півхвилі досліджуваного розчину, H_x+ст. – величина півхвилі досліджуваного розчину після додавання до нього стандартного розчину, V_x і V_ст. – об’єми досліджуваного і стандартного розчинів.

Метрологія