Короткі теоретичні відомості Фізичні методи аналізу Визначення густини

1. Визначення густини рідин за допомогою пікнометра при 20⁰С:

де m – маса порожнього пікнометра, m₁ – маса пікнометра з дистильованою водою, m₂ – маса пікнометра з досліджуваною рідиною.

2. Визначення густини твердих речовин за допомогою пікнометра при 20⁰С:

де: m – маса порожнього пікнометра, m₁ – маса пікнометра з дистильованою водою, m₂ – маса пікнометра з досліджуваною речовиною, m₃ – маса пікнометра з твердою речовиною і водою.

Визначення в’язкості.

2. Визначення в’язкості рідин капілярним методом:

де: r – радіус капіляра, l – його довжина, ∆p – різниця тисків на кінцях капіляра, V – об’єм рідини, що витікає за час t.

4. Визначення відносної в’язкості рідин капілярним віскозиметром Освальда:

;

де: η_від. – відносна в’язкість, η_р – в’язкість досліджуваної рідини, η_ст. - в’язкість рідини стандарту, ρ_р – густина досліджуваної рідини, ρ_ст.- густина рідини стандарту, t_р – час витікання рідини, t_ст. – час витікання рідини стандарту.

4. Визначення в’язкості рідин методом падаючої кульки (метод Стокса):

де: r – радіус кульки, ρ_к і ρ_р – густина кульки і досліджуваної рідини, υ – швидкість руху кульки в рідині.

4. Визначення відносної в’язкості рідин віскозиметром Гепплера з падаючою кулькою:

де: ρ_к – густина кульки, ρ_р - густина досліджуваної рідини, ρ_ст. – густина рідини стандарту, t_ст. – час падіння кульки в рідині стандарту, t_р - час падіння кульки в досліджуваній рідині.

Хроматографія

4. Визначення часу затримки елюювання:

де: L – довжина хроматографічної колонки, ω – об’ємна швидкість елюювання, К_Г – константа Генрі, q – функціональна константа колонки.

4. Визначення константи розділення речовин А і В:

4. Визначення ступеня розділення речовин А і В:

де: τ_А і τ_В час затримки речовини А і В.

Седиментація

4. Визначення швидкісті осідання частинок:

;

4. Визначення константи седиментації:

де: r - радіус дисперсійної частинки, ρ - густина дисперсійної частинки, ρ₀ і η - густина і в’язкість дисперсійного середовища, g - прискорення вільного падіння.

Центрифугування

4. Визначення швидкості осідання частинок при центрифугуванні:

де: r - радіус дисперсійної частинки, ρ - густина дисперсійної частинки, ρ₀ і η - густина і в’язкість дисперсійного середовища, G - відцентрове прискорення.

4. Визначення часу центрифугування:

де: r - радіус дисперсійної частинки, ρ - густина дисперсійної частинки, ρ₀ і η - густина і в’язкість дисперсійного середовища, ω² – кутова швидкість обертання ротора центрифуги. Рівняння дає можливість обчислити час центрифугування t, який необхідний щоб частинка радіусом r і густиною  осіла в центрифужній пробірці на відстань x = x₂ – x_1.

Фотометрія

4. Закони поглинання світла розчинами речовин, закон Бугера:

де: I₀ - інтенсивність світла, що падає на шар речовини в кюветі, I_l - інтенсивність світла, що виходить з кювети, l – товщина кювети, - натуральний показник поглинання.

4. Закон Бугера - Ламберта – Бера:

де: I₀ - інтенсивність світла, що падає на шар речовини в кюветі, I_l - інтенсивність світла, що виходить з кювети, l – товщина кювети, – молярний показник поглинання, с – молярна концентрація розчину.

Показники фотометрії

4. Коефіцієнт пропускання:

4. Оптична густина розчину:

4. Визначення концентрації методом стандартних розчинів:

де: с_х і с_ст. – концентрації досліджуваного і стандартного розчинів, D_x і D_ст. – оптичні густини досліджуваного і стандартного розчинів.

4. Визначення концентрації методом стандартних добавок:

де: с_х і с_ст. – концентрації досліджуваного і стандартного розчинів, D_x - оптична густина досліджуваного розчину, D_x+ст. – оптична густина досліджуваного розчину після додавання до нього стандартного розчину, V_x і V_ст. – об’єми досліджуваного і стандартного розчинів.